Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Мельник.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
9.42 Mб
Скачать

5. Від злочинної недбалості потрібно відрізняти випадок (казус)- заподіяння

шкоди без вини. Це такі ситуації, коли суспільно небезпечні наслідки, що настали,

перебувають у причинному зв'язку з діянням особи, яка не передбачала і за обстави¬

нами справи не повинна була та/або не могла передбачити їх настання. Випадкове

заподіяння шкоди не тягне за собою кримінальної відповідальності через відсутність

суб'єктивної сторони (вини). У цих випадках відсутні водночас обидва критерії зло¬

чинної недбалості - об'єктивний (обов'язок передбачення особою суспільно небезпеч¬

них наслідків свого діяння) і суб'єктивний (реальна можливість такого передбачення)

або хоча б один із них.

6. Окремі норми Особливої частини КК викладені таким чином, що їх застосування

потребує встановлення вини особи, яка вчинила злочин, окремо щодо самого діяння і

окремо щодо настання його суспільно небезпечних наслідків. У зв'язку з цим теорія і

практика використовують поняття змішаної форми вини.

Змішана форма вини характеризується різним психічним ставленням (у формі умислу і необережності) особи до самого діяння і суспільно небезпечних наслідків та¬кого діяння. Існують дві групи злочинів зі змішаною формою вини:

1) злочини, пов'язані з порушенням спеціальних правил, що спричинило певні су¬спільно небезпечні наслідки (наприклад, ст. 286);

2) злочини, в яких об'єктивна сторона характеризується настанням двох типів на¬слідків - безпосереднього і віддаленого (наприклад, ч. 2 ст. 121).

У першому випадку для визначення форми вини вирішальне значення має психічне ставлення особи до настання наслідків свого діяння. У цілому такі злочини вважаються необережними. У другому - психічне ставлення особи щодо діяння та першого, безпо¬середнього наслідку дає змогу говорити про умисел, а стосовно віддаленого наслідку вина може бути тільки необережною. У цілому такі злочини з двома типами наслідків і двома формами вини визнаються умисними.

Правильне вирішення питання про те, яка з двох передбачених у законі форм вини (умисна чи необережна) є визначальною для даного злочину в цілому, має практичне значення для: 1) правильної кваліфікації діяння; 2) визначення типу кримінально-виконавчої установи, де належить відбувати покарання особі, засудженій до позбав¬лення волі на певний строк; 3) призначення покарання за сукупністю злочинів (ч. 2 ст. 70); застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (пунк-

Стаття 25

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

77

ти 1-3 ч. З ст. 81, пункти 1-3 ч. З ст. 107); 4) заміни невідбутої частини покарання більш м'яким (пункти 1-3 ч. 4 ст. 82); 5) звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ч. 1 ст. 83); 6) застосування закону про амністію тощо.

7. Особа, яка вчиняє конкретне суспільно небезпечне діяння, може припускатися певних помилок щодо властивостей і наслідків своєї поведінки. Такі помилки по-різному впливають на вирішення питань вини і кримінальної відповідальності особи.

Помилка у кримінальному праві - це неправильне уявлення особи про юридичні властивості або фактичні ознаки вчиненого нею діяння та його наслідків. Залежно від змісту тих обставин, які неправильно сприймає суб'єкт, розрізняють два види помилки -юридичну і фактичну.

Юридична помилка (error juris) - це хибне уявлення особи про правову сутність чи правові наслідки вчиненого нею діяння. Видами такої помилки є помилка щодо: а) зло¬чинності чи незлочинності діяння; б) кваліфікації злочину; в) покарання.

Помилка щодо злочинності діяння означає, що особа вважає свої дії (бездіяльність) злочином, хоча КК їх такими не визнає (уявний злочин). У таких випадках відсутня обов'язкова ознака злочину - кримінальна протиправність і тому особа не може підля¬гати кримінальній відповідальності.

Інколи, навпаки, суб'єкт вважає, що його діяння не тягне кримінальної відповідаль¬ності, однак за законом воно визнається злочином (помилка щодо незлочинності діян¬ня). У подібних випадках особа визнається винною у вчиненому злочині і підлягає кримінальній відповідальності. Відповідно до ст. 68 Конституції України «незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності». Однак це положення Основного Закону України не слід розуміти буквально. Можливі ситуації, коли особа, що вчинила злочин, не лише не знала про кримінальну караність свого діяння, а й не могла цього знати за тих умов, у яких вона перебувала в момент порушення закону.

Помилка щодо кваліфікації злочину ґрунтується на хибному уявленні особи стосов¬но правової оцінки вчиненого нею діяння. Помилка щодо покарання характеризується неправильним уявленням особи про вид і розмір покарання, передбаченого криміналь¬ним законом за вчинений нею злочин. В обох цих випадках особа підлягає криміналь¬ній відповідальності.

Таким чином, юридична помилка особи, що вчинила злочин, по суті, відображає незнання нею кримінального закону і за загальним правилом не впливає на кваліфіка¬цію діяння, розмір і вид покарання, оскільки відповідальність настає незалежно від суб'єктивної оцінки винного.

Фактична помилка (error facti) - це хибне уявлення особи про характер або фактич¬ні наслідки свого діяння. Видами фактичної помилки є помилка щодо: а) об'єкта зло¬чину; б) предмета злочину; в)засобів вчинення злочину; г) розвитку причинного зв'язку; д) кваліфікуючих ознак злочину.

Загальним правилом для всіх видів фактичної помилки є те, що відповідальність у цих випадках повинна наставати з урахуванням насамперед того, що конкретно винний усвідомлював чи повинен був усвідомлювати в момент вчинення ним діяння, чи було покладено на нього обов'язок і чи міг він передбачити настання суспільно небезпечних наслідків. До уваги беруться також юридичні властивості окремих ознак певного скла¬ду злочину і фактичні обставини справи. Наприклад, помилка щодо об'єкта злочину полягає в неправильному уявленні особи, яка вчиняє злочин, про зміст об'єкта пося¬гання. У цих випадках особа заподіює шкоду іншим суспільним відносинам, а не тим, що хотіла. Така помилка не впливатиме на кваліфікацію, і винний відповідатиме за за¬кінчений злочин, якщо йдеться про юридично рівноцінні та однорідні об'єкти (напри¬клад, життя різних громадян, різні форми власності). Коли помилка стосується неодно¬рідних об'єктів злочину, відповідальність настає з урахуванням спрямованості умислу -вчинене кваліфікується як замах на злочин (наприклад, винний мав намір позбавити житгя працівника міліції, а вбив іншу особу).

Розділ VI СПІВУЧАСТЬ У ЗЛОЧИНІ

Стаття 26. Поняття співучасті

Співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину.