3. Суб'єктом злочину можуть бути військовослужбовці - члени екіпажу військово¬

го повітряного судна (командир судна, штурман, бортінженер тощо), а також інші осо¬

би, на яких відповідними нормативно-правовими актами покладені обов'язки по забез¬

печенню правил польотів чи підготовки до них (керівник польотів, технік літака, меха¬

нік, диспетчер тощо),- як військовослужбовці, так і військовозобов'язані під час

проходження зборів.

Суб'єктом цього злочину можуть бути й інші особи, наприклад, заступник коман¬дувача Військово-Повітряних Сил України з озброєння - начальник озброєння Війсь-ково-Повітряних Сил України (або його перший заступник), якщо він, скажімо, підпи¬сав посвідчення про придатність до польотів повітряного судна, яке завідомо для нього придатним для польотів не є.

4. З суб'єктивної сторони злочин характеризується умислом або необережністю до

діяння, необережністю до наслідків.

Чиказька конвенція про міжнародну цивільну авіацію від 7 грудня 1944 p. CPCP приєднався до Конвенції 14листопада 1970 р.

Гельсінський договір з відкритого неба від 24 березня 1992 р. Ратифікований Україною 2 березня 2000 р.

Положення про об 'єднану цивільно-військову систему організації повітряного руху України. Затверджене постановою KM від 19 липня 1999 р. № 1281.

Положення про використання повітряного простору України. Затверджене постановою КМ№ 401 від 29 березня 2002 р.

Порядок підготовки і проведення за участю особового складу з використанням озброєння і військової техніки Збройних Сил потенційно небезпечних заходів у присутності цивільного насе¬лення. Затверджений постановою KM № 378 від 26 березня 2003 р.

Положення про порядок реєстрації державних повітряних суден України. Затверджене на¬казом МО № 435 від 2 грудня 1998 р.

Положення про порядок перевірки стану льотної придатності державних повітряних суден України та про видачу і припинення чинності посвідчень про придатність до польотів. Затвер¬джене наказом МО № 435 від 2 грудня 1998 р.

Інструкція про розслідування порушень порядку використання повітряного простору Украї¬ни. Затверджена наказом МТ, МО № 50.48 від 27 січня 2003 р.

Положення про розпізнавальні знаки. Затверджене спільним наказом МО. Голови Держком-кордону, Командувача НГ№ 184/209/161 від 14 серпня 1993 р.

Наказ МТ, МО «Про введення в дію системи вертикального ешелонування ІКЛО» № 441/241 від 13 липня 2001 р.

Стаття 417. Порушення правил кораблеводіння

Порушення правил кораблеводіння, що спричинило загибель людей, за¬гибель корабля або інші тяжкі наслідки,-

карається позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років.

Стаття 417

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

961

1. Основний безпосередній об'єкт злочину - встановлений порядок кораблеводіння,

якого мають дотримуватися особи, які керують військовими кораблями. Його додатко¬

вим обов'язковим об'єктом є життя та здоров'я особи або право власності чи довкілля.

Правила кораблеводіння передбачені актами міжнародного та внутрішнього права, які включають як норми, що регулюють загальний порядок кораблеводіння, так і поря¬док, якого мають дотримуватися тільки військові кораблі.

2. Об'єктивна сторона злочину характеризується суспільно небезпечним діянням

(діями або бездіяльністю) у вигляді порушення правил кораблеводіння, суспільно не¬

безпечними наслідками у вигляді загибелі людей, загибелі корабля або інших тялских

наслідків, причинним зв'язком між вказаними діяннями та наслідками.

До кораблів (корабельного складу) належать бойові кораблі (підводні човни, авіа¬носці, крейсери, міноносці), кораблі спеціального забезпечення (мінні, торпедні та інші катери тощо), морські та рейдові судна забезпечення, які перебувають під командуван¬ням офіцера та укомплектовані військовослужбовцями (буксири, баржі, паливозаправ¬ники тощо), а також інші судна та шлюпки під військово-морським прапором України.

Порушення правил кораблеводіння, тобто безпосереднього управління кораблем, іншим судном у плаванні, може полягати у неправильному визначенні курсу корабля, порушенні правил входу його у порт чи виходу з порту, правил маневрування і подачі сигналів, проведення водолазних робіт і буксирування, посадки і висадки пасажирів, перевищення установленої швидкості руху, недодержання вимог навігаційних знаків, зупинення судна в заборонених місцях, неправильному розміщенні вантажів, невико¬нанні сигналів зустрічних суден та невжитті інших заходів щодо запобігання зіткненню кораблів у морі, заходів безпеки на випадок шторму чи інших надзвичайних подій, по¬рушенні порядку врятування на морі і т. ін.

Порушення правил експлуатації військового корабля, яке може полягати, наприк¬лад, в наданні військовим начальником дозволу на вихід у море технічно несправного чи перевантаженого корабля, не охоплюється ст. 417 і у разі настання тяжких наслідків може бути кваліфіковане за ч. 2 ст. 423, ч. З ст. 424 або ч. 2 ст. 426.

Під загибеллю людей слід розуміти загибель внаслідок порушення правил корабле¬водіння двох або більше осіб.

Загибель корабля - це його затоплення або зруйнування. Корабель також вважаєть¬ся таким, що загинув, якщо його поновлення технічно неможливе чи економічно цілком неефективне.

До інших тялских наслідків можуть бути віднесені: смерть однієї особи, заподіян¬ня тяжких тілесних ушкоджень членам екіпажу або іншим особам, зрив виконання бо¬йового завдання, спричинення великої матеріальної шкоди (внаслідок, наприклад, зі¬ткнення корабля з наземними спорудами чи посадження корабля на мілину), радіоактив¬не, хімічне, бактеріологічне забруднення навколишнього середовища тощо.

Якщо велика матеріальна шкода чи інші тяжкі наслідки були заподіяні внаслідок по¬рушення заходів безпеки під час проведення ремонту корабля, порушення правил пово¬дження з речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення або внаслідок інших діянь, не пов'язаних з кораблеводінням, винна особа може бути при¬тягнута до відповідальності, наприклад, за статтями 271, 272, 274, 412, 414, 425.

Оскільки Корабельний статут вимагає від командира корабля управляти кораблем сміливо, енергійно та рішуче, без боязні відповідальності за ризикований маневр, що диктується обстановкою, то у відповідних випадках питання про відповідальність має вирішуватися з урахуванням положень КК щодо виправданого ризику (ст. 42) або крайньої необхідності (ст. 39).

Особа, яка управляла кораблем з порушенням правил кораблеводіння і під час його загибелі не виконала до кінця своїх службових обов'язків і залишила корабель, несе відповідальність за сукупністю злочинів, передбачених статтями 417 і 428.

3. Суб'єктом злочину є військовослужбовець, який знаходиться при виконанні

обов'язків по управлінню кораблем. Здебільшого ним є командир військового корабля.

3 1 3-187

962

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ XIX

Адже саме командир корабля відповідає за безпеку кораблеводіння і маневрування ко¬рабля. Командир корабля не несе відповідальність за аварію корабля, який іде під про¬водкою лоцмана, але лише у випадку, якщо ця аварія сталася через такі місцеві умови фарватеру, які можуть бути відомі тільки лоцману. Проте, якщо командир корабля ви¬явить, що лоцман веде корабель до явної небезпеки або взагалі не знає своєї справи, він зобов'язаний відсторонити його від управління маневрами корабля.

В окремих випадках суб'єктом злочину може бути старший помічник командира корабля, помічник командира корабля, штурман, вахтовий офіцер, боцман чи інший військовослужбовець (військовозобов'язаний під час проходження зборів) - член екі¬пажу корабля, а також командир з'єднання кораблів, якщо він вступає в безпосереднє управління кораблями.