3. Суб'єктом злочину є військовослужбовець (військовозобов'язаний під час збо¬

рів), який є підлеглим щодо відповідного начальника, а так само інший військовослуж¬

бовець, якщо опір (примушування) вчинено ним щодо особи, яка виконує покладені на

неї обов'язки з військової служби.

У разі, коли дії, які із зовнішньої сторони полягають в опорі, вчинюються військо¬вослужбовцем щодо особи, яка не є для нього начальником і не виконує у цей час обов'язків з військової служби (наприклад, рядовим - щодо сержанта іншої військової частини), вони, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть кваліфікуватися як порушення статутних правил відносин між військовослужбовцями за відсутності відно¬син підлеглості або як злочин проти життя та здоров'я особи, або як злочин проти авто¬ритету органів державної влади тощо.

4. З суб'єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом. Психічне ставлення до тяжких наслідків (ч. 2 ст. 404) може характеризуватися тільки необереж¬ністю, а ставлення до смерті начальника чи іншої особи, що виконує покладені на неї обов'язки з військової служби (ч. 4 ст. 404),- тільки прямим умислом.

5. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) групою осіб; 2) із за¬стосуванням зброї; 3) із спричиненням тяжких наслідків.

Про поняття група осіб див. коментар до ст. 28.

У диспозиції ч. 2 ст. 404 йдеться не тільки про такі звичайні види зброї, як пістолет чи автомат, а й про зброю взагалі. Тому під зброєю у цій статті треба розуміти будь-яку зброю, що фактично може використовуватися військовослужбовцями різних військових формувань під час виконання обов'язків з військової служби та/або застосовуватися при опорі або примушуванні, у т. ч. в умовах воєнного стану, а саме:

а) будь-яку вогнепальну зброю - артилерійську (гармати, гаубиці, міномети, безвід¬

катні гармати, пускові установки протитанкових ракет, що керуються, реактивні систе¬

ми залпового вогню, реактивні бомбомети, реактивні торпедні апарати тощо) та стріл-

кову (револьвери, пістолети, пістолети-кулемети, автомати, гвинтівки, карабіни, куле¬

мети), а також гранатомети;

б) інші звичайні засоби ураження, зокрема мінну та запалювальну зброю;

в) холодну зброю - предмети, які відповідають стандартним зразкам такої зброї,

справляють колючий, колючо-ріжучий, рубаючий, розроблюючий або ударний ефект і

конструктивно призначені для ураження живої цілі за допомогою м'язової сили люди¬

ни або дії механічного пристрою (наприклад, багнет, кортик, шашка);

г) газову зброю нервово-паралітичної дії; пневматичну зброю калібру понад 4,5 мм

зі швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду;

924

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ XIX

д) вибухову зброю (у деяких інших статтях КК вона охоплюється поняттями «вибу¬хові речовини» або «бойові припаси»).

Таким чином, під зброєю в ст. 404 слід розуміти будь-які предмети (пристрої), при¬значені для ураження живої цілі, знищення або пошкодження оточуючого середовища. Такі предмети (пристрої) можуть бути виготовлені заводським, у т. ч. за спеціальним замовленням, або іншим способом, знаходитись на озброєнні військових формувань України або бути знятими з нього та з виробництва, мати воєнне, спортивне, мислив¬ське чи інше призначення, при цьому бути повністю справними або мати дефекти, які не впливають на їх бойові властивості.

Не можуть визнаватися зброєю: сигнальні, стартові, будівельні, газові пістолети (револьвери); пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмер¬тельної дії; ракетниці, а також вибухові пакети й інші імітаційно-піротехнічні та освітлю¬вальні засоби, які не містять вибухових речовин і сумішей; навчальна зброя, предмети побутового призначення (сокира, пасок тощо) або не чітко визначеного призначення, хоча спеціально пристосовані для заподіяння тілесних ушкоджень чи для вбивства (скажімо, пряжка солдатського паска зі свинцевою пластиною, загострений арматурний прут, дошка певної форми); предмети, які визнаються законодавством України спеці¬альними засобами, у т. ч. ті, що застосовуються військовослужбовцями ВСПЗС (гумові кийки, ручні газові гранати типу «Черемуха», «Сирень» тощо), а також дресировані, у т. ч. службові, собаки чи інші тварини.

Про поняття зброя див. також коментар до ст. 410.

Застосування зброї під час опору чи примушування до порушення службових обов'язків означає фактичне використання її для фізичного впливу на начальника чи іншу особу, що виконує покладені на неї обов'язки з військової служби, коли цими ді¬ями створювалась реальна загроза здоров'ю або життю потерпілого (здійснення при¬цільного пострілу або інший спосіб використання її бойових властивостей), або для пси¬хічного впливу (демонстрування оголеної вогнепальної зброї, приведення її в бойове положення, прицілювання, поєднане зі словесною погрозою чи без такої).

Не повинні визнаватися застосуванням зброї такі дії, як побиття потерпілого мис¬ливською рушницею, оскільки вона не призначена для рукопашного бою. Але побиття потерпілого прикладом автомата чи карабіна, а також малою (саперною) лопаткою по¬винно визнаватися застосуванням зброї на тій підставі, що автомат і карабін як штатна зброя в армії взагалі можуть використовуватися і як вогнепальна, і як холодна (з прим-кнутим багнетом-ножем) зброя, і як зброя ударної дії в ближньому бою, а мала (сапер¬на) лопатка, крім основного (інженерного) призначення, має функцію спеціальної зброї для рукопашного бою, що регулюється відповідними настановами, і відповідні бойові якості (твердість сталі, загостреність леза тощо).

Застосування зброї повинно кваліфікуватися за ч. 2 ст. 404 незалежно від того, чи бу¬ла заподіяна шкода здоров'ю потерпілого, тобто поняття «застосування зброї» охоплює як використання зброї за її прямим призначенням, так і спробу такого використання.

Якщо військовослужбовець не зміг застосувати зброю під час опору з причин, що не залежали від його волі, його дії мають кваліфікуватися за ст. 15 і ч. 2 ст. 404.

Для кваліфікації дій винного за ч. 2 ст. 404 не має значення, знаходилась зброя у нього на законних підставах чи ні. В останньому випадку дії особи можуть бути додат¬ково кваліфіковані заст. 410.

Якщо військовослужбовець застосував зброю не у зв'язку з опором, а виключно при реалізації свого права на необхідну оборону, наданого йому статтею 36, то злочинність діяння виключається. Закріплене у ч. З ст. 27 і ч. 5 ст. 55 Конституції України та ст. 36 КК право кожного на необхідну оборону від суспільно небезпечних посягань на свої права і свободи, своє життя та здоров'я, життя та здоров'я інших людей є важливою гарантією реалізації конституційних положень про непорушність прав і свобод людини та громадя¬нина, про невід'ємність права кожної людини на життя, про недоторканність її житла

Стаття 404 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА 925

і майна, а також забезпечує умови для захисту суспільних і державних інтересів. Військо¬вослужбовці користуються такими правами нарівні з іншими громадянами.

До тяжких наслідків у ч. 2 ст. 404 слід відносити смерть потерпілого, заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень, катастрофу, аварію, найбільш серйозні форми під¬риву військової дисципліни та боєготовності підрозділу, частини тощо, якщо вони зна¬ходились у причинному зв'язку із вчиненням опору або примушування.

При цьому умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне начальнику або іншій осо¬бі, що виконує покладені на неї обов'язки з військової служби, потребує додаткової кваліфікації за відповідною частиною статті 121. Умисне заподіяння вказаним особам середньої тяжкості тілесного ушкодження внаслідок примушування їх до порушення обов'язків з військової служби або опору, поєднаного із залякуванням потерпілого, та¬кож слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 122 і ч. 1 ст. 404.

Умисне вбивство начальника або іншої особи, що виконує покладені на неї обов'язки з військової служби, кваліфікується тільки за ч. 4 ст. 404. Спричинення внас¬лідок опору (примушування) побоїв, умисного легкого тілесного ушкодження, а також спричинення внаслідок опору, не поєднаногоі із залякуванням начальника або іншої особи, що виконує покладені на неї обов'язки із військової служби, умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження повністю охоплюється ч. 1 ст. 404.

Умисне вбивство начальника чи іншої особи, яка виконує обов'язки з військової служби, належить кваліфікувати тільки за ч. 4 ст. 404. Разом з тим, коли умисне вбив¬ство зазначених осіб вчинене за інших обтяжуючих обставин, передбачених ч. 2 ст. 115, дії винної особи додатково кваліфікуються і за відповідними пунктами ч. 2 ст. 115.

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є: 1) вчинення його в умовах воєн¬ного стану або 2) в бойовій обстановці (ч. З ст. 404), а так само 3) вчинення дій, пере¬дбачених частинами 2 або 3 ст. 404, якщо вони були пов'язані з умисним вбивством начальника чи іншої особи, що виконує покладені на неї обов'язки з військової служби (ч. 4 ст. 404).

За конструкцією ст. 404 опір начальникові, а також іншій особі, що виконує покла¬дені на неї обов'язки з військової служби, або примушування їх до порушення цих обов'язків, якщо вони були пов'язані з умисним убивством такої особи, розглядаються як особливий вид тяжких наслідків, ставлення до яких може характеризуватися лише прямим умислом.

Умисне вбивство військовослужбовцем (військовозобов'язаним під час проходжен¬ня зборів) начальника не у зв'язку з опором йому чи примушуванням його до порушен¬ня обов'язків з військової служби кваліфікується за відповідною частиною ст. 115, або за статтями 116 чи 118.

Якщо опір або примушування мали своїм наслідком замах на умисне убивство на¬чальника або іншої особи, що виконує покладені на неї обов'язки з військової служби, злочин кваліфікується за ст. 15 і ч. 4 ст. 404, оскільки цей особливо кваліфікований склад злочину побудований як матеріальний і настання відповідних наслідків є умовою визнання злочину закінченим.

Закон України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» в редакції від 18 червня 1999 р. (ст. 24).

Правила застосування спеціальних засобів військовослужбовцями Військової служби право¬порядку у Збройних Силах України під час здійснення службових обов 'язків. Затверджені постановою KM № 83 від від 18 січня 2003 р.

Наставление по физической подготовке Советской Армии и Военно-Морского Флота (НФП-78). Введено в дію наказом МО СРСР № 140 від 25 травня 1978 р. (п. 111).

Постанова ПВС № 1 від 26 квітня 2002 р. «Про судову практику у справах про необхідну оборону» (п. 7).

Постанова ПВС № 2 від 7 лютого 2003 р. «Про судову практику в справах про злочини про¬ти .життя та здоров'я особи» (п. 12).

926 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Розділ XIX

Стаття 405. Погроза або насильство щодо начальника

1. Погроза вбивством або заподіянням тілесних ушкоджень чи побоїв на¬

чальникові або знищенням чи пошкодженням його майна у зв'язку з виконан¬

ням ним обов'язків з військової служби -

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох ро¬ків або позбавленням волі на той самий строк.

2. Заподіяння тілесних ушкоджень, побоїв або вчинення інших насиль¬

ницьких дій щодо начальника у зв'язку з виконанням ним обов'язків з війсь¬

кової служби -

карається позбавленням волі на строк від двох до семи років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені гру¬

пою осіб, або із застосуванням зброї, або в умовах воєнного стану чи в бойо¬

вій обстановці,-

караються позбавленням волі від п'яти до десяти років.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є порядок підлеглості та військової честі, а його додатковим факультативним об'єктом - громадський порядок. Додатко¬вим обов'язковим об'єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 405, є безпека особи, а зло¬чину, передбаченого ч. 2 ст. 405 - її здоров'я.

2. З об'єктивної сторони злочин виражається у діях і може мати такі форми:

1) погроза вбивством або заподіянням тілесних ушкоджень чи побоїв начальникові або знищенням чи пошкодженням його майна у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби (ч. 1 ст. 405);

2) заподіяння тілесних ушкоджень, побоїв або вчинення інших насильницьких дій щодо начальника у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби (ч. 2 ст. 405).

Про поняття начальник, виконання обов'язків з військової служби див. коментар, відповідно, до статей 402 і 404.

Погроза передбачає залякування начальника заподіянням йому фізичної шкоди, а саме: вбивством його, заподіянням йому тілесних ушкоджень будь-якого характеру і ступеня тяжкості, нанесенням побоїв або знищенням чи пошкодженням його майна. Погроза розголосити відомості, що ганьблять начальника або близьких йому осіб, по¬гроза нанести ляпас, позбавити свободи руху, погроза посяганням на його статеву сво¬боду або статеву недоторканість, а так само погроза, висловлена у невиразній формі («ти у мене побачиш», «дочекаєшся» тощо), не складають злочину, передбаченого ст. 405. За наявності відповідних підстав деякі із цих видів погроз можуть бути кваліфі¬ковані як злочин проти волі, честі та гідності особи, злочин проти авторитету органів державної влади або проти правосуддя.

Погроза може бути усна, письмова чи виражена жестами, висловлена один раз чи систематично, начальнику безпосередньо або через третіх осіб, адресована одночасно кільком начальникам. Погрозу, виражену шляхом направлення у бік начальника заря¬дженої зброї, треба відрізняти від замаху на вбивство.

Побої - це два чи кілька ударів, що спричинили потерпілому фізичний біль, але не потягли заподіяння йому тілесних ушкоджень. У практиці побоями часто визнаються тілесні ушкодження (найчастіше легкі), що не були належним чином зафіксовані в ме¬дичних документах або шляхом освідування потерпілого і підтверджені висновком су¬дово-медичної експертизи.

Детальніше про поняття погроза, побої, а також про поняття вбивство, тілесні ушкодження див. коментар до відповідних статей розділу II Особливої частини.

До інших насильницьких дій щодо начальника можна віднести заподіяння мук, мордування, незаконне позбавлення волі або викрадення, незаконне введення в його організм наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, зґвалтування тощо.

Стаття 405

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

927

При цьому ці діяння, вчинені без кваліфікуючих обставин, повністю охоплюються ч. 2 ст. 405 і не потребують додаткової кваліфікації, відповідно, за ч. 1 ст. 127, ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 146, ч. 1 ст. 314, ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 153.

Нанесення начальнику одиничного удару, наслідком якого не стало спричинення тілесних ушкоджень, може розглядатися як замах на насильство щодо начальника. Умисне вбивство начальника у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служ¬би, не поєднане з опором начальнику чи примушуванням його до порушення обов'язків з військової служби, кваліфікується за п. 8 ст. 115.

Насильницькі дії підлягають кваліфікації за ст. 405, якщо вони не пов'язані з опо¬ром начальнику або примушуванням його до порушення обов'язків служби. Це мо¬жуть бути випадки насильства щодо начальника або у зв'язку з його загальною служ¬бовою вимогливістю, тобто у зв'язку з його діями по службі, що мали місце в мину¬лому, або безпосередньо у відповідь на законні вимоги щодо підлеглого, пред'явлені у даний момент. Так кваліфікуються, наприклад, насильницькі дії солдат щодо сер¬жантів за те, що ті не створювали їм полегшені умови служби порівняно з солдатами, які пізніше їх були призвані на військову службу. Якщо ж такі насильницькі дії пов'язані з вимогами щодо створення полегшених умов служби у майбутньому, діян¬ня треба кваліфікувати за ст. 404 як примушування начальника до порушення покла¬дених на нього обов'язків.

Якщо підлеглий у відповідь на зауваження начальника у зв'язку з порушенням ним військової дисципліни б'є його і спричинює йому побої, його дії слід кваліфікувати за ст. 405, а якщо ж він робить спробу перешкодити виконанню застосованого до нього дисциплінарного стягнення або вчинює опір - в його діях присутні ознаки злочину, пе¬редбаченого ст. 404.

Заподіяння начальнику умисного тяжкого тілесного ушкодження потребує додатко¬вої кваліфікації за частинами 1 або 2 ст. 121, його умисне вбивство, якщо воно не пов'язане із опором начальникові або примушуванням його до порушення покладених на нього обов'язків з військової служби (див. коментар до ст. 404) - за статтями 115, 116 або 118, а вбивство через необережність - за ст. 119.

3. Суб'єктом злочину може бути лише військовослужбовець (військовозо¬

бов'язаний під час проходження зборів), який є підлеглим щодо начальника, якому він

погрожує або проти якого здійснює насильство.

4. З суб'єктивної сторони злочин вчинюється тільки з прямим умислом.

Обов'язковою ознакою злочину є мотив: погроза або насильство щодо начальни¬ка здійснюються через невдоволення службовою діяльністю начальника взагалі або невдоволення його конкретним вчинком чи рішенням, прийнятим у зв'язку з вико¬нанням ним обов'язків по військовій службі. Оскільки вказані обов'язки не передба¬чають вчинення начальником незаконних дій або прийняття незаконних рішень, то погроза або насильство щодо начальника, вчинені у зв'язку з його незаконною діяль¬ністю, не можуть кваліфікуватися за ст. 405: військовий правопорядок у цих випадках не порушується. Так само не можуть кваліфікуватися за цією статтею погроза або насильство щодо начальника, вчинені на прохання цивільних осіб або на ґрунті осо¬бистих неприязних відносин (з помсти за поведінку, яка мала місце до призову на військову службу, із ревнощів, у зв'язку з підозрою в крадіжці особистих речей тощо).

5. Кваліфікованими видами злочину є вчинення його: 1) групою осіб; 2) із засто¬

суванням зброї; 3) в умовах воєнного стану; 4) у бойовій обстановці.

Про поняття група осіб, зброя, застосування зброї див. коментар, відповідно, до статей 28, 404. При вчиненні діяння, передбаченого ч. 1 ст. 405, застосування зброї означає демонстрування оголеної вогнепальної зброї, прицілювання тощо, а при вчи¬ненні діяння, передбаченого ч. 2 цієї статті,- здійснення прицільного пострілу або ін¬ший спосіб використання бойових властивостей зброї.

928 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА РозділXIX

Стаття 406. Порушення статутних правил взаємовідносин між війсь¬ковослужбовцями за відсутності відносин підлеглості

1. Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбов¬

цями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилося в завданні

побоїв чи вчиненні іншого насильства,-

карається арештом на строк до шести місяців або триманням у дисциплі¬нарному батальйоні на строк до одного року, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, якщо воно вчинене щодо кількох осіб або заподіяло

легкі чи середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також таке, що має характер

знущання або глумлення над військовослужбовцем,-

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох ро¬ків або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені гру¬

пою осіб або із застосуванням зброї, або такі, що спричинили тяжкі наслідки,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

1. Основний безпосередній об'єкт злочину - порядок взаємовідносин між військо¬вослужбовцями, які не знаходяться у відносинах підлеглості, додатковий обов'язковий об'єкт- честь і гідність особи. Додатковим факультативним його об'єктом можуть бу¬ти життя та здоров'я особи, інші блага.

2. З об'єктивної сторони злочин полягає у порушенні статутних правил взаємовід¬носин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилося у: 1) завданні побоїв; 2) вчиненні іншого насильства.

Під статутними правилами відносин між військовослужбовцями слід розумі¬ти правила, визначені передусім Статутом внутрішньої служби і Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, дія яких поширюється на усі військові формування України.

Згідно з вказаними статутами військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей. Відносини між військовослужбовцями повинні ґрунту¬ватися на взаємній повазі, і в питаннях служби вони звертаються один до одного на «Ви». Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема, дотри¬муватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослуж¬бовцями, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу один до одного, бути ввіч¬ливими і дотримуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допус¬кати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

До обов'язків солдата (матроса) входять, крім того, обов'язки виявляти повагу до старших за військовим званням військовослужбовців, шанувати честь і гідність това¬ришів по службі, додержувати правил військової ввічливості, поведінки та військового вітання.

Оскільки статутні правила є обов'язковими для військовослужбовців незалежно від того, чи знаходяться вони у розташуванні військової частини, дія ст. 406 поширюється й на випадки, коли відповідне порушення відбувається не в службовий час та/або поза межами військової частини (під час звільнення з розташування частини, знаходження на лікуванні, у відрядженні тощо).

Вказані дії можуть бути вчинені у зв'язку з виконанням винним і потерпілим війсь¬ковослужбовцями обов'язків з військової служби або не у зв'язку з виконанням ними таких обов'язків, але під час виконання їх. Взагалі, відповідні насильницькі дії мають кваліфікуватися за ст. 406 у разі, якщо вони фактично спричинили шкоду встановлено¬му порядку взаємовідносин між військовослужбовцями, між якими відсутні відносини підлеглості.

Стаття 406

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

929

Якщо побої або інше насильство були заподіяні одним військовослужбовцем щодо іншого виключно на грунті особистих неприязних або сімейних, майнових і т. п. відно¬син, такі дії мають кваліфікуватися за статтями, що передбачають відповідальність за відповідні невійськові злочини.

Відсутність між військовослужбовцями відносин підлеглості означає, що війсь¬ковослужбовці є рівними за посадами і званнями (рядові (матроси), або сержанти (стар¬шини), або прапорщики (мічмани), або офіцери) чи знаходяться у відносинах стар¬шинства, які визначаються або безпосередньо їх командиром (начальником), або війсь¬ковими званнями (сержант і молодший сержант, прапорщик і старший прапорщик, лейтенант і капітан тощо).

Про поняття побої ДИВ. коментар до ст. 405.

Інше насильство - це різні види фізичного впливу на потерпілого, які не є побоями і не пов'язані зі спричиненням тілесних ушкоджень: нанесення ляпасу, поштовх, зв'язування чи інше позбавлення волі, насильницьке вчинення сексуальних розбещень, а так само погрози застосування фізичного насильства, пов'язані з вимогами до потер¬пілого виконувати замість винного ті чи інші обов'язки військової служби (наприклад, обов'язки днювального роти чи парку), надати йому особисті послуги (випрати білизну, сходити в магазин), передати для споживання чи користування продукти або інші пре¬дмети, що належать потерпілому на праві приватної власності або видані у користуван¬ня, тощо.

У деяких випадках порушення статутних правил взаємовідносин між військовослуж¬бовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, яке виразилося в іншому на¬сильстві, може кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 406 і статтями, які передбачають відповідальність за ті чи інші види незаконного заволодіння майном або за злочини проти статевої недоторканості тощо.

Водночас вказане порушення статутних правил, вчинене у розташуванні підрозділу, якщо воно супроводжувалось нецензурною лайкою, проявами безсоромності, безчинст¬вом тощо, повністю охоплюється ст. 406 і не потребує додаткової кваліфікації за ст. 296.