Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Мельник.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
9.42 Mб
Скачать

4. Суб'єктом злочину виступають: 1) громадяни України, що постійно проживають

на її території (у т. ч. ті, хто тимчасово перебуває за кордоном); 2) особи, які здійсню¬

ють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; 3) службові особи під¬

приємств, установ, організацій, що діють на території України; 4) інші особи, які діють

за дорученням зазначених службових осіб (тобто від імені довірителя виконують юри¬

дичні дії по незаконному відкриттю чи використанню за кордоном валютних рахунків

юридичних осіб).

До інших осіб слід відносити, зокрема, громадян України, які постійно проживають за кордоном, а також іноземних громадян та осіб без громадянства незалежно від того, мешкають вони в Україні постійно чи ні. Податкове законодавство України особами, які постійно проживають в Україні, визнає осіб незалежно від громадянства, які прожи¬вають в Україні в цілому не менше 183 днів протягом календарного року.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 208) є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб.

Про поняття повторності див. ст. 32 і коментар до неї, про поняття вчинення зло¬чину за попередньою змовою групою осіб див. ст. 28 і коментар до неї.

ГК (ст. 386).

Закон України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р. (статті 7, 44, 45).

Закон України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 р.

Декрет КМ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р.

Положення про порядок надання індивідуальних ліцензій на відкриття юридичними особами -резидентами України рахунків в іноземних банках. Затверджене постановою Правління НБУ № 221 від 5 травня 1999 р.

Інструкція про переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, пла¬тіжних документів, інших банківських документів і платіжних карток через митний кордон України. Затверджена постановою Правління НБ № 283 від 12 липня 2000 р.

Положення про порядок надання фізичним особам - резидентам України індивідуальних лі¬цензій на відкриття рахунків за межами України та розміщення на них валютних цінностей. Затверджене постановою Правління НБ №431 від 2 листопада 2000 р.

Правила здійснення переказів іноземної валюти за межі України за дорученням фізичних осіб та одержання фізичними особами в Україні переказаної їм із-за кордону іноземної валюти. Затверджені постановою Правління НБ № 18 від 17 січня 2001 р.

Правила реєстрації кореспондентських рахунків Національним банком України. Затвер¬джені постановою Правління НБ № 343 від 15 серпня 2001 р.

506

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

Стаття 209. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом

1. Вчинення фінансової операції чи укладення угоди з коштами або іншим

майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправ¬

ного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчи¬

нення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного похо¬

дження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти

або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так

само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержа¬

них внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що

передувало легалізації (відмиванню) доходів,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбав¬ленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних зло¬чинним шляхом, та з конфіскацією майна.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені повторно або за

попередньою змовою групою осіб, або у великому розмірі,-

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з по¬збавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені орга¬

нізованою групою або в особливо великому розмірі,-

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльніс¬тю на строк до трьох років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержа¬них злочинним шляхом, та з конфіскацією майна.

Примітка.

1. Суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, відповідно до цієї статті є діяння, за яке Кримінальним ко¬дексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох і більше років (за винятком діянь, передбачених статтями 207 і 212 Криміна¬льного кодексу України) або яке визнається злочином за кримінальним законом іншої держави і за таке ж саме діяння передбачена відповідальність Криміналь¬ним кодексом України та внаслідок вчинення якого незаконно одержані доходи.

2. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, визнається вчиненою у великому розмірі, якщо предметом злочину були кошти або інше майно на суму, що перевищує шість тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, визнаєть¬ся вчиненою в особливо великому розмірі, якщо предметом злочину були кошти або інше майно на суму, що перевищує вісімнадцять тисяч неоподатковуваних мі¬німумів доходів громадян.

(Стаття 209 в редакції Запону № 430-IVeid 16.01.2003 p.).

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений з метою протидії за¬лученню в економіку «брудних» коштів порядок здійснення підприємницької та іншої господарської діяльності, а також порядок вчинення цивільно-правових угод в частині особистого, домашнього та іншого подібного використання майна, не пов'язаного з господарською діяльністю. Додатковим об'єктом виступають правосудця, нормальне функціонування фінансово-кредитної системи, засади добросовісної конкуренції.

2. Предмет цього злочину - кошти та інше майно, одержане внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також права на кошти та майно.

Стаття 209 ОСОБЛИВА ЧАСТИНА 507

Грошові кошти у даному разі можуть виступати як у готівковій, так і в безготівко¬вій формі (знаходяться на банківському рахунку і їх обіг регулюється зобов'язальним правом), бути як національною, так і іноземною валютою.

Цивільне законодавство під майном як особливим об'єктом розуміє річ або сукуп¬ність речей. Речами визнаються різноманітні предмети матеріального світу, які задо¬вольняють потреби людей і щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки (це, наприклад, нерухомість, транспортні засоби, твори мистецтва).

Предметом розглядуваного злочину не можуть виступати ті різновиди майна, віль¬ний обіг яких згідно з чинним законодавством заборонений або істотно обмежений, незаконні дії з якими утворюють самостійні склади злочинів і які в силу цього відми¬ванню не піддаються (наприклад, зброя, бойові припаси, вибухові речовини, радіоактивні матеріали, наркотичні засоби, психотропні речовини та їх аналоги, отруйні і силь¬нодіючі речовини). Вчинення угод з такими предметами, не будучи легалізацією, має кваліфікуватись не за ст. 209, а за іншими відповідними статтями (зокрема, за стаття¬ми 263, 265, 307, 322).

Грошові кошти та інше майно виступають предметом легалізації за умови, що їх одержання відбулося заздалегідь і було поєднано з порушенням норм тільки криміна¬льного законодавства України або іншої держави. Вказівка на винятково злочинний характер одержання майна - предмета кримінально караної легалізації не означає, що ст. 209 є нормою з кримінально-правовою преюдицією, яка вимагає для свого засто¬сування попереднього винесення обвинувального вироку за суспільно небезпечне протиправне діяння - джерело «брудних» доходів. Положення про необхідність до¬тримання у повному обсязі стосовно суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації доходів, конституційного принципу презумпції невинува¬тості вже на момент порушення кримінальної справи за розглядуваною статтею КК є необ грунтованим.

Для інкримінування ст. 209 достатньо встановленого за допомогою будь-яких об'єктивних даних усвідомлення винним того, що він вчинює дії з майном, одержаним внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало ле¬галізації доходів. Наявність обвинувального вироку суду, яким особу визнано винною у вчиненні предикатного злочину, іншого процесуального документа суду, що підтвер¬джує факт вчинення такого злочину (наприклад, постанови про звільнення особи від кримінальної відповідальності), або принаймні постанови про порушення кримінальної справи полегшує з'ясування і доказування усвідомлення кримінально караного харак¬теру походження відповідного майна. Відповідальність за ст. 209 не виключається у разі, коли щодо предикатного злочину сплили передбачені ст. 49 строки давності, оскі¬льки закінчення цих строків призводить лише до звільнення особи від кримінальної відповідальності, але не перетворює вчинене нею діяння у незлочинну поведінку. Та¬кий же висновок слід робити в разі застосування щодо предикатних злочинів й інших статей про звільнення від кримінальної відповідальності.

Майно потрібно вважати одержаним внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації доходів, якщо воно прямо або опосе¬редковано отримано в результаті вчинення такого діяння. Наприклад, предметом ко¬ментованого злочину слід визнавати те майно, яке отримане в обмін на здобуте злочин¬ним шляхом, або внаслідок його іншої реалізації (скажімо, товари, куплені за викрадені гроші). Головне, щоб винна особа, яка опинилась на кінці цього своєрідного ланцюжка, усвідомлювала відповідне джерело походження майна.

Ст. 209 не вказує на мінімальний розмір грошових коштів та іншого майна, легалі¬зація якого має тягнути за собою кримінальну відповідальність, у зв'язку з чим під час застосування цієї статті має враховуватись положення ч. 2 ст. 11 про відсутність суспіль¬ної небезпеки діяння через його малозначність (наприклад, у разі вчинення дрібного побутового правочину).

Для кваліфікації за ст. 209 не має значення місце вчинення суспільно небезпечного

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]