ББКХ628.1 H34

За підсумками V Всеукраїнського конкурсу

на краще юридичне видання (2002-2003 pp.)

даний Коментар відзначено другою премією у номінації

«Науково-популярні, науково-практичні

і довідникові видання в галузі права»

Н34 Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. 3-тє вид., переробл. та доповн. / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка.- К.: Атіка, 2005.-1064 с

ISBN 966-8074-77-7

Пропонований коментар є переробленим та доповненим варіантом коментарю Кримінального кодексу України, підготовленого цим авторським колективом у 2001 р. У ньому відображено і про¬коментовано всі зміни, які були внесені до цього Кодексу з моменту набрання ним чинності. До¬кладно роз'яснено положення чинного Кримінального кодексу України, врахована судова практика його застосування, у т. ч. нові роз'яснення Пленуму Верховного Суду України.

Коментар розрахований на суддів, працівників прокуратури, органів безпеки, внутрішніх справ, податкової міліції, митних органів, інших правоохоронних органів, адвокатів і юридичних консультантів, викладачів і наукових працівників, аспірантів і студентів юридичних навчальних закладів. Буде корисний усім тим, хто цікавиться питаннями кримінально-правової охорони конс¬титуційних прав та свобод людини і громадянина, інтересів суспільства та держави.

ББКХ628.І

© Бойко А. М., Брич Л. П., Грищук В. К., Дудоров О. О.,

Мельник М. !., Музика А. А., Навроцький В. О.,

теїзм плл cm/i пп п Ришелюк А. М., Хавронюк М. І., 2003

ІЬЬГЧ УОО-бІ) /4- / /- / © Видавництво «Атіка», 2005

АВТОРСЬКИЙ КОЛЕКТИВ

Бойко А. М., кандидат юридичних наук, доцент, декан юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка - розділ XII (статті 74-84 -у співавторстві з Хавронюком М. І., статті 85-87 - у співавторстві з Дудоровим О. О.) Загальної частини, розділ XVIII (статті 371-376, 380, 381, 383-385, 387-389, 391-394, 396, 397) Особливої частини КК.

Брич Л. П., кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінального пра¬ва і кримінології Львівського національного університету імені Івана Франка- роз¬діл XV (статті 341-346, 351) Особливої частини КК.

Гришук В. К., доктор юридичних наук, професор, декан факультету Львівського інституту внутрішніх справ - розділи X, XI Загальної частини, розділ II (ст. 115, ст. 116 - у співавторстві з Мельником М. І., статті 117, 119, 120, 129) Особливої час¬тини КК.

Дудоров О. О., кандидат юридичних наук, доцент, завідуючий кафедрою кримі¬нального права та кримінології Азовського регіонального інституту управління при Запорізькому державному університеті - розділи НІ (статті 13-17), IX, XII (статті 85-87-у співавторстві з Бойком А. М.) Загальної частини, розділи II (статті 130-134, 138-140), IV, VII (ст. 201-у співавторстві з Хавронюком М. І., статті 202-205, 207-213, 215-216, 222, 229, 233, 235), VIII, XV (статті 348, 350, 356-358, 360) Особливої частини КК.

Мельник М. І., доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, за¬ступник керівника Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України, член Вищої ради юстиції - розділ VI Загальної частини, розділи II (ст. 116-у співавторстві з Грищуком В. К., статті 118, 121-126, 128), V (статті 157-160, ст. 161 -у співавторстві з Хавронюком М. 1., 162-175, 178-184), VI, XVII, XV (статті 347, 352-355), XVIII (статті 377-379, ст. 382 - у співавторстві з Хавронюком М. І., статті 386, 395, 397-400) Особливої частини КК, редагування.

Музика А. А., доктор юридичних наук, професор, проректор з наукової роботи Київського інституту внутрішніх справ - розділи IV, V, XIV Загальної частини, роз¬діл ХНІ (статті 305-324) Особливої частини КК.

Навроцький В. О., доктор юридичних наук, професор, декан факультету Львівсь¬кого інституту внутрішніх справ - розділи XIII, XV Загальної частини, розділи IX-

XII Особливої частини кк.

Ришелюк А. М., кандидат юридичних наук, завідуючий відділом конституційно¬го права та державного будівництва Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України - розділи І, VII, VIII Загальної частини, розділи VII (стат¬ті 199-200, 206, 214, 217-221, 223-228, 231-232, 234), XVI Особливої частини КК.

Хавронюк М. І., кандидат юридичних наук, доцент, завідуючий відділом з питань національної безпеки, оборони, правоохоронної діяльності та боротьби зі злочинністю Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України - розділи II, III (статті 11, 12), XII (статті 74-84 - у співавторстві з Бойком А. М.) Загальної части¬ни, розділи І, II (статті 127, 135-137, 141-145), III, V (ст. 161 - у співавторстві з Мель¬ником М. І., статті 176-177), VII (ст. 201 - у співавторстві з Дудоровим О. О.),

XIII (статті 325-327), XIV, XV (статті 338-340, 349, 359), XVIII (ст. 382 - у співавтор¬

стві з Мельником М. І., ст. 390), XIX, XX Особливої частини КК, алфавітно-пред¬

метний покажчик, редагування.

ПЕРЕДНЄ СЛОВО

Кримінальний кодекс (далі - КК) - це закон, який, виходячи з його особливого міс¬ця в системі законодавства, специфіки засобів впливу на поведінку осіб, які порушують веління закону, потребує абсолютно точного застосування. Однією з необхідних умов такого застосування КК судом, слідчим, прокурором та іншими посадовими особами, до повноважень яких віднесено притягнення до кримінальної відповідальності, що є запорукою дотримання на практиці принципу законності, є правильне розуміння його змісту. Останнє має також важливе профілактичне значення - воно дає змогу громадя¬нам чітко визначити рамки своєї правомірної поведінки і не виходити за них у повсяк¬денному житті.

Слід зазначити, що науково-практичний коментар КК у нашій країні завжди посідав особливе місце серед коментарів законів і йому відводилась вагома роль у застосуванні кримінального закону. Цілком очевидно, що роль такого коментарю нового КК істотно підвищилася. Це обумовлюється низкою причин: абсолютно новими правовими інсти¬тутами, істотними змінами раніше діючих положень, новими підходами щодо кримі¬нально-правової оцінки діянь, наявністю численних оціночних категорій, а також ін¬шими моментами, у т. ч. пов'язаними з недоліками нового КК,- зокрема такими, як не¬чіткість формулювань низки його положень і відсутність повної уніфікованості при визначенні однорідних понять.

На сьогодні в Україні існує кілька коментарів до КК 2001 p., підготовлених різними авторськими колективами. На наш погляд, це є цілком нормальним явищем, яке, крім усього іншого, свідчить про досить високий рівень розвитку кримінально-правової нау¬ки в нашій країні. Від наявності кількох коментарів практика тільки виграє: вони не лише доповнюють один одного з тих чи інших питань, а й дають змогу практикам знайти найбільш правильні рішення при застосуванні КК. Крім того, різні підходи у тлумаченні одних і тих самих положень КК (що зовсім не виключається) дозволяють виявити найбільш істотні недоліки цього закону і сприяють їх усуненню, у т. ч. законо¬давчим шляхом і шляхом видання відповідних роз'яснень ПВС.

Пропонований коментар є виправленим і доповненим варіантом коментарю КК, підготовленого у 2001 р. авторським колективом (склад якого зазначено вище). За цей час коментар витримав кілька видань українською та російською мовами, що свідчить про його якість і затребуваність.

Порівняно з попередніми варіантами, даний коментар має ряд особливостей, які роблять його більш досконалим і корисним у правозастосуванні.

По-перше, в ньому відображено і прокоментовано усі зміни, які були внесені до КК 2001 р. за час його дії (на момент підготовки коментарю).

По-друге, збільшено обсяг коментарю, що дозволило чимало його положень викласти детальніше, а також подати нові тлумачення з питань, які в попередніх коментарях не висвітлювалися. Слід зазначити, що в результаті подальшого наукового дослідження проблем, зміни законодавчого регулювання, практики застосування КК зазнали змін і погляди авторів щодо розуміння деяких кримінально-правових термінів, ознак конк¬ретних злочинів, окремих аспектів інститутів кримінального права, підходів щодо

5

кваліфікації тих чи інших злочинів (це знайшло своє відображення в коментарі). З ме¬тою більш системного викладення матеріалу в необхідних випадках додатково виділено загальні положення до окремих розділів Особливої частини КК, перегруповано частину матеріалу, уніфіковано посилання тощо.

По-третє, при доопрацюванні коментарю враховано досить великий масив новел, яких зазнали закони та підзаконні нормативно-правові акти, що мають безпосереднє відношення до застосування конкретних положень КК.

По-четверте, при формулюванні рекомендацій щодо розуміння тих чи інших поло¬жень кримінального закону, а особливо кваліфікації злочинів, використано результати практики застосування нового КК, у т. ч. нові роз'яснення ПВС.

Водночас автори вважали за доцільне зберегти визначену раніше структуру тексту коментарю. Матеріал викладено у певній послідовності, яка базується на існуючій сис¬темі кримінального права і видається авторам найбільш оптимальною для такої роботи. Як і в попередніх варіантах, у даному коментарі для зручності користування ним і вивільнення його тексту від надмірних посилань на використану літературу, перелік джерел, з яких використано ті чи інші положення при коментуванні конкретної статті, а в окремих випадках і певних розділів, а також джерел, які мають безпосереднє відно¬шення до їх застосування, дається після коментарю до конкретної статті чи розділу. Сам текст КК, наведений у книзі, відповідає тексту, надрукованому в «Офіційному віс¬нику України», № 21 (К., 2001), а внесені до нього зміни - текстам відповідних законів України, надрукованих у «Відомостях Верховної Ради України».

Коментар доповнено алфавітно-предметним покажчиком, який покликаний допо¬могти швидко віднайти за відповідним терміном необхідне кримінально-правове поло¬ження, визначити його зміст, особливості застосування тощо.

Доопрацьовуючи коментар, авторський колектив прагнув, щоб він повною мірою відповідав сучасним потребам правозастосовної практики - враховував новітні наукові досягнення, останні зміни до нормативно-правової бази, був змістовним та зручним для користування.

Авторський колектив вдячний усім тим, хто зробив конструктивні зауваження до окремих положень попередніх варіантів коментарю та висловив пропозиції щодо його вдосконалення. Всі вони були враховані при доопрацюванні коментарю. Автори споді¬ваються на доброзичливе ставлення до результатів своєї діяльності і готові до подаль¬шої співпраці у цьому напрямі.

ПЕРЕЛІК ПРАВОВИХ АКТІВ, ЗГІДНО З ЯКИМИ ВНЕСЕНІ ЗМІНИ ДО КК УКРАЇНИ 2001 р.

№ п/п № і дата акта Дата, жерсло першого офіційного оприлюднення Набрав чинності Зміст змін

1. Закон № 2953-111 від 17.01.2002 20.02.2002 - УК, № 34 21.04.2002 КК доповнено ст. 203-1

2. Закон №3075-111 від 07.03.2002 04.04.2002 - УК, № 64 04.04.2002 Внесені зміни до статей 259 і 296

3. Закон № 430-1V від 16.01.2003 07.02.2003-УК, №24 11.06.2003 Внесені зміни до статей 198 і 306, ст. 209 прийнята у новій редакції, КК доповнено ст. 209-1

4. Закон № 485-IV від 06.02.2003 08.02.2003 - УК, № 25 11.06.2003 Внесені зміни до ст. 306

5. Закон № 662-1V від 03.04.2003 06.05.2003-ГУ, №83 01.08.2003 Внесені зміни до ст. 401

6. Закон № 668-IV від 03.04.2003 25.04.2003-УК, №78 25.04.2003 Ст. 333 прийнята у новій редак¬ції

7. Закон № 669-1V від 03.04.2003 25.04.2003-УК, №78 25.04.2003 Ст. 228 прийнята у новій редак¬ції, ст. 230 виключено

8. Закон № 744-IV від 15.05.2003 18.06.2003-УК, №110 18.06.2003 Внесені зміни до ст. 158

9. Закон № 850-IV від 22.05.2003 25.06.2003-УК, №115 25.06.2003 Статті 176, 177 і 229 прийняті у новій редакції

10. Закон № 908-IV від 05.06.2003 04.07.2003-УК,№121 04.07.2003 Ст. 361 прийнята у новій ре¬дакції, внесені зміни до назви розділу XVI Особливої частини

11. Закон № 1098-1V від 10.07.2003 21.08.2003-ГУ, №156 20.12.2003 Ст. 216 прийнята у новій редакції

12. Закон №1130-IV від 11.07.2003 09.08.2003-УК, №147 09.08.2003 Абзац другий пункту 21 розді¬лу II «Прикінцеві та перехідні положення» прийнято у новій редакції

13. Закон № 1626-1V від 18.03.2004 27.04.2004 - ГУ, № 78 27.04.2004 Ст. 298 прийнята у новій ре¬дакції

14. Закон №1723-1V від 18.05.2004 09.06.2004-ПВ,№ 12 09.06.2004 Ст. 331 виключено

15. Рішення КС № 15-рп/2004 від 02.11.2004 17.11.2004-УК, №219 02.11,2004 Положення ч. 1 ст. 69 в частині, яка унеможливлює призначення більш м'якого покарання осо¬бам, котрі вчинили злочини не¬великої тяжкості, визнане не¬конституційним

16. Закон № 2252-IV від 16.12.2004 13.01.2005-ГУ, №5 13.01.2005 Внесені зміни до статей 231 і 232

17. Закон № 2276-IV від 21.12.2004 11.01.2005-ГУ, №3 11.01.2005 Внесені зміни до ст. 153

18. Закон № 2289-IV від 23.12.2004 18.01.2005-УК, №8 18.01.2005 Статті 361, 362 і 363 прийняті у новій редакції. КК доповнено статтями 361-1,361-2 і 363-1

19. Закон № 2308-IV від 11.01.2005 27.01.2005-УК,№15 26.02.2005

_. Внесені зміни до ст. 240

СПИСОК ОСНОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

БК - Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 р.

ВК - Водний кодекс України вія б червня 1995 р.

ВТК - Виправно-трудовий кодекс України від 23 грудня 1970 р.

ГК - Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р.

ГПК - Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 р.

ЖК - Житловий кодекс України від ЗО червня 1983 р.

ЗК - Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р.

КАП - Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р.

КЗП - Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 р.

КК - Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р.

КН - Кодекс України про надра від 27 липня 1994 р.

КПК - Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р.

КТМ - Кодекс торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 р.

ЛК - Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 р.

МК - Митний кодекс України від 11 липня 2002 р.

ПК - Повітряний кодекс України від 23 травня 1995 p.

СК - Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р.

ЦК - Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 p.

ЦПК - Цивільний процесуальний кодекс України від 18 липня 1963 р.

АК - Антимонопольний комітет України

ВАС - Вищий арбітражний суд України

ВМС - Військово-Морські Сили України

ВЛК - Військово-лікарська комісія

ВООЗ - Всесвітня організація охорони здоров'я

ВР - Верховна Рада України

ВРЮ - Вища рада юстиції України

ВС - Верховний Суд України

ВСПЗС - Військова служба правопорядку у Збройних Силах України

ГП - Генеральна прокуратура України

ГДПІ - Головна державна податкова інспекція України

Держкомкордон - Державний комітет у справах охорони державного кордону України

Держстандарт - Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України

ДК - Державне казначейство України

ДКБ - Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики

України

ДКЗ - Державний комітет зв'язку України

ДКЗІ - Державний комітет зв'язку та інформатизації України

ДКРГ - Державний комітет рибного господарства України

ДМС - Державна митна служба України

ДПА - Державна податкова адміністрація України

ДДВМ - Державний департамент ветеринарної медицини України

ДДПВП - Державний департамент України з питань виконання покарань

ДПС - Державна прикордонна служба України

ДСЕК - Державна служба експортного контролю України

ЗС - Збройні Сили України

КВПП - Комітет по використанню повітряного простору України

KM - Кабінет Міністрів України

КС - Конституційний Суд України

МАП - Міністерство аграрної політики України

МВС - Міністерство внутрішніх справ України

ME - Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України

МЕПР - Міністерство екології та природних ресурсів

МЗЕЗ - Міністерство зовнішніх економічних зв'язків України

МЗЕЗторг - Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України

МЗС - Міністерство закордонних справ України

МКМ - Міністерство культури і мистецтв України

МНС - Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах за¬

хисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

МО - Міністерство оборони України

МОЗ - Міністерство охорони здоров'я України

МОН - Міністерство освіти і науки України

МОП - Міжнародна організація праці

МОПС - Міністерство охорони природного середовища та ядерної безпеки

України

МП - Міністерство промисловості України

МПП - Міністерство промислової політики України

МПСП - Міністерство праці і соціальної політики України

МТ - Міністерство транспорту України

МФ - Міністерство фінансів України

МЮ - Міністерство юстиції України

НБ - Національний банк України

НГ - Національна гвардія України

ООН - Організація Об'єднаних Націй

ПВС - Пленум Верховного Суду України

ПФ - Пенсійний фонд України

РНБО - Рада національної безпеки і оборони України

РП - Рахункова палата України

РЄ - Рада Європи

СБ - Служба безпеки України

УДО - Управління державної охорони України

ФДМ - Фонд державного майна України

ЦВК - Центральна виборча комісія України

ЦО - Цивільна оборона України

ВІЛ

КВУ

КПП

пдв

СІЗО СНІД

вірус імунодефіциту людини

кримінально-виконавча установа

контрольно-пропускний пункт

податок на додану вартість

слідчий ізолятор

синдром набутого імунодефіциту людини

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Завдання Кримінального кодексу України

1. Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечен¬ня охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запо¬бігання злочинам.

2. Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовують¬ся до осіб, що їх вчинили.

1. Боротьба зі злочинністю є одним з найдавніших завдань держави. Для того, щоб

така боротьба здійснювалась на правових засадах, держава встановлює межі між дозво¬

леним та забороненим шляхом, зокрема, виданням законів, які забороняють певну по¬

ведінку під загрозою застосування до порушників жорстких каральних заходів - кримі¬

нального покарання. В Україні такі закони зведені у систематизований законодавчий

акт - Кримінальний кодекс.

Слово «кримінальний», застосоване до назви Кримінальний кодекс України, похо¬дить від терміна «crimen», який вживався у римському праві і згодом посів своє місце у багатьох європейських мовах (зокрема, в українській мові й досі вживається слово «кримінал»). Оскільки «crimen» у перекладі означає «злочин», то, відповідно, і назву «Кримінальний кодекс» можна перефразувати як «кодекс про злочини».

2. КК є систематизованим нормативно-правовим актом, який охоплює всі питання кримінального права і здійснює їх вичерпне регулювання. Незважаючи на свою специ¬фічну назву — «кодекс», цей акт є законом, приймається та змінюється у тому ж поряд¬ку, що й інші закони України, і має відповідну юридичну силу.

3. Із змісту ч. 1 ст. 1 випливає, що двома основними завданнями КК є: 1) правове забезпечення охорони певних суспільних відносин та соціальних благ; 2) запобігання злочинам.

Об'єктами, що беруться під охорону за допомогою норм КК, є права і свободи лю¬дини та громадянина, власність, громадський порядок та громадська безпека, довкілля, конституційний устрій України, а також мир і безпека людства. Норми КК охороняють лише найважливіші елементи зазначених об'єктів. Охорона менш важливих суспільних відносин і соціальних благ здійснюється за допомогою правових норм інших галузей права (зокрема адміністративного, цивільного, трудового права).

Під правами і свободами людини і громадянина слід розуміти насамперед ті права і свободи, які передбачено розділом II Конституції України (право на життя, свободу, особисту недоторканність і недоторканність житла, таємницю листування та іншої

10

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ І

кореспонденції, конфіденційність особистого і сімейного життя, об'єднання у громад¬ські організації та політичні партії, проведення зборів, мітингів та інших масових акцій, працю, відпочинок, страйк, соціальний захист, житло, охорону здоров'я, а також право обирати та бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, доступу до державної та муніципальної служби, право власності, свобода пересування, сво¬бода слова і думки, свобода совісті та інші). Крім того, права і свободи громадян встановле¬ні й іншими, крім Основного, законами України.

Кримінально-правова охорона тих чи інших прав і свобод людини та громадянина застосовується за наявності суспільної потреби у такій охороні.

Поняття «людина» у нормах КК означає фізичну особу, людину в біологічному значенні цього слова. При цьому КК охороняє людину і як біологічну істоту, заборо¬няючи посягання на життя, здоров'я, тілесну та статеву недоторканність, особисту сво¬боду, і як соціальну істоту, особистість - у цьому випадку забезпечується охорона честі та гідності, політичних, соціально-економічних та інших прав і свобод людини. Кримі¬нально-правовій охороні підлягають права і свободи не лише громадян України, а й іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні і згідно з Конституцією, законами України, міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, користуються відповідними правами і свободами.

Власність як об'єкт кримінально-правової охорони означає матеріальні об'єкти, що мають певну цінність, та сукупність суспільних відносин, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням такими об'єктами (детальніше про це поняття див. коментар, викладений у Загальних положеннях до розділу VI Особливої частини КК).

Під громадською безпекою слід розуміти такий стан суспільних відносин, за якого природні, технічні та інші джерела загальної небезпеки, на які людина впливає своєю діяльністю, не створюють небезпеки для життя та здоров'я людей та для збереження матеріальних цінностей.

Громадський порядок - це стан суспільних відносин, який забезпечує спокійні умови суспільно корисної діяльності, відпочинку та побуту людей.

Термін «довкілля», вжитий у ч. 1 ст. 1, є синонімом до вживаного в інших законо¬давчих актах терміна «навколишнє природне середовище» і визначається як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси як залучені до господарського обігу, так і не використовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, вода, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Конституційний устрій України - це закріплена Конституцією система органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що діють в Україні, їх правового статусу та повноважень, а також їх відносин між собою та з іншими суб'єктами права, у першу чергу - з громадянами.

Мир означає відсутність ворожості, війни і воєнних (збройних) конфліктів, а безпе¬ка людства - стан, за якого відсутня загроза війни, екологічної катастрофи, дій, на¬слідком яких може бути масове знищення людей, знищення умов для існування насе¬лення земної кулі тощо.

4. У ч. 1 ст. 1 законодавець вказує на профілактичне завдання КК: його норми ма¬ють формулюватись, тлумачитись та застосовуватись так, щоб не лише карати винува¬тих осіб за вчинені злочини, а й запобігати вчиненню нових злочинів.

5. Виконання завдань КК провадиться, зокрема, шляхом визначення суспільно небез¬печних діянь, які є злочинами, та покарань, що застосовуються до осіб, які ці злочини вчинили. Проте зміст ч. 2 ст. 1 не слід розуміти у тому сенсі, що КК має містити самі ли¬ше описи конкретних злочинів та передбачених за них покарань. Значна кількість кримі¬нально-правових норм має характер універсальних правил, які стосуються не тільки того чи іншого конкретного злочину, а й будь-якого злочину, передбаченого КК. Ці універса¬льні (загальні) норми систематизовані у п'ятнадцяти розділах Загальної частини КК. Описи конкретних злочинів розміщені у двадцяти розділах Особливої частини КК.

Стаття 2

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

11

5. Одним із логічних висновків, що випливає із ч. 2 ст. 1, є вимога застосування кримінальної відповідальності та покарання лише за ті діяння, які на момент їх вчинен¬ня вже були визначені КК як злочини. Таким чином, у кримінальному праві реалізу¬ються положення ч. 2 ст. 58 Конституції України, згідно з яким «ніхто не може відпові¬дати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення», а також загальновизнаний принцип кримінального права nullum crimen nulla poena sine lege (немає ані злочину, ані покарання без вказівки на це в законі).

Конституція України.

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. (ст. 5).

Стаття 2. Підстава кримінальної відповідальності

1. Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Ко¬дексом.

2. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути під¬дана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

3. Ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу.

1. На відміну від КК 1960 p., у тексті чинного КК прямо закріплюється положення про те, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно не¬безпечного діяння, яке містить склад злочину.

Складом злочину визнається сукупність закріплених у кримінальному законі ознак, за наявності яких реально вчинене суспільно небезпечне діяння визнається злочином.

Для вирішення багатьох питань застосування кримінального закону, кваліфікації зло¬чинів, а також з навчальною метою наукою кримінального права визначено риси, прита¬манні складові будь-якого конкретного злочину. На цій основі будується узагальнена аб¬страктна модель складу злочину. Ця модель, хоча вона й є науково-теоретичною, має водночас важливе практичне значення - вона вказує на обов'язкові (універсальні) елементи складу будь-якого злочину. Такими елементами є: 1) об'єкт злочину; 2) об'єктивна сторона злочину; 3) суб'єктивна сторона злочину; 4) суб'єкт злочину.

Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про те, що дії (бездіяльність) особи, поведінка якої оцінюється у даному конкретному випадку, не є злочином. Кожен із елементів складається, як показано нижче, із певних ознак.

У конкретних статтях (частинах статей) КК описуються не елементи складу злочи¬ну взагалі, а елементи складу того чи іншого конкретного злочину. Відповідно, опис елементів складу кожного злочину конкретизується шляхом опису конкретних ознак, із яких складаються ці елементи. Так, якщо йдеться про розбій - злочин, передбачений ст. 187,- то об'єктивна сторона його складу має вигляд дій, які є нападом на потерпіло¬го і застосуванням щодо нього насильства, небезпечного для його життя та здоров'я, або погрози таким насильством.

Законодавець, формулюючи ознаки конкретного злочину, може передбачити наяв¬ність не тільки основних елементів, а й додаткових (у т. ч. факультативних) ознак. Ці додаткові ознаки можуть включатись до складу певного елемента складу злочину або ж бути ознаками всього складу і знаходитися поза його елементами (наприклад, предмет). Для ст. 187 додатковою ознакою, яка є частиною суб'єктивної сторони, буде мета заво-лодіння чужим майном. Окрім цього, для констатації вчинення деяких злочинів (на¬приклад, злочину, передбаченого ч. 2 або 3 ст. 187) необхідно встановити і кваліфікую¬чі ознаки складу, вказані законодавцем у відповідних нормах.