70. Економічна основа та елементи системи бізнесу

Економічною основою бізнесу є приватна власність. Як відомо, власність - це відносини, що складаються між її суб'єктами з приводу привласнення засобів виробництва та результатів праці.

Відношення власності на засоби виробництва становлять основу системи виробничих відносин будь-якої економічної системи господарювання. Вони охоплюють:

привласнення - повна економічна влада суб'єкта над об'єктом і повна відповідальність за результати користування;

володіння - відношення фактичного панування, але розпорядження і привласнення обмежена існуванням і правами власника;

розпорядження - фактичне здійснення влади власника над об'єктом власності, фактичне управління нею;

користування - процес фактичного вилучення корисних властивостей з об'єкта власності для задоволення конкретних потреб.

Елементи системи бізнесу - це підприємницький, споживчий, трудовий, державний.

Підприємницький бізнес - один із найбільш динамічних видів бізнесу. Його суб'єктами виступають як фізичні, так і юридичні особи, їх діловий інтерес - одержання продукту (доходу) - реалізується через виробництво і продаж продукції (виконання робіт, надання послуг).

Споживчий бізнес - масове явище в ринкових відносинах, оскільки він, здійснюється всіма громадянами, на противагу підприємницькому бізнесу, відображує загальну участь людей у системі ділових відносин.

Трудовий бізнес - це бізнес громадян, які працюють за наймом.

Державний бізнес здійснюють державні органи, які також безпосередньо виходять на ринок з діловими пропозиціями.

71. Дозволи та погодження на початок відкриття власної справи.

Кожному громадянинові держава гарантує право на підприємницьку діяльність відповідно до Конституції України.

Започаткування власної справи:

Підприємець здійснює свою діяльність самостійно, на власний розсуд, і ніхто не має права втручатися в його господарську діяльність. Підприємець здійснює свою діяльність систематично, безперервно, за власною ініціативою.

При здійсненні своєї діяльності підприємець має право вільно обирати вид діяльності, партнерів, наймати працівників, розпоряджатися своїм прибутком. Водночас, держава гарантує підприємцям рівні права та можливості при провадженні свого бізнесу, а також захист їхніх прав і законних інтересів. Більше того, держава створює сприятливі умови для здійснення підприємницької діяльності.

Підприємницькою діяльністю можуть займатися громадяни, які володіють повною дієздатністю, тобто мають право бути носіями цивільних прав і самостійно набувати обов'язків. Відповідно до нового цивільного законодавства України, повна дієздатність наступає з вісімнадцятирічного віку. Проте, Цивільний кодекс надає право молодим громадянам розпочати свою підприємницьку діяльність із шістнадцяти років, за умови надання їм повної дієздатності органами опіки і піклування за заявою заінтересованої особи та за письмовою згодою батьків або піклувальникаї.

Новацією, яку запровадив Цивільний кодекс України, є закріплення правової можливості молодих громадян бути засновниками господарських товариств з 14-ти років, якщо на це немає прямої заборони у статуті такого товариства.

Отже, після виповнення 16-ти років, отримавши повну дієздатність, молодий громадянин має право розпочати свою підприємницьку діяльність.

72. Ринок сільськогосподарської продукції складається із сукупності відносин "продавець - покупець". Його структура визначається співвідношенням різних форм реалізації цієї продукції.

Для успішного функціонування ринок сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки в Україні потребує проведення ряду макроекономічних заходів, зокрема:

-стимулювання безпосередніх виробників продукції АПК з метою нарощування виробництва і товарообігу;

-економічного регулювання раціональної структури ринку і ринкових відносин шляхом розроблення перспективних цільових продовольчих програм, інвестиційної політики, фінансово-економічних заходів;

-введення системи контролю за цінами і забезпечення відповідного співвідношення попиту і пропозицій на ринку, захисту прав споживачів;

-запровадження відповідної фінансово-кредитної і податкової політики;

-регулювання експортних потоків сировини і продукції переробки, зменшення залежності від імпортних поставок.

Формування ринку продовольчої продукції, особливо в умовах спаду виробництва, повинно залишатись важливою функцією держави, яка має забезпечувати:

-створення державного фонду і запасів сировини та продуктів її переробки;

-централізовані державні закупівлі необхідної кількості сільськогосподарської продукції і продуктів її переробки.