68. Система матеріально-технічного забезпечення в Україні та формування ринку засобів виробництва

Система матеріально-технічного забезпечення — це сукупність підприємств-виробників матеріально-технічних ресурсів, торгово-посередницьких організацій, сервісних підрозділів, формувань з машиновикористання та державних органів, що регулюють відносини у сфері техніко-технологічного забезпечення.

Створення та функціонування системи матеріально-технічного забеспечення агропромислового комплексу повинно базуватися на таких принципах:

-спрямування цінової, фінансово-кредитної і податкової політики держави на відновлення і підтримку платоспроможності підприємств агромислового комплексу для досягнення розширеного відтворення основних засобів виробництва;

-забезпечення однакових економічних умов у взаємовідносинах споживачів матеріально-технічних ресурсів із структурами їх виробництва, постачання, технічного обслуговування та надання виробничих послуг;

-рівноправність розвитку всіх форм власності і господарювання;

-вільний вибір структурами системи сфери діяльності;

-вільний вибір товаровиробниками постачальників техніки, обладнання, матеріальних ресурсів і технологій, а також сервісних структур;

-створення умов для розвитку конкуренції в усіх ланках системи;

-обмеження економічними методами монопольних формувань у сфері матеріально-технічного забезпечення;

-дотримання гарантій і відповідальності партнерів агропромислового комплексу за високу якість технічних засобів та наданих послуг, термінів і умов їх поставок, своєчасність взаєморозрахунків;

-створення умов для забезпечення мінімальної кількості посередників у ланцюзі виробник-споживач;

-забезпечення через амортизаційну політику своєчасного вітдворення матеріально-технічних засобів.

У нових умовах господарювання важливим є постійне формування ринку засобів виробництва для АПК, який являє собою сукупність фінансово-економічних та організаційно-правових відносин у процесі купівлі — продажу матеріально-технічних засобів.

У створенні ринку засобів виробництва доцільно дотримуватись поступового переходу від централізованого забезпечення матеріальними ресурсами і закріплення споживачів за постачальниками до вільної їх купівлі — продажу на комерційних засадах з урахуванням попиту і пропозиції, фінансових можливостей споживачів.

На стадії переходу до ринку система матеріально-технічного забезпечення АПК має включати в себе дві групи продукції виробничо-технічного призначення: 1) продукція, яка вільно реалізується (понад 8% загального обсягу), 2) продукція, що розподіляється централізовано (близько 20% загального обсягу).

У міру стабілізації товарного ринку, збалансування попиту і пропозиції матеріально-технічне забезпечення АПК здійснюватиметься тільки шляхом вільної купівлі — продажу засобів виробництва. Це сприятиме посиленню комерційно-ділових зв'язків у процесі виробництва, обороту та споживання товарів виробничого призначення.

69. Ліквідація та санація підприємницьких структур

Санація— це система заходів, спрямованих на запобігання банкрутству підприємств чи великих промислових об'єднань, банків, інших державних та бізнесових структур. Умовами санації можуть бути:

-випуск нових акцій або облігацій для залучення грошового капіталу;

-збільшення банківських кредитів і надання урядових субсидій;

-зменшення процентних виплат на облігації, випущені підприємством, та відстрочка їх погашення;

-реструктуризація короткострокової заборгованості в довгострокову; ліквідація нерентабельного підприємства і створення на його базі нового; зміна форми власності підприємства;

-структурна перебудова виробництва, у тому числі можливість переходу на випуск більш рентабельної продукції, поділ, злиття або створення дочірніх підприємств; зміна ринків збуту;

-зміна сировинної бази; інші заходи, спрямовані на оздоровлення фінансове неспроможного підприємства.

Ліквідація суб'єкта підприємництва означає припинення його діяльності з виключенням з державного реєстру. Ліквідація тягне припинення прав і обов'язків суб'єкта підприємництва без правонаступництва (переходу прав та обов'язків іншим особам).

Ліквідація підприємства може бути добровільною і примусовою. Зокрема при добровільній ліквідації ініціатором виступає збори учасників підприємства, а в разі примусового ініціатором є органи державної влади, але рішення в останньому варіанті приймає суд.