53. Етапи та складові підприємницької діяльності

Основними етапами створення та реєстрації підприємства є:

1.Рішення про створення нового підприємства та моделювання його діяльності. Складові цього етапу — висунення бізнес-ідеї, пошук партнерів-засновників, вибір виду (видів) підприємництва, складання бізнес-плану. Документ: бізнес-план.

2.3бори засновників. Вибір організаційно-правової форми підприємства, вибори або призначення керівника, органів управління і контролю. Документ: витяг із протоколу зборів засновників.

3. Підготовка установчих документів. Розробка засновницького договору, статуту. Документи: засновницький договір, статут.

4. Підготовча організаційна робота.

5. Підготовка додаткових документів (при необхідності).

6. Засвідчення документів у нотаріальній конторі.

7. Відкриття рахунку у банку для формування статутного фонду підприємства (при необхідності).

8. Державна реєстрація підприємства у районній державній адміністрації. 9. Відкриття розрахункового рахунку у банку. Подання необхідних документів. Відкриття поточного рахунку. Оформлення перепусток для входу у банк службовим особам.

10. Отримання дозволу на виготовлення печатки і штампів у районному відділі внутрішніх справ. Для одержання дозволу на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів керівники підприємств, установ, організацій, господарських об'єднань, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, зареєстрованих в Україні, інших організаційних форм підприємництва, підприємці-громадяни тощо подають в органи внутрішніх справ заяву.

11. Виготовлення печатки і штампів. Пошук відповідного підприємства (штемпельно-граверної майстерні), подання замовлення, отримання підприємцем печатки і штампів.

12. Ліцензування, патентування (при необхідності). Залежить від виду підприємництва. Подання необхідних документів відповідному органу.

Документи: ліцензія, торговий патент.

13. Початок підприємницької діяльності.

54. Способи залучення фінансових ресурсів

Виділяють такі типи стратегій залучення фінансових коштів, які можуть мати внутрішню ізовнішню орієнтацію(але, як правило, повинні органічно поєднувати ту й іншу).

1. Використання власних коштів для розширення своєї ринкової ніші. Застосовується середніми і великими вузькоспеціалізованими фірмами, що діють на сформованих стійких ринках. У цілому малоприбутковим.

2. Об'єднання фінансових ресурсів середніх і великих фірм реалізації дорогих проектів захоплення нових ринків.

3. Використання всіх доступних джерел фінансування (позики, випуск акцій, створення консорціумів тощо) для формування та реалізації перспективних інноваційних програм малих і середніх підприємств наукомістких галузей. Ризиковано, але високоприбутковими.

4. Залучення донорських коштів великих фірм - споживачів продукції в рамках вертикальної інтеграції з ними.

5. Перехресне фінансування (підрозділи, що генерують фінансові кошти, діляться ними з тими, у кого їх бракує)

Кредити, позики. Це позичкове джерело фінансування інвестицій. Кредитможе надаватися будь-яким суб'єктом господарювання чи фізичною особоюбудь-якому іншому інвестору чи тій особі, яка бере участь уінвестиційній (підприємницькій діяльності). Розрізняють банківський,інвестиційний, комерційний та податковий кредити, а також позики.

Банківський кредит – це видана банком чи іншим фінансово-кредитнимзакладом позичка на умовах платності, поверненості та терміновості.

55.Агробізнес –– форма підприємницькоїдіяльності в аграрному секторіекономікикраїни. Вінвключаєпідприємницькудіяльність у виробництвізасобіввиробництва для сільськогогосподарства (техніка, добрива, корми тощо); власнесільськогосподарськевиробництво (вирощуваннярослин і розведеннятварин); зберігання, переробка і торгівля як "сирою", так і переробленоюпродукцією. До агробізнесу належать такожусівидидіяльності з обслуговуваннясільськогогосподарства (агросервіс, ринковаінфраструктуратощо).

Специфічними особливостями та характерними рисами сучасного стану аграрно-промислового комплексу України є: взаємопов’язаний агропромисловий комплекс, як ціле тільки формується; переважну частку вартості створює сільське господарство, оскільки воно ще виступає значною мірою нерозчленованим на складові, без відокремлення вироблення сільхозпродукції в чітку окрему галузь комплексу; аграрний бізнес, як і все народне господарство, охопила глибока економічна криза, в результаті чого потенціал сільського господарства і агропромислового комплексу використовується на третину; значна частина городніх культур вирощується на ділянках, виділених міським жителям, які вимушені займатися малопродуктивною працею, щоб вижити в умовах масового безробіття (вимушені безоплатні відпустки, невиплата заробітної плати, простої підприємств державної власності тощо); повільний, дещо хаотичний, без чіткої вмотивованої програми перехід від командно-адміністративної системи до ринкових відносин в процесі невпинних політичних суперечок.

56.Розвитокпродовольчого ринку світубагато у чомуви­значаєтьсярозвиткомсільськогосподарськоговиробництва у США, Японії, Європі, Канаді.Виробництво зерна і м'яса в цихрегіонах в останнідесятиріччяхарактеризуєтьсявисокоюстабі­льністю і перевищує 3/4 виробництва в розвинутихкраїнах.

Більшеполовинивсьоговиробництва зерна припадає на США, протечасткакраїн ЄСзростає в останнідесятиліттяшви­дше, ніжчастка США.

Вирішальна роль США і країн ЄС на світових ринках продо­вольствапояснюєтьсядовгостроковимизусиллями, спрямовани­ми на індустріалізаціюсільськогогосподарства. Абсолютна пе­ревагасільськогосподарських сфер у структурі АПК США до­зволяєїмініціюватиствореннясучасногомеханізмуйого як більшжорсткого, маючоготехніко-економічний характер норма­тивного контролю над технологією і організацієюсільськогоспо­дарськоговиробництва.

Характерна особливістьрозвиткусільськогогосподарстварозвинутихкраїн — посилення державно-монополістичногоре­гулюванняцієїгалузі. Форми і методицьогорегулюваннясуттє­вевідрізняються в різнихкраїнах, щозумовленоспецифікоюрозвиткусільськогогосподарствакожної з них.

За останнідесятиліттязростанняможливостейвнутрішньо-зовнішньої' продовольчоїполітики стало одним ізнайважливіших умов їїрозробки та втілення в життя. В розвинутих в економіч­номувідношеннікраїнах — США, Канаді, Японії, ФРН великезначеннямаєдержавнапідтримкарозвиткуфермерськихгоспо­дарств.

57.Лізинговий кредит (лізинг) – кредитні відносини, пов’язані з наданням кредиту при лізингових операціях, які передбачають пе-редання в лізинг об’єктів основних засобів. Не можуть бути пред-метом лізингу земельні ділянки та інші природні об’єкти, а також ці-лісні майнові комплекси чи їх відокремлені структурні підрозділи.

Розрізняють такі форми лізингу:

-          зворотний лізинг;

-          сублізинг;

-          пайовий лізинг;

-          міжнародний лізинг.

Лізингова угода – угода, за якою лізингодавець (фінансова уста-нова) бере на себе зобов’язання придбати у власність у продавця предмет лізингу відповідно до встановлених лізингоотримувачем специфікаціями та передати його в користування лізингоотриму-вачу на визначений термін (не менше одного року) і за встановлену плату (лізингові платежі).

Предмет лізингу протягом дії угоди залишається у власності лізингодавця і є гарантією такої кредитної угоди. Але всі суттєві ризики щодо випадкової втрати чи пошкодження предмета лізин-гу переходять до лізингоотримувача. Сторони можуть пе-редбачити додаткову угоду про купівлю-продаж предмета лізингу. Предмет лізингу не може бути конфіскованим, на нього не може бути накладений арешт у зв’язку з будь-якими діями чи бездіяль-ністю лізингоотримувача.

58.Агропромислова інтеграція у власномусмислі слова означаєпевнеорганізаційнепоєднаннясільськогосподарського і технологічнопов’язаного з ним промисловоговиробництва з метою одержаннякінцевоїпродукціїізсільськогосподарськоїсировини і досягненнябільшоїекономічноївигодизавдякивзаємнійматеріальнійзаінтересованості і відповідальностівсіхучасниківагропромисловоговиробництва за кінцевірезультатигосподарювання.

Організаційною формою агропромислової інтеграції є агропромислові формування. Розрізняють два типиіснуючихнині в Україніагропромисловихформувань: регіональні і господарські. Регіональніагропромисловіформуванняпредставленіпереважноагропромисловимиасоціаціями, а господарські — агропромисловимипідприємствами і агрофірмами.

З поглядурозвиткуінтеграційнихпроцесіввУкраїніварторозрізняти два стратегічнихвектори - західний і східний. Перший вектор обумовлюєінтеграціюу межах Європейського Союзу (далі - ЄС), а другий - у межах СНД. Враховуючи, щоУкраїна - одна з найбільшихкраїнЄвропи, для неї особливо важливою є інтеграціясаме з країнамиЄвропейського Союзу. Інтеграціясільськогосподарськоїгалузі у європейськийекономічнийпростір та йогоструктуриздійснюється в межах СтратегіїінтеграціїУкраїни до Європейського Союзу. Для реалізаціїПрограмиінтеграціїУкраїни до Європейського Союзу булистворенінеобхідніполітико-правові та організаційніінституції, зокрема, укладено Угоду про партнерство та співробітництво (далі - УПС) міжУкраїною та ЄС. Треба сказати, що Європейський Союз підтримує реалізацію заходів щодо виконання усіх взятих на себе угод та приєднання України до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (далі - ГАТТ) та забезпечення вступу України до Світової організації торгівлі (далі - СОТ). Одним з найважливіших напрямків політики ЄС є Спільна аграрна політика (далі - (САП). Спільна аграрна політика ЄС - це узгоджені спільні дії країн-членів щодо забезпечення поставок сільськогосподарської продукції по стабільних цінах, підвищення продуктивності сільськогосподарського виробництва, підтримки життєвого рівня фермерів і забезпечення оптимальних цін для споживачів.

59.Суб’єктигосподарюванняпідлягаютьдержавнійреєстрації. Це — обов’язковапередумова початку здійсненнягосподарськоїдіяльності. Відсутністьдержавноїреєстраціївикликаєпритягненнявідповіднихпосадовихосіб до адміністративної та, в певнихвипадках, до кримінальноївідповідальності.

Мета державної реєстрації — превентивний (попередній) контроль за законністю набуття, зміни чи припинення підприємницької правосуб’єктності.

Ознаки державної реєстрації

1. Державною реєстрацією, зокрема, вважається засвідчення факту створення юридичної особи.

2. Державною реєстрацією, зокрема, вважається засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою.

3. До процедури державної реєстрації належить і вчинення "інших реєстраційних дій", які передбачені Законом про державну реєстрацію, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

4. Порядок проведеннядержавноїреєстраціїюридичнихосіб

Згіднозі ст. 24 Закону про державнуреєстрацію для проведеннядержавноїреєстраціїюридичної особи засновник (засновники) абоуповноважена ними особа повинніособисто подати державному реєстратору (надіслатирекомендованим листом з описомвкладення) такі документи:

1. Заповненуреєстраційнукартку на проведеннядержавноїреєстраціїюридичної особи. 2. Копіюрішеннязасновниківабоуповноваженого ними органу про створенняюридичної особи у випадках, передбачених законом.

3. Два примірникиустановчих документів.

4. Документ, щозасвідчуєвнесенняреєстраційногозбору за проведеннядержавноїреєстраціїюридичної особи.

5. Чинна довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про резервування найменування юридичної особи.

6. У випадках, що передбачені законом, додатково подається (надсилається) копія рішення органів Анти монопольного комітету України або Кабінету Міністрів України про надання дозволу на узгоджені дії або на концентрацію суб'єктів господарювання.

60. Для отримання кредиту позичальник має звернутися в банк з заявою, клопотаннямабо листом, в яких повинно бути зазначено: назву банку, позичальник, назвапідприємства, юридична адреса, контактний телефон, хтокерівникпідприємства, зміст заявки, мета кредиту, процентна ставка за йогокористування, періодичністьсплативідсотків, вартість кредиту, дата йогопогашення, кредитніресурси, форма власності, організаційно-правова форма, вид діяльності, характеристика продукції, щовиробляється, розмір статутного фонду, розрахунковийрахунок, відомості про державнуреєстрацію, реєстрацію у податковому та статистичномуоргані, зобов'язання по одержанихраніше.

Погашення (повернення) позикиздійснюєтьсяабооднією сумою одночасно по закінченні строку користуванняпозикою, абоперіодично (поступово) протягомвсьоготермінудіїкредитної угоди. Конкретнийспосібпогашенняпозикипередбачається в тексті кредитного договору і терміновогозобов'язання.

Первиннимджереломпогашення кредиту є доходи позичальника.

Згідно з умовамикредитного договору позичальник повинен добровільновиконуватисвоїплатіжнізобов'язання перед банком. Погашенняпозикиздійснюється в день настаннятерміну платежу чи в іншийвизначенийперіод за наявностікоштів на поточному рахункупозичальника. При погашенніпозикиготівкоюклієнт у відповіднітерміни вносить гроші в касу банку.

Як відомо, кошти для погашеннязаборгованості в першу чергунаправляються для сплативідсотків за користування кредитом, потім — простроченоїзаборгованості; сума, щозалишається, направляється на погашенняосновноїсуми кредиту.

Уразінесвоєчасногопогашення боргу за кредитом та сплативідсотків (комісій) і відсутностідомовленості про відстроченняпогашення кредиту банк має право на застосуванняштрафнихсанкцій у розмірах, передбачених договором.

Випадкинепогашення кредиту мають регулярно і постійноаналізуватися банками.

Повнеповерненняпозики з відсотками і закриттякредитноїсправи є завершальниметапом кредитного процесу.

61. Підприємництво як економічний феномен є категорією бізнесу. У господарській практиці категорії „підприємництво" і „бізнес" часто ототожнюють. Разом з тим, це не тотожні, хоча дуже близькі за зна­ченням поняття.

Бізнес - поняття ширше, ніж підприємництво, і охоплює всі відносини, що виникають між усіма учасниками ринкової економіки, включаючи у дію не тільки підприємців, а й споживачів, найманих праців­ників, державні структури.

Підприємництво - динамічний, активний елемент бізнесу, що являє собою ініціативну, самостійну діяльність, яка здійснюється на свій ризик і під свою майнову відповідальність громадянами, об'єднання­ми громадян з виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг з метою одержання прибутку. Підприємництво включає в оборот свого суб'єкта-підприємця, а не всіх учасників ринку. Звідси можемо ве­сти мову про підприємницький бізнес, поряд із споживчим і трудовим.

Підприємництво як елемент бізнесу не може бути відокремлене від праці, від ведення господарства, від привласнення. Без праці бізнесу не буває. Праця і підприємництво - процеси цілеспрямованої діяльності на виробництво матеріальних і духовних благ, але якщо для підприємництва праця основна умова його розвитку і джерело створення життєвих благ, то підприємництво - це засіб, що надає праці творчості, це змістовна, якісна сторона діяльності, яка характеризується самопримусом суб'єктів, що вибрали цю діяльність.

62. Фізична особа може здійснити своє право на підприємницьку діяльність за умови і після її державної реєстрації в порядку, передбаченому ст. 58 Господарського кодексу України та Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем та має реєстраційний номер облікової картки платника податків, або уповноважена нею особа (далі - заявник) повинна подати особисто або через уповноважену особу державному реєстратору за місцем проживання такі документи:

- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи – підприємця;

- копію документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (копія ідентифікаційного номера);

- документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за

проведення державної реєстрації фізичної особи – підприємця;

- нотаріально посвідчену письмову згоду батьків (усиновлювачів) або піклувальника, або органу опіки та піклування, якщо заявником є фізична особа, яка досягла шістнадцяти років і має бажання займатися підприємницькою діяльністю.

Таким чином, алгоритм дій при державній реєстрації фізичної особи-підприємця наступний:

1. Підготовка необхідних для державної реєстрації документів.

2. Подача документів до реєструючого органу (виконавчого комітету міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцем проживання фізичної особи-підприємця).

3. Отримання свідоцтва про державну реєстрацію.

4. Постановка на облік в ДПІ, Пенсійному фонді.