43. Складові антикризового управління підприємством у сучасному бізнесі.

Антикризове управління - система своєчасних прийомів і методів, здатних попередити фінансову кризу і уникнути банкрутства. Антикризове управління дає можливість керівникам підприємств зробити висновки і виробити необхідну стратегію й тактику щодо виходу з можливого кризового становища.

Антикризове управління базується на використанні усього потенціалу засобів і методів сучасного менеджменту з урахуванням ресурсних і часових обмежень антикризового процесу. Основними етапами (складовими) процесу антикризового управління є діагностика кризи розвитку суб'єкта підприємницької діяльності, яка охоплює: - діагностику кризових явищ і загрози банкрутства; - перспективну оцінку наслідків порушення справи про банкрутство; - експертизу можливостей (потенціалу) виживання; - розроблення та реалізацію спеціальної антикризової програми, спираючись на власні сили та можливості або із залученням стороннього інвестора (сапатора), здійснення контролю над процесом її реалізації; - розроблення та впровадження системи запобігання кризовим явищам у майбутньому.

Водночас антикризове управління - це система подолання кризових явищ, яка складається з ряду підсистем відповідно до функціональних сфер підприємства: ► антикризовий операційний менеджмент; ► антикризове фінансове управління; ► антикризовий маркетинг; ► антикризове управління персоналом; ► антикризове організаційне управління.

44. Вивчення та аналіз чинників зовнішнього середовища.

Зовнішнє оточення підприємств АПК характеризується підвищеною рухомістю, бо зміни у ньому відбуваються надзвичайно швидко. Невизначеність зовнішнього середовища агропромислових формувань спричинена недостатньою кількістю інформації про різноманітні зміни. зовнішнє оточення буває прямої (проміжне середовище) і непрямої дії (середовище непрямого впливу).

Фактори прямої дії – це ті, які мають безпосередній вплив на діяльність організації і на яки вона повинна в першу чергу реагувати. До факторів прямої дії відносяться: споживчі, постачальники, посередники, конкуренти, державні органи влади та ін.

Головні сили конкуренції:

1.Суперництво між існуючими конкурентами в галузі (внутрішньогалузева конкуренція). 2.Загроза появи послуг-замінників, або товарів-замінників. 3.Загроза вторгнення нових учасників. 4.Ринкова влада продавців. 5.Ринкова влада покупців.

До факторів непрямої дії відносяться фактори, які не мають безпосереднього впливу на діяльність організації, але вона повинна їх враховувати і в міру необхідності відреагувати на них. До факторів непрямої дії відносяться: економічне, науково-технічне, політичне, культурне, екологічне, соціальне, міжнародне, природне середовище.

До факторів, які обумовлюють підвищену складність, відносяться:

1.Різні торгові та митні бар’єри 2.Політика держави щодо імпорту продукції чи послуг. 3.Різниця у вподобаннях та потребах закордонних споживачів. 4. Мовні бар’єри та інше.

Характеристики, які властиві зовнішньому середовищу:

1.Складність; 2.Рухомість зовнішнього середовища; 3.Невизначеність зовнішнього середовища;

4.Взаємозв‘язок факторів зовнішнього середовища.