1. Основні підходи до визначення змісту термінів агропромисловий комплекс, бізнес та підприємець.

Аграрно-промисловий комплекс — це вертикально інтегрована і скоординована сукупність галузей і підприємств, зайнятих виробництвом продовольства, продуктів з сільськогосподарської сировини, їхнім зберіганням, переробкою і доведенням до споживача.АПК — це не лише сукупність галузей і окремих підприємств загального організаційно-технологічного ланцюга, пов'язаних між собою модифікованими економічними відносинами.Є й інші підходи до визначення сутності АПК. Функціональний зміст АПК можна визначити в процесі аналізу соціально-економічних міжгалузевих зв'язків на рівнях макроекономіки та підприємств. Інакше кажучи, всю розмаїтість міжгалузевих зв'язків, які характеризують розвиток АПК, слід розглядати в двох аспектах: організаційно-технологічному та соціально-економічному.В першому випадку аналізують конкретний характер та організаційно-виробничі особливості цього типу господарських зв'язків, у другому — соціальну природу цих відносин та визначають їхні наслідки.

Бізнес - це будь-яка діяльність, направлена на отримання прибутку шляхом створення та реалізації відповідної продукції чи послуг. В ринковій економці відбувається жорстка боротьба між виробниками, тому вміння оцінити можливі наслідки впровадження у виробництво нового виду продукту є необхідною умовою виживання підприємства. Дана оцінка пов’язана з виработкою економічної стратегії та здійсненням стратегічного аналізу.Бізнес (англ. business — справа, діло) — підприємницька, комерційна чи будь-яка інша діяльність, що не може суперечити закону і спрямована на отримання прибутку.

Підприє́мець, також ділови́к — особа, яка професійно займається підприємницькою діяльністю — приватним виробництвом, торгівлею, посередництвом, наданням послуг;

В Україні підприємцем, як господарюючим суб'єктом, може бути:

- громадянин, який здійснює самостійну підприємницьку діяльність без створення юридичної особи («фізична особа»);

- юридична особа незалежно від форми власності, що займається діяльністю з виробництва, реалізації, придбання товарів (робіт, послуг);

- група юридичних або фізичних осіб, якщо одна або кілька з них має вирішальний вплив на їхню господарську діяльність (на підставі володіння акціями, права використання активів тощо.

Чинне законодавство України переважно тлумачить термін «підприємець» як фізичну особу, що здійснює підприємницьку діяльність, тобто ініціативну, систематичну, на власний ризик діяльність з метою одержання прибутку, без створення юридичної особи, і зареєстрована як підприємець у встановленому законом порядку.

2. Визначення переваг створюваного підприємства.

Для досягнення успіху у підприємницькій діяльності головне завдання маркетингу — знайти місце для підприємства на ринку. Найкращим варіантом такого пошуку є виявлення ще не освоєного конкурентами ринку. З цією метою попередньо проводять сегментацію ринку. Сегментація ринку — поділ його на окремі частини (сегменти) залежно від типу споживачів, товарів, конкурую­чих підприємств та інших чинників (демографічних, географічних, економічних, на основі поведінки споживача та ін.).При вивченні ринку найважливішим об’єктом сегментації є споживач та його поведінка на ринку товарів і послуг залежно від спонукальних засобів маркетингу. До них належать товар або послуга, ціна на них, способи реалізації та стимулювання збуту. Залежно від цього формується ставлення до певних речей або послуг, яке повинен знати маркетолог, щоб зробити висновок про ймовірність їх купівлі у майбутньому. У разі необхідності покращують якість товару, дизайн тощо.

Аналіз конкуруючих товарів або підприємств-конкурентів — наступний етап маркетингових досліджень. Завданнями маркетолога є пошук конкуруючих підприємств, товарів-аналогів, здатних замінити виготовлювані його підприємством товари, або товарів-замінників, спроможних виконати таку саму функцію. Після цього виявляють сильні та слабкі сторони конкурентів, обґрунтовують їх ймовірні тактику та стратегію. Якщо товари конкуруючих підприємств експортуються за кордон, необхідно з’ясувати, в які країни здійснюється цей експорт, яку ринкову нішу він там займає, частку експорту в окремі країни тощо.

Аналіз конкуруючих товарів завершується визначенням їх конкурентоспроможності — здатності відповідати вимогам споживачів порівняно з іншими конкуруючими товарами. Конкурентоспроможність товарів визначають, з одного боку, їх якістю, а з іншого — цінами.

Визначення конкурентоспроможності підприємства (тобто його основних відмінностей від конкуруючих підприємств за показниками ефективності виробництва та здатністю задовольняти потреби споживачів у товарах і послугах) — важлива ланка маркетингових досліджень. На думку західних науковців, високу конкурентоспроможність підприємства забезпечують такі економічні критерії: 1) наближеність до ринку; 2) створення автономій для підрозділів, цехів філій разом з централізацією з питань фінансів, інвестицій; 3) простота організації; 4) максимальне використання здібностей працівників і створення для цього відповідної творчої атмосфери; 5) здійснення ефективного контролю за найважливішими проблемами підприємства та ін.

Крім того, підприємець повинен розробити постачальницьку, цінову, збутову, рекламну політику підприємства, передбачити можливості отримання кредитів, їх повернення та інші аспекти підприємницької діяльності. Всі ці аспекти є водночас елементами маркетингових досліджень, маркетингової діяльності, а остання — складовою частиною підприємницької діяльності.