1.2 Метод організації діяльності і формування досвіду поведінки як ефективний метод у процесі виховання толерантності учнів птнз.

До групи методів організації діяльності належать методи тренування, привчання, педагогічної вимоги, ситу­ацій вільного вибору. Усі вони базуються на практичній діяльності вихованців. Управляти цією діяльністю педаго­ги можуть завдяки поділу її на складові частини — конкре­тні дії і вчинки, а інколи на ще менші частини — операції. Виховний процес полягає в тому, що педагог здійснює перехід від управління операціями до управління діями, а потім — до управління діяльністю вихованців.[2]

Організація різнопланової діяльності учнів обо­в'язково залучає їх до багатогранних відносин, які ви­никають на основі спілкування у процесі цієї діяльності. Різні позиції учня у системі внутрішньо колективних відно­син

приводять його до певних рішень, вчинків, ліній пове­дінки, на основі чого формуються складніші акти поведін­ки, риси особистості.

При проведенні виховного заходу для виховання толерантності у учнів ПТНЗ було обрано метод організації діяльності і формування досвіду поведінки а саме тренування, та метод виховних ситуацій.

Тренування - метод формування необхідних якостей особистості шляхом багаторазового повторення дій і вчин­ків учнів.

В організації тренування важливо враховувати такі умови: формування стійких навичок і звичок слід розпочи­нати якомога раніше; чим молодший організм, тим швидше укорінюються у ньому звички (К.Д. Ушинський); між частотою, обсягом вправ і досягнутими ре­зультатами існує пряма залежність: чим більше і частіше вправ виконується, тим вищий рівень розвитку якостей, які формуються з їх допомогою; кількість вправ, які повинні виконувати різні учні для вироблення якостей на тому самому рівні, не збігається: там, де одним достатньо декількох вправ, іншим потрібно десятки і навіть сотні спроб; чим складніша якість, тим більше вправ необхідно виконати для вироблення стійкої звички, тим частіше їх потрібно повторювати для того, щоб не забути.

Ситуація вільного вибору - метод виховання, що мо­делює момент реального життя, в якому виявляється і під­лягає випробуванню на стійкість система вже сформованих позитивних дій, вчинків, ставлень. Ситуації вільного вибору бувають за своїм інструме­нтарієм природними і штучними (реальними і вербальни­ми). Природні ситуації вільного вибору час від часу спон­танно виникають у житті. Педагог використовує їх для того, щоб учні зробили самостійний вибір. Напри­клад, вирішити: грати чи не грати з ворогуючим одноліт­ком в одній команді, що виступає за честь виховного закладу; їхати разом зі всіма на відпочинок чи залишатися з хворим това­ришем; поступитися місцем незнайомій літній людині чи продовжувати сидіти; сказати правду чи промовчати і подібні.

Однак вчитель не завжди може чекати такого при­родного збігу обставин. Йому доводиться самому створю­вати зовнішню обстановку, яка викликає в учня необхід­ний психічний стан, уявлення, почуття, мотиви, вчинки. Такі спеціально організовані педагогічні умови називають штучними ситуаціями вільного вибору. Наприклад, викладач вніс пропозицію провести акцію милосердя, в якій кожен учень опиниться в ситуації, що потребує прояву уваги до людей, співчуття, доброти тощо. Ситуації вільного вибору спонукають учня при­гадати свій досвід поведінки в аналогічних ситуаціях, про­аналізувати його наслідки і одночасно прогнозувати нас­лідки вибору, який необхідно здійснити.

Метод виховних ситуацій використовується під час виховного захаду з виховання толерантності у учнів ПТНЗ з теми :«Ввічливість - доброта, повага й людяність» в основній частині заходу на єтапі розвязання учнями виховних ситуацій які ставлять за мету виховувати любов до та повагу до оточуючих, почуття дружби, колективізму, взаємовиручки.

Висновки до теоретичного розділу

Ефективність виховного процесу в освітніх закладах великою мірою залежить від якості стосунків учитель - учень - учитель, так і учитель - учитель, учень - учень. Педагогічний колектив може бути групою підтримки, що допомагає кожному жити за принципами толерантності, заснованої на повазі до колег та учнів. За необхідності можуть бути застосовані ті критерії виявлення інтолерантності, що використовуються у випадку вивчення цього феномену в учнівському колективі. Навіть якщо толерантність на стає загальним правилом поведінки всього педагогічного колективу, усе-таки в кожному навчальному закладі може створитися ініціативна група з кількох учителів, які сприяли б реалізації виховання в дусі толерантності