19.1.2. Способи добування

б

и

*0

До найважливіших функціональних похідних карбонових лот належать галогенангідриди, ангідриди, естери, аміди, нітр* та ін.:

.0

<ґ

к-

^о к—сГ к—сС т>—к'

К—(

"\

N11,

к-с^

X

ТІаІ

аміди нітрили

естери

О

галогенангшриди ангідриди

19.1. Галогенангідриди карбонових кислот (ацилгалогеніди)

Галогенангідридами карбонових кислот називаютьс похідні карбонових кислот, в яких гідроксильна група, входить до складу карбоксильної групи, заміщена на атс галогену (Хлору, Брому, іноді — Фтору і Йоду).

19.1.1. Номенклатура

Назви галогенангідридів утворюють від назв відповідних ки<| лот або ацильніх груп і назви галогену:

н₃с-с^

хлорангідрид

оцтової кислоти,

ацетилхлорид

,0

бромангідрид

мурашиної кислоти,

формілбромід

і •

Хлорангідриди та бромангідриди добувають взаємодією кар-онових кислот з фосфору галогенідами (РС1₃, РС1₅, РВг₃, РВг₅) бо тіонілхлоридом (80С1₂):

о

РС1,

К-С^ + Н₃Р0₃

о

РСЦ

+ Р0С1₃ + НС1

К-<

он

' ■ '

х>

-«<

к—сГ + неп + 50₂і

XI

зось

■

19.1.3. Фізичні властивості

І Галогенангідриди карбонових кислот являють собою безбарв-і Рідини або кристалічні речовини з різким запахом, леткі, по-разнюють слизові оболонки та шкіру.

19.1.4. Хімічні властивості

Галогенангідриди є досить активними електрофільними ре-г ^ентами, електрофільні властивості яких зумовлені наявністю част­ішого позитивного заряду на атомі Карбону карбонільної групи Т^ЛектРофільний центр). Через електроноакцепторні властивості тома галогену (-/-ефект) на атомі Карбону карбонільної групи Г^ЄктРонна густина значно знижується, тому галогенангідриди п*Ють більш виражені електрофільні властивості, ніж карбонові слоти. Атом галогену в цих сполуках дуже рухливий.

19

функціональні похідні карбонових кислот

Карбонові кислоти. Глава

316

електрофільний центр

о

Ацилгалогеніди легко вступають в реакції нуклеофільного ; міщення. Так, під дією води вони гідролізуються до карбонових кислот; зі спиртами, алкоголятами та фенолятами утворюють ес­тери; з амоніаком дають аміди; із солями карбонових кислот — ангідриди кислот:

нон

-НС1

к-<

он

.0

карбонова кислота

_к~5

%,

-N301

-неї

О

0№

К'—ОН

к-сГ'

.0

"СІ

хлорангідрид

к—сі

о

к-<

2МН,

ангідрид

естер

-МН₄С1

К-

>ГН,

амш

О

317

г***

,^4

4?

^О аісі₃

ХН,

.

-неї

+ н₃с—с

Ч^

XI

метил фенілкетон

бензен ацетилхлорид _т

19.1.5. Окремі представники

Ацетилхлорид СН₃С0С1. Безбарвна рідина з гострим запахом (т. кип. 51,8 °С), швидко гідролізується водою, розчиняється в біль­шості органічних розчинників. Ацетилхлорид використовується як ацилувальний реагент у виробництві барвників та лікарських за­собів.

Бензоїлхлорид С₆Н₅СОС1. Безбарвна рідина з гострим запахом (т. кип. 197,2 X), подразнює слизові оболонки дихальних шляхів та очей. Бензоїлхлорид добре розчинний в етері, бензені, сірко­вуглеці, гідролізується водою. Застосовується в синтезі барвників

та лікарських засобів.

Фосген СОС1₂ — дихлорангідрид карбонатної кислоти. За зви­чайних умов є газоподібною речовиною із запахом прілого сіна; важчий за повітря; дуже отруйний, спричиняє набряк легень. Під час Першої світової війни був застосований як бойова отруйна речовина.

Оскільки в процессі реакцій нуклеофільного заміщення в мо­лекулу нуклеофільного реагенту вводиться ацильна група, гало-генангідриди є ацилувальними реагентами, а реакції називають реакціями ацилування.

Зі слабкими нуклеофільними реагентами, такими, як арени, галогенангідриди реагують у присутності кислот Льюїса (АіСІз, РеВг₃, 8пС1₂ та інші). У цьому випадку кислоти Льюїса активують молекулу ацилгалогеніду за рахунок утворення донорно-акцептор-ного зв'язку (тг-комплексу) або іона ацилію:

V-

к—сГ

о

С⁺[А1С1₄]'

г

^ч,

СІ:—А1СЦ

К—СГ + А1С1₃ XI