он

он

нх—сн

16.3.2. Способи добування

Природні джерела. Фенол вперше було добуто Ф. Рунге 1834 року ³ кам'яновугільної смоли і названо карболовою кислотою. З ка­м'яновугільної смоли також виділяють крезоли. Крім того, фенол ¹ крезоли утворюються при крекінгу нафти. Проте найчастіше його Добувають синтетичними методами.

Синтез фенолів з аренів. Промисловий синтез фенолу здійсню-^ть із бензену. Реакцію проводять у дві стадії. Спочатку бензен ^сУльфують або хлорують, а потім за жорстких умов під дією лугу Проводять заміну сульфогрупи або атома Хлору на групу —ОН:

16.3. Одноатомні феноли 16.3.1. Номенклатура та ізомерія

Родоначальником одноатомних фенолів є фенол. Назви гомо­логів фенолу утворюють з використанням родоначальної структу­ри — фенол.

За замісниковою номенклатурою ШРАС назви фенолів утво­рюють від назв відповідних аренів з додаванням префікса гідро-кси-. Для багатьох фенолів використовують тривіальні назви.

ОН

■

О Н

сн,

. он

сн₃

фенол, гідроксибензен

2-метилфенол,

о-метилфенол,

2-метилгідрокси-

бензен,

о-крезол

4-метил фенол,

л-метил фенол,

4-метилгідроксит

бензен,

л-крезол

3-метилфенол,

о-метилфенол,

3-метилгідрокси-

бензен,

л-крезол

л-пропілфенол

н₃с

4-етил-З-метилфенол

л-ізопропілфенол

н₃с

3,4,5-триметил фенол

,(Жа

н₂зо₄

8 0₃Н

н*П

-н,о

бензенсульфокислота

натрій фенолят

,ОКа* н⁺

2NаОН

NаОН (Н₂0)

СІ₂; РеС1₃

-неї

300 °С,р

-N301

хлоробензен

Ці реакції застосовують також для добування інших аренолів.

г<^

Добування з кумолу (ізопропілбензену). Промисловий спосіб, що ґрунтується на окисненні кумолу (кумену), був розроблений у 1943 році видатними російськими хіміками Сергєєвим, Удрісом, Кружаловим. Вихідні речовини — бензен і пропілен:

	Н3С^ Н^СН3 X 1
Н2С=СН—СН3, А1С13 ! ».		(іч		02; кат.110-130 °С *-
0—ОН		кумен

он

Н₃С—С—СН₃

н₂зо₄

о

—СН,

НяС—С

гідропероксид кумену

ацетон

Гідроксильні похідні вуглеводнів

води), інші феноли у воді малорозчинні. Більшість фенолів — без­барвні речовини, але при зберіганні вони можуть під дією кисню повітря окиснюватися і набувати темного забарвлення за рахунок домішок продуктів окиснення.

16.3.4. Хімічні властивості

Реакції фенолів можна умовно поділити на реакції з участю зв'язків О—Н і С—О, арильного радикала, а також реакції від­новлення та окиснення.

Слід зазначити, що внаслідок р,л-спряження неподіленої пари електронів атома Оксигену з тс-електронною системою ароматич­ного ядра міцність зв'язку С—О у фенолів значно більша, ніж у спиртів. Тому реакції фенолів з розривом зв'язку С—О прохо­дять важко.

А. Реакції з участю зв'язку О—Н

Кислотні властивості. Феноли — сильніші ОН-кислоти, ніж спирти. Це пов'язано з тим, що неподілена пара електронів атома Оксигену в молекулі фенолу зміщена до бензенового ядра (+М-ефект) , що приводить до утворення часткового позитивного заряду 8+ на атомі Оксигену та збільшення поляризації зв'язку О — Н у порівнянні зі спиртами. Крім того, фенолят-іон (фенок-сид-іон), який утворився після відщеплення протона, має підви­щену стабільність за рахунок делокалізації негативного заряду по ароматичному радикалу:

О

основа

Окиснення кумену — економічно вигідний метод, що дозво­ляє одержувати поряд із фенолом інший важливий продукт — аце­тон. Зараз цей метод широко запроваджено в промисловості.