16.2.1. Способи добування дво- і триатомних спиртів

Гідроксильні похідні вуглеводнів з двома та трьома гідро­ксильними групами можна здобути тими ж способами, що й од­ноатомні спирти, використовуючи як вихідні речовини ди- та три-функціональні похідні. Наприклад, гідролізом дигалогенопохідних, які містять атоми галогенів при різних атомах Карбону, добувають гліколі:

7Н О' ОН^-" Н₂С СН₂ СН₂ _2НВг * ^Н2^{С СН}2 СН₂

Вг Вг ОН ОН

1,3-дибромопропан 1,3-пропандіол

Крім того, існує кілька специфічних способів здобування. На­приклад, для здобування ос-гліколів придатні такі реакції.

Окиснення (гідроксилування) алкенів. Реакцію проводять, дію­чи на алкени водним розчином калій перманганату на холоді (ре­акція Вагаера):

ЗН₃С—СН=СН₂ + 2КМп0₄ + 4Н₂0

пропен

Н₃С—СН—СН₂ + 2КОН + 2Мп0₂

ОН ОН

1,2-пропандіол

Гідратація оксиранів. Оксиран (етиленоксид) і його похідні при­єднують молекулу води, утворюючи а-гліколі. Реакція відбуваєть­ся в кислому середовищі і супроводжується розкриттям циклу:

Н₂С—СН₂ + Н₂0 ~£- Н₂С—СН₂

2 _х/ 2 2 ²| | ²

о он он

етиленоксид, етиленгліколь

оксиран

Цей спосіб запроваджено в промисловості для здобування ети­ленгліколю.

Найважливіший представник триолів — гліцерин (1,2,3-про-пантриол) можна одержати кислотним або лужним гідролізом жирів (естерів гліцерину та вищих карбонових кислот):

н₂с—о—со—к н₂с—он

не—о—со—к ³"²°' ^н+> не—он + зк—соон

І І карбонова

Н₂С—О—СО—К Н₂С—ОН кислота

тригліцерид (жир) гліцерин

У лужному середовищі (ИаОН, КОН) утворюються натрієві (калієві) солі високомолекулярних карбонових кислот, які нази­вають милами (див. розд. 18.1.5, 19.4.4).

У промисловості синтез гліцерину здійснюють з пропілену за схемою:

СН3	СН2С1	СН2ОН
СН II сн2	сь, і \ • г^тт	ІЧаОН ХТ1 НОСІ -N801 [і сн2	—».
	II СН2
іропілеї	і хлористий аліл	аліловий спирт СН2ОН 1		сн2он
		СНОН 1	№0Н ►- -N801	СНОН
■		СН2С1		СН2ОН
		3-хлор-1,2-пропандіол		гліцерин

16.2.2. Фізичні властивості

Нижчі члени гомологічного ряду діолів являють собою в'язкі рідини, вищі — кристалічні речовини. Рідкі гліколі мають більшу густину і більш високі температури плавлення та кипіння, ніж одноатомні спирти; добре розчиняються у воді. Триатомні спир­ти — в'язкі рідини або тверді речовини, що важко кристалізують­ся. В'язкість, розчинність у воді, температури плавлення та кипін­ня гідроксильних похідних аліфатичних вуглеводнів збільшуються в ряду: одноатомні спирти < гліколі < гліцерини. Це є наслідком посилення асоціації молекул за рахунок утворення міжмолекуляр­них водневих зв'язків.

Особливістю, що відрізняє гідроксильні похідні з декількома ОН-групами, є їх солодкуватий смак, який посилюється зі збіль­шенням кількості гідроксильних груп у молекулі.