В . П. ЧЕРНИХ, І. С. ГРИЦЕНКО, Н. М. ЄЛИСЄЄВА

_{ОРГАНІЧНА}

_шпш

ПІДРУЧНИК

для студентів вищих навчальних закладів

І—II рівнів акредитації

та учнів загальноосвітніх шкіл

з класами поглибленого вивчення хімії

За редакцією професора В. П. ЧЕРНИХ

.

,

.

Харків Видавництво НФаУ «Оригінал» 2004

УДК 373.167.1:547.1 ББК 24.2я72 4-49

Затверджено Міністерством освіти і науки України (лист № 14/18.2-1831 від 29.07.2004р.)

Рецензенти: В. Д. ОРЛОВ, доктор хімічних наук, професор, завідувач кафедри органічної хімії Харківського національного університету ім. В. Н. Ка-разіна;

А. М. ДЕМЧЕНКО, доктор фармацевтичних наук, професор кафедри хімії Чернігівського педагогічного університету ім. Т. Г. Шевченка.

Чериих В. П» та ін.

4-49 Органічна хімія: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. І—II рів­нів акредитації та учнів загальноосвітніх шкіл з класами по­глибленого вивчення хімії / В. П. Черних, І. С. Гриценко, Н. М. Єлисєєва; За ред. В. П. Черних.— X.: Вид-во НФаУ; Оригінал, 2004.— 464 а: іл

І8ВИ 966-615-235-5.

І8ВИ 966-649-014-5.

У підручнику систематизовано поняття про будову і властивості органіч­них сполук. Розглянуто механізми реакцій, поглиблено висвітлено всі пи­тання шкільного курсу хімії. Після кожного розділу дано приклади завдань. ^аз.^ви, ^{ММ1ЧНИХ} елементів відповідають рекомендаціям Національної ко-ШРАГ ^{ШНИ 3 ХІМІЧН0Ї те}Р^мінології та номенклатури згідно з правилами

ББК 24.2я72 УДК 373.167.1:547.1

І8ВК 966-615-235-5

I8ВN 966 644 П14 <? Черних В. П., Гриценко І. С, Єлисєєва Н. М., 2004

ичу-иіч-3 © Національний фармацевтичний університет, 2004

Передмова

Органічна хімія зараз бурхливо розвивається, а її викладання перебуває в пошуку нових підходів. У пропонованому підручнику викладено основи сучасної органічної хімії з урахуванням досвіду викладання цієї дисципліни в Національному фармацевтичному університеті. Об'єм матеріалу відповідає програмі з органічної хі­мії для класів хіміко-біологічного профілю та класів з поглибле­ним вивченням хімії.

Підручник побудовано за принципом початкового викладання фундаментальних загальнотеоретичних положень органічної хімії з подальшим описом реакційної здатності найважливіших класів органічних речовин.

У загальнотеоретичному розділі розглянуто основні теоретичні положення органічної-хімії, а саме: природа хімічного зв'язку, вза­ємний вплив атомів в органічних молекулах, ізомерія, просторова будова і геометрія молекул, кислотно-основні властивості орга­нічних речовин, механізми органічних реакцій.

В основу викладення матеріалу покладено класифікацію орга­нічних сполук за функціональними групами, що дозволяє уник­нути дублювання матеріалу і сприяє формуванню цілісних уяв­лень про реакційну здатність органічних сполук.

На думку авторів, учень, який оволодів матеріалом, поданим У підручнику, має здобути міцні знання із сучасних основ орга­нічної хімії та навички роботи зі спеціальною літературою.

Цей підручник не для тих, хто ще вагається, а для тих, хто вже обрав майбутню професію, пов'язану з хімією.

Підручник може бути корисним також студентам вищих на­вчальних закладів І—II рівнів акредитації фармацевтичних та ме-Дико-біологічних спеціальностей.

Автори будуть вдячні читачам за критичні зауваження, корисні поради й побажання щодо змісту і оформлення цього видання.

Вступ до органічної хімії

5

Вступ до органічної хімії

1.1. Предмет органічної хімії

Органічна хімія як самостійна наука сформувалася на початку XIX століття. Назву «органічна» було запропоновано шведським хіміком Й. Берцеліусом у 1808 році. Вона походить від слова «ор­ганізм», оскільки на той час предметом вивчення органічної хімії були речовини, які утворювалися тільки в живих організмах ніби­то за участі особливої «життєвої сили» (віталістичні погляди). І хоч подальший розвиток довів помилковість віталістичного погляду на походження органічних речовин, первісна назва збереглась, але її зміст принципово змінився. За ознакою наявності в усіх органіч­них сполуках атома Карбону німецький хімік X. Гмелін у 1848 році дав визначення органічній хімії як хімії сполук Карбону. Однак, як відомо, існують сполуки Карбону, які належать до неорганічних речовин, наприклад, СО, С0₂, солі карбонатної та ціанистоводне­вої кислот. З огляду на це інший німецький хімік — К. Шорлем-мер — запропонував більш точне визначення органічної хімії: нау­ка, що вивчає вуглеводні та їх похідні.

Сучасна органічна хімія — одна з найбільших галузей приро­дознавства. Виділення її в окремий розділ хімічної науки спричи­нене великою кількістю та різноманіттям органічних сполук, їх різною реакційною здатністю, а також винятковою важливістю органічної хімії в житті людини та суспільства.

Зараз відомо понад п'ять мільйонів органічних речовин, у той час як неорганічних — лише близько 700 тисяч. Щороку вчені одержують приблизно 200 тисяч нових органічних сполук.

Органічні речовини відіграють важливу роль у життєдіяльності рослинних і тваринних організмів, вони є основою прояву життя. Досягнення органічної хімії широко впроваджені в повсякденне життя людини — це пластмаси й синтетичний каучук, барвники та вибухові речовини, штучні волокна і паливо, лікарські речови-

ни тощо. Надзвичайно важливе місце посідає органічна хімія в сис­темі фармацевтичної освіти, оскільки 90 % лікарських препара­тів — це органічні сполуки.