1. Загальне уявлення про парфуми та парфумерні товари. Сировина та технологія виробництва парфумів.

Парфумерія. Дату народження парфумерії встановити неможливо, бо це було дуже давно, декілька тисячоліть тому. Також неможливо встановити, де це було раніше — в Аравії, Єгипті,Індії чи Китаї, але відомо, що вона з’явилася у вигляді диму. Латинська назва «парфумерія» — «perfumum» підтверджує це:«per» — через, «fumum» — дим, — ароматизація повітря череззадимлення. В античні часи торгівля ароматами (корицею, сандалом, бензойною смолою, камфорою, геранню, мускусним горіхом) упро-

довж тривалого часу знаходилися в руках вавилонян. Це було одним із джерел багатства й могутності Вавилону. Пізніше (у середні віки) цю функцію взяли на себе араби. Батьківщиною парфумерії є Стародавній Схід, Єгипет, Індія,які виготовляли значну кількість різних пахощів. Аравія була по-

стачальником бальзамічних речовин і прянощів. У Греції, на острові Кіпр, у середні віки були створені духи «Шипр», які існують інині, і до недавнього часу вважалися кращими духами для чоловіків. Ще в стародавні часи через Грецію парфумерія проникла в Рим, а пізніше з Італії — до Франції та Німеччини. А в XIV ст. трапилася нова парфумерна революція. КоролеваЄлизавета Угорська у сімдесятирічному віці виготовила духи на спиртовій основі, і ця рідина існує ось уже понад сімсот років, підкорюючи слабкі серця жінок та чоловіків. З того часу ім’я цієї похилої, але чудової жінки золотими літерами вписано в історію парфумерії. Другою жінкою, яка внесла великий вклад у розвиток парфумів, була знатна італійка з Флоренції Катерина Медичі. Вона, ставши дружиною французького короля Генріха II, не могла та йне хотіла обходитися без духів, пудри та помади, до яких такзвикла і котрі вже століття до того вироблялися в Італії. Ще один грандіозний винахід — одеколон також народився не у Франції. Про це свідчить і назва «О-де», що по-французьки означає «вода», а «Kolon» — назва відомого в світі німецького міста Кельн. І перший одеколон був виготовлений саме в Кельні, хоча рецепт скоріше має також італійське походження, оскільки був викрадений із старого італійського монастиря. Наполеон у військових походах використовував не менше ніж 60 флаконів одеколону за місяць, бо не любив митися. парфумер Ернест Бо ще в 1921 р. створив Chanel № 5 —класичні духи Франції. Ці духи і зараз випускаються для найвитонченішої публіки. Потім з’явились аристократичні духи Joy (Жан Пату) та «Духи часу» від Ніни Річчі, де був використаний флакон з кришталю від кращого митця — Лапліка. Звичай використовувати духмяні речовини в мешканців Київської Русі зародився ще в VI–VIII ст. нової ери завдяки торговим зв’язкам з Візантією. Після прийняття християнства ароматичні речовини отримали ширше розповсюдження спочатку в церковних обрядах, а потім і в побуті. Перші духи українців — м’ята, лаванда, ромашка, чебрець. Настій цих трав давав стійкий приємний аромат.

Підприємства, які виготовляють парфумерно-косметичні товари, постійно слідкують і самі розробляють нові рецепти цієї чудової продукції .До цих підприємств-виготовлювачів відносять:

• Миколаївська парфумерно-косметична фабрика “Алые паруса»;

• Харківська парфумерно-косметична фабрика “Ефект”;

• Кримська парфумерно-косметична фабрика “Кримська троянда”;

• Львівська фабрика “Червона гвоздика”;

• Московська фабрика парфум “Нова зоря”;

• Московська фабрика парфум “Свобода”;

• Рижське парфумно-косметичне об’єднання “Дзінтарс”;

• Санкт-Петербургський парфумерно-косметичний комбінат «Северное сияние».

Основною сировиною для виробництва парфумерних товарів у рідкій формі є духмяні речовини (ефірні олії), спирт, вода та інколи фіксатори, барвники та антиоксиданти (консерванти).

Духмяні речовини поділяють на натуральні і синтетичні.

А)Натуральні (рослинного і тваринного походження)

- До рослинних духмяних речовин відносять: ефірні та екстрактні масла, смоли, бальзами і рослини, які використовують для спиртових настоїв.

• Ефірні масла – це легко летуча масляна рідина, яку добувають з квітів (троянди, жасмину і т.д.), квіткових бруньок (гвоздика), плодів (анісу), шкірки плодів (лимон, апельсин), листя (м’яти), деревини (сандалове дерево) та ін.

• Екстрактні масла – одержують шляхом екстракції за допомогою летучих розчинів. Екстрактні масла рахують найбільш якісними і використовують для виготовлення духів вищої якості.

• Смоли – це виділення з надрізів деяких дерев, які ростуть в районах з жарким кліматом. Використовують стиракс (з молодого дерева ліквідамбр), бензойну смолу (з дерев родини стираксових ) і ладан (з гілок куща цистус).

• Бальзами – це напіврідкі речовини (розчини деревинних смол в ефірних маслах). Найбільше використання знаходить толуанський бальзам, який має ванільний запах.

- до твариних амбра – речовина яка утворюється в кишечнику катів. Цибет – речовина яку виділяють жирові залози . мускус – виготовляють з залоз оленів.

б) синтетичні це продукти хімічної переробки нафти,

• Смоли і бальзами цінні не тільки тим, що мають власний запах, але і тим, що являються гарним фіксатором, які підвищують стійкість запаху духів.

Виробництво парфумерних товарів складається з наступних процесів: складання композиції, приготування настоїв та парфумної рідини, вистоювання рідини в спеціальних герметичних баках, їх фільтрація, розфасовка, укупорка флаконів, оформлення і упаковка виробів.

Найбільш важливою операцією в технології приготування парфумерних товарів являється приготування композиції.

Композиція – це складна суміш натуральних і синтетичних запашних речовин, яка володіє інтенсивним запахом. Для одержання композиції беруть в різних варіантах суміш (іноді до 90 і більше видів).

Технологія виробництва:

— спочатку утворюється чітке уявлення: чого хоче добитися парфумер, якого направлення та характеру запах він хоче (квітковий, фантазійний, теплий, свіжий, східний та ін.), потім він вирішує, які речовини потрібно поєднати для цього;

— потім відбирається основний (провідний) запах з урахуванням характеру і відтінку компонентів;

— підбираються духмяні речовини, які змінюють тембр, забарвлення основного запаху, лейтмотиву;

— вводять духмяні речовини, які слугують фоном або гармонійним заповненням, і якщо потрібно — фіксатори, щоб усі компоненти випаровувались водночас (разом) і повільніше. Далі складають рецептуру парфумерної композиції і рецептуру парфумерної рідини з додаванням усіх необхідних компонентів. Потім — оцінювання якості виготовленого зразка дегустаційною радою, погодження з санітарно-гігієнічними органами медицини, розробка та погодження технічних умов у Держстандарті України. Технологічний процес приготування парфумерних рідин скла-

дається з таких операцій:

— дозування компонентів, які входять до рецептури виробу;

— змішування компонентів;

— відстоювання рідини;

— охолодження рідини;

— вистоювання рідини;

— фільтрування;

— нагрівання рідини;

— зважування рідини і передача її на фасування.