2. Основні властивості ювелірного каміння. Ознаки розпізнавання натурального та синтетичного каміння.

Краса каменів обумовлена перш за все оптичними властивостями. Властивості ювелірного каміння кристалічної структури характеризуються такими показниками, як: показник заломлення, показник подвійного заломлення, прозорість, блиск. Дисперсія, світлові ефекти, колір, плеохроїзм, люмінесценція, твердість, спайність, густина, гра світла.

За ступеню прозорості ювелірні камені поділяють на чотири групи, які відображені на рис.7.

		Ступені прозорості ювелірного каміння
ПРОЗОРЕ (усі безкольорові та слабокольорові)			НАПІВПРОЗОРЕ			ПРОСВІЧУЮЧЕ			НЕПРОЗОРЕ
через камінь, товщиною 3-5 мм, видно предмети			предмет видно не виразно			предмет важко роздивитися			предмет не видно

Рис.7. Характеристика ступенів прозорості ювелірного каміння

Властивість блиску характеризує відбиття поверхнею каменю частини падаючого на нього світа. Інтенсивність блиску, тобто кількість відбитого світла, тим більша, чим більша різниця між швидкістю світла у повітрі та у даному ограненому камені. Блиск залежить від показника заломлення, характеру поверхні каменю, кута падіння світлового променя. Види блиску каменів представлені на рис.8.

ВИДИ БЛИСКУ КАМЕНІВ

перламутровий

шовковистий

металевий

скляний

жирний

смоляний

алмазний

напів- металевий

Рис.8 Види блиску каменів

Дисперсія характеризує виблискуючу гру кольорів ограненого каменя, в результаті розкладання променів світла на складові частини спектра, а саме: фіолетовий, синій, блакитний, зелений, жовтий, жовтогарячий, червоний. Вимірюється дисперсія зміною показника заломлення світла залежно від довжини хвилі.

Гра світла – це мерехтіння каміння зображенням вогню. Гра світла – це комплексний показник, який обумовлюється наступними факторами:

• зовнішнім блиском

• внутрішнім блиском

• кількістю відображення

• кольоровістю блиску.

При огляді ювелірного каміння можуть утворюватися оптичні ефекти. Оптичні ефекти – це світлові фігурки у вигляді орієнтовних відповідним чином смуг світла, кольорових переливань поверхні та сяяння. Причини їхньої появи полягають в явищах відбивання, інтерференції і дифракції хвиль світла, а також обумовлені відбиттям світла від неоднорідності внутрішньої структури каменю. Колір каменю – це оптичне явище селективного (відбіркового) поглинання каменем визначеного діапазону електромагнітного випромінювання у видимій частині спектра. Радянський хімік і мінералог А.Є.Ферсман виділив три типи забарвлення ювелірного каменя: ідіохроматичне, алохроматичне і псевдохроматичне.

Властивість плеохроїзму характеризує оптичне явище анізотропних каменів, яке пов’язане із різним селективним поглинанням світла за різними кристалографічними напрямами.

Люмінесценція – фізичне явище, яке спостерігається як світіння речовини у випадку, коли промені, що випускаються лежать у межах видимого спектру, а збуджуючі їх промені знаходяться за його межами. За видами люмінесценція буває: термолюмінісценція, триболюмінесценція, флюоресценція, фосфоресценція.

Твердість – це фізична характеристика, яка визначає властивість ювелірних каменів здійснювати опір механічної дії. Для визначення твердості каменів використовують шкалу Мопса, за якою десять мінералів підібрані так, що кожний наступний при терті наносить подряпини на усі попередні. За 100 відсотків умовно прийнята твердість кварцу. Твердість алмазу становить 170000% твердості кварцу та у 90 разів перевищує твердість корунду.

Спаяність – властивість мінералів розколюватись за напрямами, які обумовлені типом кристалічної решітки і давати рівні, гладкі, виблискуючі поверхні. Мінерали за спаяністю поділяють на такі види, як: досить досконалі, досконалі, недосконалі.

Злам – це властивість мінералів давати нерівні фрагменти розколу поверхні. Види зламу є: ракоподібний, скалкуватий, рівний, нерівний, волокнистий, землистий.

Магнітність – це ступінь взаємодії мінералів з магнітним полем. По суті всі мінерали є магнетиками, тобто вони намагнічуються у магнітному полі.

Електричні властивості – характеризують здатність проводити електричний струм. За величиною питомого електричного опору всі мінерали поділяються на провідники, діелектрики, напівпровідники. Наприклад: кварц (гірський кришталь) є п’єзоелектриком. Але, якщо його піддати механічному тиску, то на його поверхні з’явиться електричний заряд; турмалін є піроелектриком: електричний заряд проявляється в ньому в результаті нагрівання. Турмалін виявляє і п’єзоелектричні властивості.

Термічні властивості характеризують зміни властивостей та стану під дією температури (плавлення, дегідратації, розкладання, перетворення).

Хімічні властивості характеризують ступінь взаємодії каменю та руйнування під дією хімічних речовин.

Основними процесами виготовлення ювелірних виробів (рис.10) є заготовка матеріалів, створення форми виробу, його оздоблення та художня обробка, органка і закріплення каменів (вставок).

ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА ЮВЕЛІРНИХ ВИРОБІВ З ДОРОГОЦІННИХ МЕТАЛІВ ЗІ ВСТАВКАМИ
Заготовлення матеріалів
Створення форми
Оздоблювально-декоративна обробка
Закріплення вставок
Клеймування та маркування

Мета заготівельних операцій – це підготовка сплавів дорогоцінних металів необхідного складу і профілю та виготовлення окремих елементів (деталей) ювелірних виробів. Заготовку матеріалів із сировини і напівфабрикатів (злитків, прутків, шайб, листів і ін.) здійснюють плавленням, прокаткою, волочінням, куканням і різанням. Складання лігатури та плавлення здійснюється під дією високих температур, при цьому атоми металів звільняються від внутрішньо кристалічних зв’язків, кристали розпадаються, утворюється певна кількість рідкого металу. Спочатку починають плавити дорогоцінні метали, а потім додають кольорові (лігатурні). В результаті плавлення отримують форми заготовок. Також, в результаті із злитків чистих дорогоцінних металів отримують виробничі сплави і припої, прутки набувають заданий профіль, шайби розкатують в кільця, листи ріжуть на стрічки і прокатують до потрібної товщини. Волочінням отримують проволоку різного діаметру.

Форма ювелірних прикрас залежить від художнього задуму та естетичних властивостей, може бути отримана різними методами складності. Форму ювелірних виробів створюють штамповою, збиранням і пайкою деталей, литтям за моделям які виплавляються, своєрідною філігранною технікою (рис.11).

		СТВОРЕННЯ ФОРМИ ЮВЕЛІРНИХ ПРИКРАС
лиття			штампування				монтування виробів			карбування

Рис.11 Процеси створення форми ювелірних виробів

Лиття за виготовленими моделями дозволяє серійно виготовляти вироби складної конфігурації та забезпечує при цьому високу точність. Операції технологічного процесу лиття за виготовленими моделями складаються з:

1. виготовлення еталону

2. виготовлення моделі (з тугоплавкого матеріалу)

3. виготовлення гумової форми методом вулканізації

4. створення прес-форми (гумової)

5. створення воскової моделі

6. створення форми для лиття (вогнетривкої формовочної маси)

7. створення форми виробу з дорогоцінного металу методом центр обіжного лиття.

Штампування – це механічний метод формування виробів і деталей з листового матеріалу на механічних пресах зі штампами, які змінюються та складаються з 2-х частин: нижня (матриця), верхня – пуансон. Виготовлення ювелірних прикрас методом штампування дозволяє отримати виріб досить точних розмірів з гарною чистотою поверхні. Використовується для виготовлення столових приборів, брелоків, портсигарів та ін.

Монтування деталей – це процес з’єднання окремих деталей виробу шляхом спаювання, зварювання, клепання та інших методів.

Карбування –це техніка холодної обробки листового пластичного металу молотком та набором чеканів з метою створення об’ємної, рельєфної поверхні та форми. Видами карбування є:

• контурна чеканка (на поверхні листового металу без виробки рельєфу)

• чеканка по литтю (поверхні відлитих виробів)

• ажурна чеканка (створюється методом просічки)

• декоративна фактурна чеканка (створення фактури, фону рисунка)

• рельєфна чеканка (з повною обробкою рельєфу).

Оздоблення та художня обробка ювелірних виробів покращує їх художню виразність і підвищує зносостійкість. Вироби підлягають механічній обробці (поліруванню, чеканці, гравіруванню) або покривають декоративно-захисним покриттям (чорнінням, емалюванням). Часто вироби обробляють оксидуванням або гальванізацією. Для високохудожніх виробів передбачені комплекс художніх обробок і комбіноване оздоблення. Види декоративної обробки ювелірних виробів представлені на рис.12.

		ВИДИ ДЕКОРАТИВНОЇ ОБРОБКИ ЮВЕЛІРНИХ ВИРОБІВ
Механічне оздоблення			Декоративно-захисні покриття			Хімічна обробка
Шліфування			Емалювання (фініфть)			Гальванічні покриття
Полірування			Плакірування			Травлення
Карбування			Сусальні покриття			Оксидування
Гравірування						Чорніння
Матування
Пропілування Інкрустація
Мозаїка
Металопластика
Дивування
Кування
Філігрань

Рис.12 Види декоративної обробки ювелірних виробів

Органку ювелірних каменів здійснюють на спеціальних гранильних і шліфувальних станках. В процесі органки ювелірним каменям надають різної форми з наступним поліруванням гранів, при яких камені добре проявляють свої оптичні властивості.

Закріплення каміння (вставок) є завершальним процесом у виробництві ювелірних виробів. Основні види закріпок – крапанова, глуха і гризантна.

При крапановій закріпці каміння утримується оправі (касті) за допомогою окремих фігурних скоб (крапанів). Вони вигинаються по центральному ребру вставки (рунисту) і фіксують каміння, закриваючи незначну частину його поверхні.

При глухій закріпці каміння надійно утримується в касті обжимним пояском, суцільним за всім периметром. При такій закріпці підкреслюється контраст кольору каміння і металу.

Гризантна закріпка є різновидом глухої закріпки. При цьому обжимний поясок касту оздоблюють мілкою косою насічкою – гризантом.

Контрольні питання:

1. Які метали використовують для виготовлення дорогоцінних металів.

2. Що таке проба?

3. Які проби золота встановлені і Україні (333, 375, 500, 585, 750 )

4. Назвіть проби срібла (750, 800, 830, 875, 925, 960)

5. Які ви знаєте виробники дорогоцінних металів

6. Як за призначенням класифікують дорогоцінні метали.

Викладач: Кирилюк О.І

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний торговельно-економічний університет

Хмельницький торговельно-економічний коледж

Професійне спрямування: «Товарознавство та комерційна діяльність»

Дисципліна: «Товарознавство непродовольчих товарів»

Лекція № 35

Тема: Ювелірні товари. Годинники.

План:

1. Класифікація та асортимент побутових годинників.

2. Будова, основні деталі та вимоги до якості побутових годинників.

Ключові питання: годинники механічні, кварцові, електронні, пісочні.

Література:

1. І.М.Ліфіц “Досдіджен-ня непродовольчих това-рів”,-М.:1998р, ст147-163

2. Е.В. Заржецький « Радіотовари» М.: 1988.

3. Ш.С.Байбеков, А.Б.Голодницький « Товарознавство культоварів», М.: 1983р., ст. 5-90

4. М.М Діанич, О.В.Зелінський « товарознавство промислових товарів» М.: 1981р., ст.157-206

17. Тойбл Карел Ювелирное дело. – М.: лег.пром-сть, 1982. – 1999с.

18. Усенко В.П. Ювелирные изделия и самоцветы / Солодова Ю.П.,

АндреенкоЭ.П., Граданчикова Б.Г. – М.: Недра, 1985. – 223с.

19. ГОСТ 6835-80 Золото и золотые сплавы. – М.: Изд-во стандартов, 1980.

20. ГОСТ 6836-80 Серебро и серебряные сплавы. – М.: Изд-во стандартов, 1980.

21. ГОСТ 22864-83 Благородные металлы и их сплавы. Общие требования к

методам анализа. – М.: Изд-во стандартов, 1986. – 12с.