47. Охарактеризуйте особливості вивчення динаміки розвитку документного потоку (дп)

Динаміка росту документного потоку (ДП) - це тенденція збільшення з часом його річного обсягу. Вивчати можна динаміку зміни світового, національного, регіонального, галузевого, проблемно тематичного ДП або динаміку росту однорідної за будь-якою ознакою частини потоку. Базою для отримання даних про динаміку росту ДП є вторинні джерела: літописи та статистичні довідники.

Кількість книжкових видань подвоюється кожні 50 років, кількість серіальних видань, що вийшли друком за останні 20 років еквівалентна кількості, виданій за всі роки існування книгодрукування. Кількість електронних видань за назвами в останні 20 років зросла з 300 до 9000, тобто у ЗО разів. Фахівці вважають, що обсяг інформації, виробленої за останні 30 років, у 9 тис. разів перевищує сукупність даних, накопичених за п'ять попередніх тисячоліть.

Суть закону експоненційного росту в тому, що в певний момент часу темпи росту будь-якої величини пропорційні її значенню в цей момент, тобто швидкість збільшення публікацій визначається їх кількістю за попередній період.

Важливий кількісний показник - швидкість зростання ДП - визначається відносною кількістю документів поточного року порівняно з кількістю документів базового року. Його доцільно використовувати з метою встановлення кількості публікацій для певної галузі науки і техніки.

Сучасний моніторинг щодо обсягів ДП не дає фактів постійного збільшення мікропотоків документів, тому можна стверджувати про їх певну стабілізацію. Однак досліджуючи потоки традиційних видів документів - видань та неопублікованих документів, необхідно зважати на те, що в останній час у загальному ДП все більшого значення починають набувати електронні документи. Серед специфічних закономірностей, що впливають на розвиток ДП, є старіння документів.

48) Використовують різні методи вивчення ДП: історико-генетичні, книгознавчі методи дозволяють характеризувати походження і розвиток основної частини потоку (тип, вид, жанр публікацій, тематичний мікропотік, потік літератури певного видавництва).

Типологічні методи дають можливість співвіднести документ по його формалізованих ознаках з визначеним типом літератури, видом або жанром публікації. Спеціаліст обирає для дослідження загальноприйняту в області книгознавства або журналістики (для газетно-журнальних жанрів) типізацію документів, але завжди змушений вводити додаткові ознаки "упізнання" різновиду документів. Наприклад, ознака серії, видавництва, тиражу, якщо документ не ідентифікується по відомих ознаках, то він фіксується в графі "не визначене".

Класифікаційні методи (систематизація, предметизація, дескрипторизація, кластеризація, фасетизація) служать для виявлення тематично однорідного мікропотоку і його внутрішнього поділу на предметно відособлені складові частини при вивченні тематичної структури потоку.

Статистичні (кількісні) методи дозволяють виміряти в потоці частоту появи документів з будь-якою ознакою, наприклад, кількість книг видавництва "Знання" у річному потоці галузевої літератури. Вимір здійснюється в абсолютних цифрах, а для наочного представлення і співвідношення результатів може бути виражене у відсотковому відношенні. Наступна статистична обробка даних про потік може бути досить різнохарактерною - апроксимація кривих, факторний аналіз, вирахування комплексних показників і т.д.

Семантико-лінгвістичні методи - засновані на різних методиках змістовного аналізу відомостей про документи і їхніх текстів. Контент-аналіз заснований на аналізі частоти вживання у назві або тексті документа визначених термінів і словосполучень. Близький йому кластерний аналіз, при якому виділяються ключові слова по силі зв'язку між ними (частота зустрічальності) об'єднуються в родинні кластери або предметні рубрики.

Бібліографічний аналіз документів побудований на вивченні формальних, змістовних і функціональних (ціннісних) ознак документів. Дозволяє виявити роль і місце документа (або однорідної їхньої сукупності) у мікропотоці, їхні ціннісні властивості, дати змістовну інтерпретацію (пояснення) отриманим статистичним показникам.

При змістовному описі результатів дослідження можуть бути використані додатково такі методи, як експертна оцінка, опитування читачів. Цікаві нові прогнозно-аналітичні методи - "ярмарок ідей", метод "мозкової атаки", "дерево цілей" та ін. Усі проведені дослідження документного потоку побудовані на вже підтвердженій гіпотезі: кожен тематично однорідний мікропотік має особливості структури, внутрішні закономірності розвитку і використання у суспільстві [5, 12].

Вивчення потоків науково-технічної інформації дає можливість планувати і керувати розвитком науки, прогнозувати тенденції розвитку науково-інформаційної діяльності та вдосконалювати її.

49. Розкрийте сутність явища «старіння – актуалізації» публікації у документному потоці.      Старіння документів - це складний процес, який залежить від багатьох факторів і стосується як інформаційної складової документа, так і його фізичної основи.

Процес старіння інформаційної складової документів обумовлений тим, що документи навіть одного тематичного напряму, різнорідні не тільки за фізичним та інформаційним обсягом, але й за змістовною цінністю та корисністю для споживачів. Тому швидкість і характер їх просування до користувачів неоднакові. Більшим попитом користуються документи, що містять нову і, як правило, більш актуальну й цінну інформацію. Зі збільшенням "віку" документів попит на них спочатку сягає певного максимуму, а потім поступово зменшується і може навіть зовсім припинитися. Механізми процесу старіння інформаційної складової документів обумовлені: виникненням нових знань про об'єкт завдяки розвитку науки та суспільного знання; ущільненням та концентрацією знань про об'єкт внаслідок того, що відомості з кількох десятків або сотень публікацій узагальнюються у монографії, довіднику, підручнику та ін.; зміною соціальної ситуації, або природних умов існування явищ, що вивчаються; зміною стану об'єкта, що описують, або методів його вивчення; зниженням для споживача практичної цінності інформації, що міститься в документі, зміною його тезауруса Швидкість старіння різних видів документів у ДІЇ та М неоднакова. Журнальні статті старіють швидше, ніж монографії і підручники, патентна документація - ніж звіти про НДР та науково-популярні видання. Але й документи одного виду старіють різними темпами. Так, статті, що взагалі не були процитовані, - застаріли одразу; статті, що активно цитуються, старіють значно повільніше, ніж середньоцитовані.

Основні причини актуалізації: зміна соціальної ситуації, зміна пріоритетів у науці або економіці, виникнення інших нагальних завдань;підвищення значущості певної технічної, виробничої або соціальної проблеми;зміна оцінки попередніх загальновизнаних концепцій.

Актуалізованим може бути окремий документ, сукупність документів певної проблематики, праці одного автора, творчого колективу та ін. Актуалізація проявляється як у перевиданнях, так і в поверненні зі спецхранів ("реабілітації") раніше заборонених документів минулих років, у активному їх цитуванні сучасниками.