V. Контрольні питання:

1. Розкрийте сутність поняття «психічний стан»

2. Що складає основу психічного стану?.

3. Назвіть різновиди. психічних станів

4. Від чого залежить психічний стан особистості?

5. Назвіть фактори, які визначають поведінку людини в умовах стресу:

6. Що наближає людину до збудженого стану психіки?

7. Що називається аутотренінгом?

VI. Вимоги до знань та вмінь:

1. Знати сутність психічних станів людини та їх різновидів.

2. Вміти визначити за методиками власний рівень тривожності та ступінь суб'єктивного контролю

3. Знати сутність саморегуляції психіки, а також основних прийомів саморегуляції поведінки.

4. Вміти виконати аутотренінг, який має за мету допомогти у гострій стресовій ситуації.

5. Вміти виконати психотренінг, який допомагає позбутися шкідливої звички - куріння.

VII. Література

1. Психологія: За ред. чл.-кор. АПН України Ю.Л.Трофімова, Київ, 1999.. с. 373-382,

426-436.

Практична робота № 4

Тема. Вивчення психологічних особливостей колективу

І. Мета:

Закріпити знання про особистість та колектив; сутність психоло­гічної структури колективу; засвоїти залежність ефективної групової діяльності від різних параметрів колективу; розвинути навички з вивчення психологічних особливостей колективу

ІІ. Завдання:

1. Проаналізувати психологічну структуру колективу студентської групи: взаємовідносини, колективну думку, колективний настрій та традиції.

2. Визначити різновиди внутрішньогрупової комунікації.

3. Визначити соціально-психологічний клімат групи за методикою

4. Визначити сутність понять «керівник» та «лідер» та розкрити їх вплив на ефективність управлінської діяльності.

Ііі. Короткі відомості з теми:

У сумісній діяльності, в процесі суспільного виробництва і відтворення матеріальних та духовних благ, а також самого життя люди вступають у соціальні зв’язки і об’єднуються у соціальні спільності – групи.

Групою прийнято називати те чи інше об’єднання людей.

Групи розрізняють у залежності від близькості та глибини відносин, що складаються – первинні (контактні; макрогрупи і мікро групи); принципів та способів утворення – офіційні і неофіційні; реальні і умовні; ознак відношення особистості до норм – референтні.

Первинна група – це відносно стійке, невелике за складом, пов’язане загальною метою об’єднання людей, в якому здійснюється безпосередній контакт між його членами.

Група у своєму розвитку проходить наступні рівні: перший - група-конгломерат (зібрання), другий – асоціація (з’єднання), третій – кооперація співпраця), четвертий – вищий - автономія (самоуправління)

А що ж таке колектив? Слово “колектив” у перекладі з латинської означає “збирати разом”, “з’єднувати”. Проте колектив – це не просте, механічне з’єднання людей.

Колектив – це організована група людей, яка є частиною суспільства, об’єднана загальною метою та займається спільною соціально- корисною діяльністю.

Колектив – це об’єднання людей, якому притаманні ознаки групи. Однак колектив має властивості, яких немає у групі. Тому можна сказати, що кожен колектив – це група, але не кожна група – колектив. Офіційна або неофіційна група може стати колективом, якщо придбає його параметри.

Основними параметрами колективу є:

• єдність мети колективу, яка є соціально-корисною;

• соціально-моральна спільність;

• співробітництво і взаємодопомога;

• керівництво в управлінні колективом;

• демократизм і гуманізм у взаєминах людей;

• дисципліна, в основі якої лежить усвідомленість обов’язку і почуття відповідальності перед колективом.

У залежності від мети і характеру діяльності колективи можуть бути шкільними, спортивними, навчальними, трудовими тощо.

У кожному трудовому колективі існують формальні мікрогрупи (ланка, зміна, відділ, бригада тощо) і неформальні, що стихійно створені (друзі, любителі музики, спорту і т.п.).

Студентський колектив має свої особливості:

• об’єднання за змістом колективної діяльності – оволодіння знаннями, навичками та вміннями згідно обраної спеціальності;

• стабільність та тривалість перебування особистості у колективі;

• керівництво процесом навчання та виховання;

• гуманізм та демократичність навчально-виховного процесу;

• рівність студентів у набутті знань за віком, статтю, національністю, соціальним положенням батьків;

• соціальна захищеність тих, хто навчається.

Соціально-психологічна структура колективу включає: взаємовідносини, колективну (громадську) думку, колективний настрій і традиції.

Взаємовідносини, думка, настрої і традиції колективу визначають його соціально-психологічну атмосферу, рівень організованості, згуртованості та професійної майстерності.

Трудовий колектив характеризується єдністю суспільно-значимої мети, яка об’єднує його членів в одне соціальне ціле. Ця мета є важливою для суспільства та викликана необхідністю виробництва певних продуктів, надання послуг населенню тощо. Зміст і важливість цієї мети в значній мірі визначають характер міжособистісних стосунків у колективі, особливості інших елементів психології колективу.

Взаємовідносини – це різні форми і види взаємодії людей у колективі в процесі їх спільної діяльності.

Колективна (громадська) думка – це сукупне оціночне судження, яке висловлює ставлення колективу до різних подій і явищ в житті суспільства, колективу, а також поведінки та вчинків кожної людини в ньому.

Колективна думка – не проста сума думок окремих людей, а сплав, в якому судження кожного в результаті зіткнення і взаємодії зазнають змін. Це – специфічна форма виразу колективної свідомості, світогляду, інтелекту більшості членів колективу.

Колективний настрій – це сумісні переживання тих чи інших подій, фактів, а також схожі емоційні стани, що оволоділи на деякий час усім колективом (або його частиною) і впливають на його життєдіяльність.

Настрої – найбільш рухливий елемент психології. Виникаючи в одних людей, вони можуть швидко розповсюджуватися на інших.

Колективні настрої хоча й складаються з настроїв окремих людей, але не виявляють собою простої механічної суми індивідуальних настроїв.

Колективні настрої можуть бути стенічні і астенічні. Стенічні настрої активізують трудову діяльність, астенічні – гальмують діяльність, знижують організованість та згуртованість усього колективу.

Традиції – це норми і правила життя, поведінки людей, їх ставлення до діяльності, які виступають у вигляді соціально-психологічних регуляторів і передаються із покоління в покоління.

У традиціях різних груп людей багато загального. Але поряд з загальними рисами усередині кожного колективу зароджуються специфічні, внутрішні традиції, які мають більше значення в його формуванні, згуртуванні.

Традиції розрізнюють за ознаками:

• за належністю до різних груп: сімейні, навчальні, традиції ВНЗ, традиції підприємства, територіальні, національні,

• за змістом: трудові, побутові, спортивні, військові тощо;

• за сферою прояву: правові, художні, релігійні, розважальні тощо;

Колектив у своєму розвитку проходить декілька стадій початкову стадію, стадію товариства та стадію соціальної зрілості.

Стадія соціальної зрілості колективу характеризується наступними ознаками: процес об’єднання колективу досягає єдності дій, переконань, ціннісних орієнтацій; члени колективу пред’являють до себе високі вимоги щодо професійної майстерності та організованості, більша вимогливість до тих, хто більш досвідчений

Знаходячись у групі (колективі) людина впливає на інших людей та відчуває вплив спільності людей на себе, цей вплив може бути різного спрямування.

Як відмічав психолог Р. Нємов: “ ... за всіх умов у будь-якому колективі потрібен лідер. Його необхідність диктується тим, що в кожній групі людей існують і повинні кимсь регулюватися дві взаємодоповнюючі системи стосунків: ділова та особиста. Якщо кожна з них не впорядкована, якщо відносини в одній системі, суперечать взаєминам, які запроваджуються в іншій, то така група не зможе успішно працювати, ніколи не стане високоефективною”.

Лідер (Leader) від англійського Lead – вести, проводити, керувати, бути (йти) першим; приклад.

Керувати людьми – це мабуть одне з найскладніших та відповідальних занять. Сьогодні далеко не кожен керівник, що успішно виконує свої функціональні обов'язки, настільки ж впевнено почуває себе, коли в колективі виникають проблеми міжособистісних взаємовідносин; сутички, які послаблюють злагодженість колективу. Гарний адміністратор не завжди користується реальним авторитетом та являється лідером серед працівників. Яким представляється керівник сьогодні ?

• Обов'язково висококваліфікованим професіоналом, що ефективно вирішує повсякденні задачі та вміло організовує злагоджену роботу своїх підлеглих.

• Керівником, що володіє високими комунікативними здібностями.

• Керівником із високою креативною складовою. Креативність керівника визначається як здатність до творчого вирішення проблем; спроможність бачити елементи новизни, творчості в діяльності підлеглих, підтримувати їхні починання і створювати умови, сприятливі для максимальної реалізації творчого потенціалу кожного в інтересах підвищення ефективності функціонування колективу

• Людиною висококультурною.

• І, звичайно, таким, що має авторитет у колективі та є його неформальним лідером.

Наведена характеристика більш точно підкреслює непорушну єдність понять «лідер» та «керівник».

Чисельні спеціальні дослідження проблем управління, які виконані психологами й соціологами, дозволили виділити три основні типи стилів керівництва, які найбільш часто зустрічаються, а саме: авторитарний, демократичний та ліберальний.

Кожному конкретному керівнику не може бути притаманний тільки один який-небудь стиль. В залежності від кожної конкретної ситуації керівники звичайно застосовують різні стилі керівництва або певні їх сполучення. Більш того, та чи інша ситуація може вимагати застосування відповідного саме їй стилю керівництва. Вибір того чи іншого стилю керівництва визначається безліччю взаємодіючих об'єктивних і суб'єктивних факторів.

Як висновок, головними ознаками колективу є: єдність соціально-корисної мети; співробітництво і взаємодопомога; керівництво в управлінні колективом; демократизм і гуманізм у взаєминах людей; дисципліна, в основі якої лежить усвідомленість обов’язку і почуття відповідальності перед колективом.