
- •1.Предмет і задачі теоретичних основ технічної ентомології.
- •2.Галиця афідіміза – Aphidoletes aphidimyza
- •3.Коротка історія розвитку технічної ентомології.
- •4. Лабораторне розведення трихограми.
- •5. Бактеріальні хвороби комах
- •6.Господарське викориcтання комах
- •7.Лабораторне розведення енкарзії.
- •8.Лабораторне розведення золотоочки.
- •9. Вірусні хвороби комах
- •10.Лабораторне розведення Фітосейулюса
- •11. З якою метою розводять комах фітофагів
- •12.Лабораторне розведення габробракона.
- •13.Оцінка популяції комах по мінливості забарвлення.
- •14.Лабораторне розведення алеохари двосмугастої.
- •15.Оцінка популяції по співвідношенню статі
- •16. Лабораторне розведення криптолемуса.
- •17.Температура та вологість як елемент мікроклімату.
- •18.Лабораторне розведення сонечка хармонії.
- •19. Розведення ентомофагів та їх жертв.
- •20.Лабораторне розведення циклонеди.
- •21.Лабораторне розведення афідіуса матрікарія.
- •22.Світло, як елемент мікроклімату при розведенні комах.
- •23. Аерація, як елемент мікроклімату при розведенні комах.
- •24.Біологічні відомості про комах, що розводяться.
- •25. Видовий склад комах, що розводять для боротьби з попелицями
- •26. Щільність популяціі та її значення при розведенні комах.
- •27. Санітарно-гігієнічні вимоги при розведенні комах
- •28. Оцінка якості популяції по пробам яєць
- •29. Аналіз зараження популяції комах паразитами та пошкодження хижаками
- •30. Лабораторне розведення лізіфлебуса
- •31. Аналіз яєць при розведенні комах.
- •32.Лабораторне розведення криптолемуса.
- •33. Ураження лабораторної культури комах паразитами
- •34.Аналіз личинок при розведенні комах
- •35.Аналіз лялечок при розведенні комах
- •36.Основні види ентомофагів, що розводять для використання у закритому грунті.
- •37.Доместікація комах.
- •38.Використання мікроорганізмів для зниження чисельності комах
- •39.Аналіз яйцекладок на заселеність паразитами та пошкодженість хижаками.
- •40.Кормова спеціалізація ентомофагів та її значення
6.Господарське викориcтання комах
Комах-фітофагів розводять як продуцентів шовку, як хазяїв для розведення ентомофагів, у якості середовища для розробки мікробіологічних препаратів та як агентів аутоцидної боротьби. Для їх розведення використовують штучні поживні субстрати або штучні поживні середовища.Основними об’єктами масового розведення, окрім продуцентів шовку, являється багато видів совок: озима, капустяна, бавовняна, іпсилон та ін. Значні успіхи досягнуті в масовому розведенні яблуневої плодожерки, яка використовується в аутонцидній боротьбі. Ентомофагів розводять для зменшення чисельності шкідливих організмів.
7.Лабораторне розведення енкарзії.
Енкарзія – Encarsia formosa(Ряд Перетинчастокрилі – Hymenoptera,Родина наїзники – Aphelinidae)
У масовій кількості енкарзію розводять на зелених рослинах тютюну. Придатні також рослини огірка, помідора, квасолі. Вирощування рослин і розмноження білокрилки проводять в ізольованому приміщенні лабораторії або виділеному для цієї мети відділенні теплиці.
Розведення енкарзії включає три процеси.
1.Вирощування кормових рослин. Рослини вирощують у квіт¬кових вазонах при температурі +21—24°С. У кожний вазон діаметром 15—20 см висаджу¬ють одну рослину. Через 40—50 діб розвивається шість-сім лист¬ків, і рослини придатні для зараження білокрилкою.
2.Розведення білокрилки на рослинах (маточник білокрил¬ки) здійснюють у приміщенні, яке розділене на чотири ізольо¬вані секції. Через кожні два тижні в одній із секцій розміщують
вазони з рослинами тютюну. Одну секцію використовують два місяці, після чого рослини замінюють.
3.Розведення енкарзії. Чисті рослини тютюну, які мають шість-сім листків (зі знищеною точкою росту), розташовують в садок, обтягнутий марлею або плівкою; на нього кладуть верхівкові листя тютюну, на яких сконцентровані імаго білокрил¬ки. Через одну-дві доби імаго білокрил¬ки видаляють з рослин шляхом струшування, здувають пилосо¬сом або змивають водою. Вільні від імаго білокрилки рослини переносять у друге приміщення і витримують при температурі +24°С протягом 14—16 діб, доки личинки білокрилки досягнуть другого віку. Потім рослини з личинками переносять у третє приміщення для зараження енкарзією. Для цього в період від¬родження паразита листя з муміфікованими (почорнілими) німфами білокрилки підвішують в ізоляторах з рослинами, заселе-ними білокрилкою, або розкладають частини рослин з муміями на кормові рослини.
Незаражені енкарзією личинки закінчу¬ють свій розвиток швидше паразита, їх збирають шляхом при¬ваблювання на чисті рослини тютюну. Через 24—25 діб після почорніння німф листя зривають і використовують для випуску у теплиці або для відтворення ентомофага. довжина тіла 0,6 мм. Самка має темно-коричневу голову, яскраво-жовте черевце з помітно виступаючим яйцекладом;
комає е паразитом тепличної білокрилки, відкладають яйця тільки по одному в тіло личинок білокрилки другого - четвертого віку. В результаті заселення, личинки білокрилки муміфікуються.
Розмноження партеногенетичний. Самці в популяціях зустрічаються рідко і відрізняються від самок темно-коричневим кольором черевця. Весь розвиток яйця, личинок чотирьох віків і лялечки проходить в тілі личинок білокрилки
Личинки енкарзіі харчуються тканинами тіла господаря. До початку окукливания паразита тіло німфи білокрилки стає чорним. Доросла комаха виходить через круглий отвір, який прогризає в спинний частини паразитувати німфи.
Розводять Енкарзію на личинках білокрилки.