§ 6.2. Психологічний вплив як засіб управління

У соціальних системах функції управління здійснюються за допомогою психологічного впливу на об'єкт управління.

Психологічний вилив - це спосіб впливу шляхом трансформш ції інформаційного образу середовища окремих індивідів і су- спільства, здійснюваний з мстою зміни ідеологічних і психологіч- них структур їхньої свідомості й підсвідомості, трансформації! емоційного стану, стимулювання певного типу поведінки з вико- ристанням різних способів відкритого або прихованого психологіЗ ного примушення.

Комплексне використання різних способів прихованого нсихо-І логічного примушення людей у вигляді системи психологічній операцій є не тільки засобом політичної боротьби в зовнішньопаМ точній діяльності, а й засобом, що застосовується у внутрішньої!® лігичній діяльності.

Процес таємного примушення особистості - це вид діяльносЯ здійснюваний з використанням різноманітних специфічних спосо-1 бів, засобів і технологій, скоординованих у часі, просторі й реалізо-І вуваних як окремим індивідом, так і формалізованими і неформа-1 лізованими групами індивідів.

Технологія таємного примушення особистості містить як сам процес прихованого психологічного примушення людей, так і] процедури й комплекси вживаних способів і засобів психологічно-1 го виливу.

У процесі психологічного виливу визначають три основні етапи: |

1) операційний, коли діє суб'єкт;

2) процесуальний, коли має місце ухвалення або неприйняття! виливу об'єктом;

3) завершальний, коли внаслідок перебудови психіки об'єкта і з'являються реакції у відповідь.

Перебудова психіки об'єкта внаслідок психологічного впливу І може бути різною:

- за широтою, коли змінюється одна психологічна якість, на- і приклад, думка людини щодо конкретного явища або кілька психа І логічних якостей індивіда чи групи індивідів;

¹ Цит. за: Знциклопсдия мисли. - Симферополь: Таврия, 1996.

- за часовою стійкістю, коли зміни, що відбуваються, є корот- кочасними або тривалими.

Психологічний вплив може здійснюватися різними методами й інструментами, за допомогою яких виявляється вплив на свідо- міш»! підсвідомість людей:

по-перше, власне психологічними методами (переконанням, и.ініюванням, заохоченням, примушенням, покаранням, прикладом);

- по-друге, використанням військових засобів;

• по-третє, застосуванням системи економічних санкцій, направлених на підрив потенціалу супротивника; по-четверте, політичними засобами.

Психологічний вплив поділяється на такі види: психологіч- ний. психогенний, психоаналітичний, нейролінгвістичний, психологіний

Визначають також дві форми психологічного впливу — вер- бальними і невербальними засобами.

Вибір форми психологічного впливу здійснюється з урахуван- нням їхніх специфічних особливостей. Наприклад, вербальний милив дуже продуктивний, але не завжди можливий. Вплив за до- помогою радіо, телебачення й комп'ютерної техніки забезпечує од- ночасне охоплення великої аудиторії, проте потребує спеціальної инаратури для приймання інформаційних потоків і забезпечення Можливостей їх сприйняття — читання, нрослуховування або пе- регляду. Друкарські й образотворчі матеріали втрачають в опера- тивності, не сприймаються неосвіченими людьми й потребують спеціальних засобів доставки до об'єкта, хоча забезпечують багато- разову комунікацію й зберігання впродовж тривалого часу.

Акцент психологічного впливу на індивіда або на суспільство робиться на конкретних сферах психіки індивіда або суспільної Відомості:

- мотиваційній — знання, переконання, ціннісні орієнтації, на- хили, бажання;

- пізнавальній — відчуття, уявлення, уява, пам'ять і мислення;

- емоційній — емоції, відчуття, настрої та вольові процеси;

- поведінковій - характер та особливості спілкування, взаємо- дії взаємостосунків, міжособового сприйняття.

Психологічний вплив розрізняють залежно від механізмів трансформації: переконань, стереотипів, установок людей.

Найбільший ефект психологічного виливу досягається тоді, коли враховуються притаманні конкретним сферам психіки особ- ливості функціонування індивідуальної, групової й суспільної свідомості.

Психологічний вилив здійснюється за певними принципами:

1) індивідуального й диференційованого підходу, який припускає:

-глибоке та всебічне знання і врахування індивідуально}

психологічних особливостей об'єктів впливу;

- визначення конкретних завдань впливу на конкретних людей і групи з урахуванням їхніх особистісних і групових характеристик;

- постійний аналіз підсумків психологічного виливу;

- своєчасне внесення коректив у методику здійснення психо- логічного впливу з урахуванням особливостей кожної конкретної людини;

2) впливу в групі й через колектив, який припускає:

- визначення пріоритетів виливу на неформальних і формаль- них лідерів групи;

- визначення перспектив розвитку групи, об'єднуючих думок І дій усіх п членів, концентрацію саме на них основного впливу суб'єкта впливу;

- використання сили групової думки;

- переконання всіх членів групи підпорядковувати особисті ін- тереси спільним;

забезпечення єдності активістів групи в діях, що сирияють утіленню цілей здійснюваного на групу психологічною виливу;

3) впливу в процесі діяльності, який припускає, що вплив на лю- дей може здійснюватися менш помітно й більш продуктивно;

4) поєднання високої інтенсивності впливу з урахуванням специ- фічних характеристик його об'єкта, який припускає безперервне досягнення мети психологічного впливу, тимчасове припинення якого можливе тільки годі, коли необхідним є його коригування внаслідок специфічного прояву конкретних психологічних особли- востей людей, осмислити які заздалегідь неможливо;

5) опори на позитивне або негативне в особистості й групі, яка орієнтує на вивчення й облік передусім того, що може сприяти або перешкоджати психологічному виливу. Ті чи інші позитивні або негативні характеристики особистості або групи можуть як знижу- вати, так і підвищувати його ефективність, що потрібно завчасно брати до уваги;

6) єдності, узгодженості й спадкоємності, який потребує: наявності єдності поглядів усіх суб'єктів психологічного

впливу на його завдання;

- досягнення єдності в усіх елементах і в усьому змісті психо- логічного впливу, використання досягнень сучасної науки для під- вищення ефективності спільного впливу на різних людей та їхні групи;

узгодження лінії психологічного впливу щодо окремих інди-

відів¹ - узагальнення досвіду досягнення узгодженості й спадкосм- ціісті в психологічному впливі в різних соціальних умовах.

У процесі дослідження психологічного впливу на різні сфери психіки індивіда виявлено такі закономірності. Якщо психологіч- ний вплив було спрямовано:

па мотиваційну сферу, то його результати позначалися на- п.мперед на спрямованості й силі спонукань - нахилів і бажань;

- на емоційну сферу, то це відображалося на внутрішніх пере- тинаннях і міжособистісних стосунках;

на мотиваційну і на емоційну сфери, то це сприяло виливу на

Вольову активність;

на поведінкову сферу, то цс сприяло створенню соціально-

психологічного комфорту або дискомфорту, примушуючи людей

йбо співпрацювати, або конфліктувати;

- на пізнавану сферу, то це допомагало змінювати в потріО- мий бік уявлення, характер сприйняття повідомлень, а отже, й ін- формаційного образу середовища індивіда.

Серед методів психологічного виливу на свідомість розрізняють:

- прямі методи, що базуються на переконанні індивіда, звер- ненні до його свідомості із застосуванням раціональних аргументів І логіки¹. Необхідною складовою частиною проведення такої іим'яснювальної роботи є врахування реальної обстановки, тобто розстановки сил, реальних інтересів індивіда або групи и стану су- спільної свідомості;

- непрямі методи, пов'язані з виливом на умови функцюнуван- ння мозку Ці методи належать до ірраціональних, таких, що здіи- снюють руйнівний вплив, пригнічуючи раціональний початок і примушуючи служити не власним цілям. Непрямим методом є іні- ціалізація порушень мозкової діяльності шляхом підвищення спо- живання алкоголю й організації наркозбуту в стані супротивника. З -поміж непрямих визначають методи:

1) великої брехні, що грунтується на використанні обмеженого чіірактсру сприйнятливості мас разом з одночасним урахуванням

¹ Грачев Г. В., Мельник И. К. Манииулированис личностью: організації способи И технологии информациоішо-психологического воздоис-

„жи. - М : ИФ РАН. 1999.

² Криа,ко В. Г. СоциаЛьмая исихология: Словарь-справочник. - М..

АСІ. 2001.

властивої масам забудькуватості. Використовує нсготовність лю- дей до «великої брехні», заснованої на звичності до дрібного по- бутового обману разом з наявністю соціальних і внутрішніх забо- рон на істотний за масштабом обман;

2) закріплення установок, в основу якого покладено обмеже- ність сприйняття суспільства, коли індивід не встигає опрацювати масив даних, а надмірна інформація сприймається як шум. З ції І причини важливу роль відіграють прості формулювання, повто- рення, закріплення певного набору положень;

3) синхронізації індивідуума з групою, який ґрунтується на тому, що в підсвідомості індивіда закладено «стадне» відчуття належнос- ті до певної суспільної групи, яке стимулює моду - синхронізацію вчинків і підпорядкування лідерам. Саме згідно з цим методом про- пагується, наприклад, расова або релігійна винятковість чи перева- ги певного «способу життя»;

А) реклами, гасло якої: «Завжди кажіть правду, кажіть багато правди, кажіть значно більше правди, аніж від вас чекають, але ні- коли не кажіть усієї правди»;

5) опосередкованого впливу ЗМК на суспільну свідомість через міжособистісні неформальні комунікації, який ґрунтується на по- дачі потрібного матеріалу зі знаком питання й запрошенні обгово- рити, подзвонити, прокоментувати;

6) примушення, за основу якого взято застосування таких захо- дів до об'єкта психологічного впливу, які спонукають об'єкт вико- нувати які-небудь дії всупереч власній волі.

В інформаційному протиборстві - у процесі інформаційного протистояння або інформаційної війни — застосовуються різні сугестивні технології примушення індивіда, зокрема, афери, ма- хінації, шахрайства, блефи, містифікації, провокації, дезінформа- ції. Ці технології, відображаючи стійкі організаційні форми ці- леспрямованого комплексного застосування різних способів І засобів прихованого примушення індивіда або груп індивідів, містять:

— приховання дійсних цілей впливів, суть яких полягає, як правило, в отриманні односторонньої або більшої вигоди для іні- ціатора цих впливів;

— використання прийомів, що маскують дійсні цілі й спонука- ють здійснювати дії, вигідні для ініціатора їх застосування.

Основними джерелами психологічного виливу вважаються:

— держава, державні структури й установи;

— суспільство і його політичні, економічні й суспільні органі- зації;

- соціальні групи - формальні й неформальні, стійкі и випад- кові. великі й малі, за місцем проживання, роботи, навчання, служ- би, спільним мешканням і проведенням дозвілля;

- індивіди, зокрема представники державних і суспільних структур, а також різноманітних соціальних груп.