Тема 6. Інформаційна взаємодія
§ 6.1. Уявлення про інформаційну взаємодію
Інформаційна взаємодія може бути двох видів: цілеспрямова- ною або нецілеспрямованою.
Єдиним суб'єктом Всесвіту, який може формувати й ставити цілі як самостійний елемент і як система, є людина та її похідні: со- ціум і цивілізація. Отже, цілеспрямована інформаційна взаємодія мостива тічьки соціуму й цивілізації. Водночас цілеспрямована Інформаційна взаємодія може мати як відкритий (і в такому разі обґрунтовано вважати взаємодію управлінням), так і латентний (у цьому випадку взаємодію потрібно вважати маніпуляцією) ха- рактер. До того ж латентну інформаційну взаємодію вмотивовано низнати інформаційним впливом - інформаційним пресингом, ін- формаційною агресією, або сугестією (від латин. $и££езй'° вплив, навіювання). Саме з цих позицій треба розглядати типи й форми інформаційної взаємодії.
Управління як окремими елементами довільної системи, так і системою в цілому визначається ступенем інформаційного впливу на елемент або групу елементів, а отже, і на систему в цілому. Та- кий інформаційний вплив за аналогією з типами інформаційних Просторів доцільно звести до тріади:
1) внутрішній інформаційний вплив — взаємодія між елемента- ми системи;
2) середовищний інформаційний вплив — взаємодія між само- стійними елементами, якими в цій ситуації є вже системи середо- вища;
3) міжсередовищний інформаційний вплив — взаємодія між се- редовищами, коли безпосередньо середовища є самостійними елементами системи цивілізації.
Залежно від поставлених цілей і завдань дослідження і застосу- и,.ніш потрібно використовувати той чи інший тип інформаційно- го впливу.
Очевидно й те, що технології інформаційного впливу можуть бути двох видів: матеріальна й нематеріальна, які реалізуються іавдяки матеріальним і (або) нематеріальним ресурсам довільного елемента чи системи, але єдина частина Всесвіту, де ці форми при- сутні одночасно, — це соціум. Фундаментом нематеріальної форми
інформаційного виливу є мова: «Мова є не тільки засобом спілку- вання, а й роз'єднування. Не тільки засобом самовираження, а й за- собом маніпулювання... інакше кажучи, мову не відокремимо від політики й владних відносин. Л це значить, що політику мови неможливо відокремити від мови політики»1.
Відомо, що за кожним словом мови закріплено певний смисл, який у свідомості індивіда зазнає в часі певних трансформації!, викликаних:
— по-перше, постійною еволюцією людської свідомості, пов'яза- ною з безперервним зростанням обсягу загальних знань і досягнень науки й техніки, — інформаційного впливу па комунікатор, що зрос- тає в геометричній прогресії, а отже, процесів переосмислення;
— по-друге, самим середовищем (інформаційним простором) проживання комунікаторів.
Відповідно до теорії подвійного кодування «психічні процеси в корі головного мозку людини є результатом функціонування двох мовних систем: вербальної й невербальної»2. ІІри цьому невербаль- на система переробляє образний матеріал, а вербальна — надає йому мовного сприйняття шляхом витягання з пам'яті репрезента- цій слів для тексту-реакції, що формується, аналіз через порівнян- ня поведінки і мови — граматичних систем різних «мовних» струк- тур якого і дає змогу оцінювати інформаційний вплив»3.
Управління людьми здавна грунтувалося на матеріальній силі. Проте в процесі еволюції людини почали виникати й формуватися нові, нематеріальні технології впливу — технології, основою яких є тільки віртуальні поняття-уявлення нематеріальноїси.іи. сили сло- ва. Однак якими фізичними одиницями можна виміряти такі влас- тиві тільки людині особливості, як кохання, прагнення, очікування, порядність, чесність? Очевидно, що відповіді на це й подібні запи- тання — у сфері психіки людини. Такий стан речей спричинив зас- тосування в системі соціального управління принципово нових технологій — технологій морально-психологічного впливу. Осно- вою таких технологій є саме інформаційний вплив, тобто цілеспря-
Ожсаан 11. А. Язьік политики и язьїковая политика: посттоталитар-
ІІЬІС проблеми преодоления зтноязьїкоцентризма // Матеріали IV Міжнар.
наук.-нракт. конф. «Діалог української та російської культур в Україні». —
К., 2000.-С. 100. о
Самохвалов 1і. II. Психический мир будуїцего.— Симферополь: КИТ,
1998. - С. 217.
З г»
ІІочепцов Г. Г. Коммуникатнипьіс технологии диадцатого вска. — К.,
1999.-С. 215.
мішаний - усвідомлений або нецілеспрямований - неусвідомлений. Перший і другий притаманні як передавальній, так і прий- мальній сторонам міжелементного або навіть міжсистемного інформаційного обміну.
Основним інформаційним носієм, що створює вертикальні й горизонтальні зв'язки між комунікаторами, є система засобів масо- вої комунікації. Саме вона трансформуючи або формуючи уявлен- ня про багато явищ, понять, стереотипів поведінки, є могутнім інс- трументом психологічного впливу як на індивідуальну, так і на масову свідомість.
Відомо, що абстрактне мислення людей здійснюється через символи, за допомогою яких людина опосередковано аналізує зов- нішній світ - середовище свого проживання. У процесі абстракт- ного мислення фізична реальність фактично дистанціюється від віртуальної - сприйняття індивідом першої - реальності в міру вростання символічної активності людини. Символічна активність людини формує і визначає її персональний інформаційний образ середовища. Інформаційно найуразливішою ланкою соціуму стає Інтелектуальна еліта суспільства, що мислить узагальненими сим- волами, формує, а отже, і несе відповідальність за інформаційний образ середовища соціуму.
Поняття «інтелект» - багатостороннє, проте якщо розглянути тільки його семіотичний аспект, то інтелектуальну здатність люди- ни можна звести до таких функцій:
1) передавання наявних знань;
2) створення принципово нових знань, що не випливають од- нозначно з тих, що є, тобто таких, що мають певний ступінь непро- гнозованості;
3) зберігання й відтворення знань.
Дослідження семіотичних систем, створених цивілізацією, по- казує, що цими ж функціями, хоча й різною мірою, володіють і се- міотичні об'єкти. Було встановлено, що функціональною мінімаль- ною семіотичною структурою є не одна штучно ізольована мова, а паралель взаємозв'язаних блоком перекладу мов. Такий механізм Називається найпростішим матричним елементом процесу генеру- вання принципово нових даних. Простий матричний елемент є мі- німальною інформаційною одиницею такого семіотичного об'єкта, як культура. Отже, культура одночасно виявляється, з одного боку, двоєдиною, а з іншого - нерозкладно-єдиною, динамічно функціо- нуючою семіотичною структурою.
Інформаційний підхід до дослідження інформаційного просто- ру зумовив потребу введення такого поняття, як «семіосфера».
На сучасному стані розвитку цивілізації за ступенем інформаційного впливу на індивідуальну і, як наслідок, на суспільну свідомість одним із найважливіших інформаційних ресурсів є міжсерсдовищ- ний інформаційний простір. Природно, що закономірності інформа- ційного впливу на свідомість і підсвідомість як окремого індивіда, так і соціуму в цілому властиві засобам масової комунікації, а також міжсередовищному інформаційному простору, але тут присутні дві принципові характерні особливості філософською вимірювання:
— по-перше, комунікатор (одержувач даних) міжсередовищно- го інформаційного простору спілкується тільки з комп'ютером і в цьому сенсі він є десоціальним;
— по-друге, якщо ЗМК мають конкретного замовника, який вибудовує за визначеною власними мотивами програмою інформа- ційний вплив, передусім на масову свідомість, то міжссредовищ- ний інформаційний простір не має структури, що замовляє й програмує інформаційний вплив та управляє ним. У цьому сенсі міжсередовищний інформаційний простір теж є десоціальним.
Разом з тим міжсередовищний інформаційний простір, репро- дукуючи повідомлення текстів та образів у віртуальному вигляді, радикально трансформує генетично закладену в комунікатор фун- даментальну інформаційну матрицю — семіосферу індивіда, з якої утворюється мінісеміосфера — знакова система соціуму, що ство- рює семіосферу цивілізації.
За аналогією з поняттям «біосфера» В. Вернадського Ю. Лот- ман увів поняття «семіосфсра». Згідно з його визначенням, семіо- сфера «є умовою їх існування і роботи... передує їм і постійно взає- модіє з ними. ...мова є функція, згусток семіотичного простору, і межі між ними (мовами), такі чіткі в граматичному самоописі мо- ви, у семіотичній реальності є розмитими й повними перехідних форм. Поза семіосферою немає ні комунікацій, ні мови»1.
Очевидно, що для проведення досліджень інформаційного впливу як на окремого комунікатора, так і на соціуми, і на цивілі- зацію в цілому потрібно виявити-визначити сферу відповідних досліджень. У цьому контексті доцільно сфери досліджень розгля- дати як тріаду: семіосфера (система знаків цивілізації) — мінісеміо- сфера (система знаків соціуму) — індисеміосфера (система знаків індивіда).
Інформація в такому разі — це не тільки те, що вже відомо, а й то, про що ще можна дізнатися — ситуативно-неодержаний, а про- те наявний потенціал. Потенціал інформації — креатив.
1 Лотман Ю. М. Семиосфера.- СІ 16., 2001. - С. 148.
Відповідно до запропонованої структури індисемюсфери утво- рюють мініссміосфсру конкретного соціуму, а мінісеміосфери ВСІХ соціумів цивілізації - семіосферу цивілізації. ІІри цьому доцільно сприймати поняття «ссміосфера цивілізації» як структурно-функ- ціоиальиу конструкцію ноосфери - конструкцію, у базових вузлах якої розташовані мінісеміосфери конкретних соціумів, що є еле- ментною базою цивілізації як системи. Структурно-функціональна конструкція мінісеміосфери у власних базових вузлах містить ш-
лиссміосфери конкретної мінісеміосфери.
Тут доцільно звернутися до софізму Діогена: якщо коло моїх знань - точка, то межа незнання - мінімальна; якщо ж коло моїх знань - довільне коло, то межа незнання - набагато більша, аніж у першому випадку. Образно можна уявити - провести аналогію - між межею знання-незнання індисеміосфсри й мінісеміосфери.
Цивілізаційне усуспільнення процесу мислення здійснюється безперервною трансляцією або ретрансляцією інформації, тобто всі елементи семіосфери як самостійної системи перебувають у безперервній динамічноконтинуальній інформаційній взаємодії. ІІри цьому тільки невизначена частина цих інформаційних пото- ків встигає пройти відповідне переосмислення як шдивідом-кому- пікатором, так і соціумом-комунікатором, а отже, інша частина ін- формаційного потоку, що надходить, виявляється несприинятою як індивідуальною, так і колективною, масовою свідомістю. Такий стан системи, коли інформаційний потік, що надходить, врахову- ється,ся не в повному обсязі, зумовлює певні проблеми, що призво- лим, до збоїв у роботі системи, а за умови критичної маси збоїв
система колапсу є.
Запропонована парадигма припускає певну систематизацію ти- пів інформаційних просторів і типів середовищ циркуляції інфор- мації Розглядаючи етапи еволюції інформації, було показано, що існує три типи інформаційних просторів: внутрішній - комуніка- цій індивіда, середовищний - усередині соціального середо-
вища у соціумі довільної країни, міжсередовищнии - між соціа- и.ними середовищами - соціумами держав, що становлять цивілізацію. Інакше кажучи, функціонування соціуму як самостій- ної Інформаційної системи визначається комплексною мережею взаємозв'язків, що задають поведінку комунікаторів. ІІри цьому як персональні, так і довільні масові інформаційні впливи значною Мірою демпфіруються цією мережею. Демпфіруються незалежно
від того, є інформаційні впливи внутрішніми - внутрішпьосоціа- льними державними або зовнішніми - позасоціальними для конкретного соціуму - міждержавними.
У різних інформаційних просторах і середовищах циркуляції інформації в освоєнні мови й формуванні поведінки комунікатора є багато спільного. На етапі знайомства із середовищем поведінка виглядає хаотичною й такою, що здійснюється методом проб і по- милок. Потім «сервер головного мозку відбирає ті стереотипи-ком- плекси поведінки»1, які допомагають оптимізувати перебування комунікатора в цьому середовищі. Такі комплекси формуються із пов'язаних між собою складних структур поведінки, що називають- ся комплексом фіксованих дій. Комплекси фіксованих дій «генетич- но детерміновані й відповідають видовим адаптаціям»
На базі відібраних комплексів-компонент будується система правил їх об'єднання в послідовні впорядковані ланцюжки пове- дінки і (або) «пропозиції». Подальша поведінка в конкретному се- редовищі формується-будується за схемою генерування пропози- цій на «мові» невербальної поведінки. Роль алфавіту в цьому випадку відіграють комплекси поведінки, що залишилися, а син- таксис цих «речень» визначається правилами об'єднання одиниць поведінки в єдиний «малюнок». ІІри цьому саме середовище про- живання — інформаційний простір визначає синтаксис та алфавіт «невербальної мови», властиві тільки цьому середовищу. У разі переходу в інше середовище відповідно змінюються і синтаксис, і алфавіт. Характерним прикладом тут є формальні тексти, написа- ні ієрогліфами. Ієрогліф можна прочитати, але не зрозуміти його зміст. Водночас ієрогліф можна зрозуміти, але не прочитати. Таким чином, «функції мови — не інформувати, а викликати уявлення» .
Отже, мішенню інформаційного впливу на соціум у разі інформа- ційної війни стає безпосередньо комплекс взаємозв'язків комунікато- рів, який комунікатор-агресор прагне радикально трансформувати - неренрограмувати, а якщо нерепрограмувати систему не вдасться, - то зруйнувати. Насамперед ідеться про горизонтальні — ссредовищно- го інформаційного простору зв'язки, що визначаються традиціями й менталітетом держави, тобто основою державних і суспільних струк- тур, суспільної свідомості. Основою, бо саме традиції й менталітет, виражені тезаурусом державної мови, що формують мінісеміосферу, визначають галузі» стійкої роботи держави як самостійної системи.
1 Мольц М. Я - зто Я, или Как стать счастливьім. — М.: Прогресе, 1991.-С. 34.
2 ЕіЬІ-ЕіЬез/еМі 1. Нишап еіоіодо. - Мс\у Уогк: Аісііпе сіє Сгиуіег, 1989. - Р. 93. |
* Почепцов Г. Г. Коммуникативнмс технологи»! двадцатого века. — К., 1999. - С. 84.
Очевидно, одним з основних завдань інформащино-психо- логічної війни е руйнування мінісеміосфери, зокрема через інфор- маційний вплив на індисеміосферу, а відтак - контроль над інфор- маційним виливом на міпісеміосферу дає змогу превентивно визначати-виявляти потенційні загрози безпеці держави.
Хто ж і як може здійснювати інформаційний контроль над спробами довільного інформаційного впливу на Менеажер - керівник інформаційними просторами и середови- щами циркуляції інформації - потенційно може виконувати дв,
1)управліния - забезпечувати трансляцію або ретрансляцію ін- формаційних потоків, що задається соціумом, тобто віповідати запитам комунікатора. У такому разі
кін-атив - інформаційний потенціал, інформаційний заряд інформацій ного масиву або інформаційних масивів за технолопею зворотнього зв'язку, максимально, наскільки це можливо, відповідаючи вимогам інформаційного впливу соціуму;
2) маніпуляції - через програмування за заданим сценарієм технологій маніпулювання як індивідуальною, так і масовою свідо- містю, а отже, і громадською думкою. У цьому випадку со-
ціуму-комунікатора він формує сам.
Плануючи за заданою програмою, що визначається мотивацією конкретного менеджера-комунікатора (індивіда, колективу чи со- ціуму) креатив чи використовуючи вже існуючу природну - якщо вона дає змогу досягнути поставлено, мети - насиченість інформа- нті потоків, можна відповідно і руйнувати, і формувати довіль- ний набір стереотипів. Фактично йдеться про штучне, контрольо- ване ззовні формування мінісеміосфер на елементній баз,
невласних індисеміосфер.
Зрозуміло, що відповідь на питання про використання того чи іншого його типу інформаційного простору й визначення середовища
пГулж »ї інформації, технологій ведення активних (пасивних) інформаційних впливів визначається стратегічними и тактичними цілями, сформульованими конкретним комушкатором - шдиві-
Очевидно, що кожний з інформаційних просторів має свої
специфічні особливості, ураховуючи й нормативно-правове забез- печення-регламентацію або його відсутність. Саме відсутність юридичної бази існування й функціонування міжсередовищного Інформаційного простору і, як наслідок, існування потенційних інформаційних загроз для довільного соціуму має стати предметом обговорення й ухвалення відповідних рішень з цієї проблеми на
найвищому рівні цивілізації. Інакше відсутність правового забезпе- чення часто приводитиме до трансформації інформаційного проти- борства або інформаційної боротьби в інформаційну війну, що, власне, нині в континуальнодинамічному режимі вже можна спо- стерігати.
Уважається, що основним об'єктом інформаційного впливу с свідомість індивідів. Мабуть, особливо тих індивідів, які прийма- ють, а отже здійснюють інформаційний вплив на тих, хто ухвалює: основні рішення в житті соціуму як самостійної системи. ГІри цьому технологією інформаційного впливу, як і в управлінні, і: трансляція чи ретрансляція інформаційних потоків за допомогою довільних каналів комунікації.
Отже, у разі потреби побудувати модель-структуру й розроби- ти відповідні технології прогнозування результатів інформаційно- го впливу доцільно скористатися математичним апаратом теорії передавання інформації. Із запропонованих вище позицій в основу архітектури моделі інформаційного виливу треба покласти такі по- ложення:
1. Соціум та індивід характеризуються певним обсягом знань, що називається тезаурусом, який складається із самостійних ін- формаційних одиниць. При цьому під тезаурусом розуміється ди- намічно оновлюваний словник, у якому максимально можливо представлена термінологічна база мови даного соціуму з прикла- дами її вживання в тексті. Зрозуміло, що в повному завершеному обсязі тезаурус можна скласти лише для мертвих мов.
2. Повідомлення тезауруса характеризуються власними базови- ми інформаційними матрицями, зокрема, довжиною повідомлення, вірогідністю появи, мірою достовірності (у процесі розробки запро- понованої парадигми цей ряд, певна річ, буде продовжено).
3. Креатив інформаційного повідомлення — інформаційний заряд, інформаційний потенціал — обернено пропорційний вірогід- ності його появи в тезаурусі, тобто рідкісніше повідомлення при своїй появі надає більшу кількість даних.
4. Інформацією є будь-яке інформаційне повідомлення, що до- сягло комунікатора, незалежно від того, викликало воно його реак- цію чи ні.
5. Інформація — векторна величина, тобто вона може бути по- зитивною, нульовою або негативною, залежно від реакції комуніка- тора. Відсутність інформації на виході комунікатора також треба сприймати як реакцію системи. 'Гак, С. Расторгуєв пропонує від- сутність реакції системи на інформаційний вплив називати абсо- лютною невидимістю.
6. Інформаційне повідомлення може мати похибки, що визнача- ють інформаційне тло системи:
- природну - як свідому, так і несвідому обмеженість тезауру-
са, а отже, і людини, суспільства, цивілізації; - штичну, тобто техніко-техиогенну. Зважаючи на те, що трансляторами або ретрансляторами ін- формації є засоби масової комунікації, які задають, визначають і формують креатив повідомлення, інформаційний вплив на комуні- катор зображається у такому вигляді:
або
(62)
ВН 'з п п
де (V, + V, +...+ V я)вн, (V { + V 2 +...+ V „)3 - обсяги інформації, що транслюються на комунікатор джерелами відповідно мішсемюсфе-
ри та семіосфери:
інформаційний фон (шум) відповідно на вході й вихо-
ді системи;
V пИХ - реакція комунікатора;
V пи_ — реакцій . . ,
Д V - не сприйнята комунікатором на свідомому рівні інформа- ція тобто або не помічена, або така, на яку система не відреагувала. Імовірно припустити, що А V - це або сабо, або взагалі несем.оти- юнаний інформаційний масив, тобто такий, що не має відповідно, Інформаційної матриці в індисеміосфері комунікатора.
' Зрозуміло, що як так і ^ можуть мати подвійну природу
походження:
перше, техніко-техногенну - недосконале технологічне устаткування, що функціонує па основі радіо, магнітної індукції ііСні лінії електропередачі, і відповідний програмний продукт,
по-друге, гуманітарну - свідомо-несвідому - людськии чин-
ник
Отже:
маючи певну мету й змоделювавши відповідні V і V, та розрахувавши реакцію комунікатора на вході V ф і на виході УВІІХ системи т ж на обчислити А V і, як наслідок, установити над комунікатором відповідний - залежно від точності прогнозів і розрахунків - конт- роль.
При цьому:
якщо Vвих ˂˂ ⌂V, то комунікатор є повністю залежним від Інформаційного впливу, а отже, підконтрольним, тобто в системі
панує інформаційний хаос - реакція системи не адекватна інфор- маційному впливу й система колапсує;
- якщо Квих » ЛУ, то комунікатор сам контролює інформа- ційні впливи шляхом підпорядкування або знищення інфор- маційних джерел, а отже, і систем-комунікаторів, які володіють ними.
Як зазначає А. Панченко, «повсякденний шар становить фун- дамент шару подієвого. Життя складається із законів, з прийня- тих кожною соціальною і культурною формацією аксіом, що трак- тують добро й зло, життя й смерть, прекрасне й потворне, що визначають структури поведінки, етичні й естетичні заборони й рекомендації... У період спокійного розвитку про нього не спе- речаються, люди його ніби не помічають... Однак в епохи соціальних заворушень і старі, і нові аксіоми стають предметом обговорення, предметом заперечення або апології: на переломі культура завжди відчуває потребу в самопізнанні й займається ним» . І це притому, що «адекватне знання реальності повсякден- ного життя мають 30-60 % масової аудиторії. Щодо сфери полі- тики й ідеології, то тут адекватність є тільки у 12-15 % масової аудиторії»2.
Ідеальна система, органічно поєднуючи обидві природи інфор- маційного фону, завжди адекватно — зберігаючи відносну динаміч- ну незалежність і стабільність — максимально можливу галузь стійкої роботи системи, реагує на довільний інформаційний вплив. Зрозуміло, що чим примітивніша система, тим вища ймовірність повного контролю над нею. Очевидно й те, що з певним ступенем імовірності цілком обґрунтовано можна стверджувати, що запро- понована модель інформаційного впливу на комунікатор аирокси- мується як на окремий соціум, так і на цивілізацію в цілому.
А для того, щоб інформаційна система могла перепрограмувати іншу подібну систему, перша має розуміти другу — на свідомому рівні сприймати-бачити її мінісеміосферу, тобто прогнозувати реакцію комунікатора У„их у разі подання довільного інформацій- ного повідомлення на вхід системи. Разом з тим, підбираючи від- повідні інформаційні масиви, можна примусити інформаційну систему «дивитися на світ чужими очима». Для перепрограму- вання інформаційної системи, що володіє емоціями, найефективні- шою є семіотична — «емоційно забарвлена» вхідна інформаційна
* Панченко А. О русскон истории и культуре. — СПб., 2000. — С. 15. Россия: стратсгия достоинства. Имидж и реальности страм ьі, инфор мационпьіе технологи»! и кризисиьіе ситуации. — М., 2002. — С. 236.
послідовність. Це значить, що для виконання завдання перепрогра- мування соціуму потрібно робити акцент на носіїв системи знаків конкуретного соціуму й інформаційно м'якої, найбільш інформацій- ні» уразливої частини соціуму.
Процес руйнування сталої формально-традиційної мінісеміо- сфери сприяє підвищенню надмірності інформаційного хаосу, тоб- то зростанню ЛУ, збільшуючи тим самим потенційні можливості її їй и« ренрограмування або знищення системи. Імовірно припус-
тити, що ЛУ - як на свідомому, так і на підсвідомому рівнях - є
тією потенційною нішею, навчившись управляти якою цивілізація зможе «робити принципово повий якісний прорив па вищий рівень
власного розвитку.
Інформаційна система володіє базовим набором знаків, зна- чені., знань, зв'язків між елементами, які багато в чому визначають н інформаційний імунітет, а отже, і поведінку - реакцію системи на довільний інформаційний вплив. Очевидно, що чим кількісно
більшою і; елементна база системи і чим більше зв'язків існує між її елементами, тим стійкішою буде така система до довільного інфор- маційного впливу, тобто на певному етапі інформаційного виливу в системі може виникнути позитивний зворотний зв'язок, що Прис- мирим процес перепрограмування комунікатора.
Отже, стійкість системи до інформаційного впливу пов'язана з н і і руктурованістю й наявністю безлічі взаємозв'язків, що дублю- ині. один одного. Поки базисні інформаційні структури соціуму не зруйновано, держава може існувати, але з руйнуванням управляю- чих структур процес колапсу системи неминучий. У цьому контек-
сті важливо зазначити:
по-перше, із упровадженням стандарту ХМЬ має відбутися переі норення міжсередовищного інформаційного простору на се- мітичний Web, де сторінки зберігатимуть не тільки дані, а і їх і тмин піку;
по-друге, міжсередовищний інформаційний простір у проце-
сі трансляції й ретрансляції інформаційного масиву дає змогу або переводити (у частині сприйняття комунікатором) джерело інфор- мації І однієї системи координат в іншу, або - одночасно транслю-
вати и сприймати при аналізі інформаційного впливу інформацію
як трансльовану з двох джерел, що перебувають у різних системах
координат. Фактично йдеться про профамоване підвищення рівня Інформаційної уразливості комунікатора, тобто санкціоноване си- стемою управління збільшення ЛУ. І яка частина інформаційного масиву не потраплятиме на вхід системи управління, а отже, не знаходитиме відповіді-реакції, розрахувати зараз неможливо.
При цьому ситуація, коли А V» Квих, є умовою колапсу довільної системи;
— по-третє, інформаційні технології формують єдиний духов- ний простір, що створюється міиісеміосферами різних народів, фактично одночасно паралельно відбуваються процеси формуван- ня й трансформації всіх сегментів соціокультурного простору циві- лізації.
Крізь призму ноосферної парадигми інформації й інформацій- них технологій розглянемо потенційні наслідки інформаційного впливу на базову тріаду: політичну, економічну й соціальну сфери життєдіяльності суспільства. Разом з тим потрібно зазначити, що оскільки виявлення-формування й філософське осмислення по- няття «інформація» проходить нині етап свого становлення, то змодслювати й розрахувати всі потенційні наслідки інформаційно- го впливу неможливо. Проте навіть нечітко окреслені контури ін- формаційної дисгармонії сприяють виявленню місць потенційно! інформаційної уразливості держави як такої. Крім того, нагадаємо: «...три передбачувані сфери колективних людських дій — політич- на, економічна й соціальна - не є автономними сферами людської дії. У них немає своєї окремої внутрішньої "логіки" і переплетення обмежень, можливостей, норм і "раціональностей" такого, що жод- на прийнятна дослідницька модель не може виявити чинники від- повідно до вказаних категорій економічного, політичного і соціаль- ного... Ми стверджуємо, що існує єдиний "набір правил" або єдиний "набір обмежень", усередині яких діють ці різноманітні структури*1.
У політичній сфері інформаційні технології, прискорюючи процеси не завжди усвідомленої прозорості політики держави, практично каталізують процеси формування наддержавних утво- рень - транснаціональних корпорацій, які, концентруючи матеріа- льні й нематеріальні ресурси цивілізації, програмують або пере- програмують політичні системи держав як партнерів, так і конкурентів своїми правилами функціонування. При цьому ЗМК є дієвим і досить пластичним інструментом управління-маніпуля- ції, тобто програмованої трансформації мінісеміосфери через майже невловиму фрагментарно-сегментну підміну основних вуз- лів інформаційних матриць суспільною свідомістю, що дає змогу дестабілізувати політичну ситуацію й провокувати економічні і соціальні катаклізми.
1 тііепіеіп /. \Уог1(1-Зу8Іст Апаїузіз // Л. Скісіспз & ]. Н. Тигпег, сск, 8осіаІ ТЬеогу Тсхіау. — СатЬгіс1§е: Роїіеу Ргезз, 1987. - Р. 313.
Неперевершену роль у процесах управліипя-маніпуляції су- спільною свідомістю відіграють піар-акції, які, залежно від постав- лених цілей, реалізуються, ураховуючи потенційні інформаційні можливості, у всіх трьох тииах інформаційних просторів: у внут- рішньому - при поєднанні інтересів-можливостей підсистем по- літичної системи держави; у середовищному — при реалізації
державних програм управління власним соціумом; у міжсередо- нищному у разі збігу інтересів між державами і залежно від роз- роблених технологій - у відповідних середовищах циркуляції ін- формації. Пріоритети просторів і середовищ проведення-реалізації Інформаційного впливу визначаються матеріальними (техніко-тех- нологічними) і нематеріальними (гуманітарними, зокрема, IQ системи-розробника) можливостями. Особливо відзначимо той факт, що пімс піар-акції у геометричній прогресії збільшують ступінь иілкритості системи, що практично з відповідною швидкістю спияє перспрограмуванню або колапсу держави як самостійної
системи
В економічній сфері інформаційні технології спровокували ве- личезний розрив між традиційним виробництвом і капіталом, що його обслуговує. Торгові операції на ринку вторинних цінних напе- рім. коли предметом купівлі-продажу є не матеріальний, але нема- теріальний продукт, тобто очікування високої ліквідності конкрет- ним» виробництва, призвели до появи в обігу величезної грошової маси. не забезпеченої еквівалентною товарною масою. Світова еко- номічна система стала заручницею пенрораховуваного спекулятив- ним» капіталу, що перевищує за своїм обсягом бюджети більшості
країн світу. Прив'язування ж національних валют до світового мо- нопольною еквівалента - долара, хай і ситуативно, але пов'язала, шила в жорсткі рамки залежності національні економіки.
Така ситуація спричинила трансформацію внутрішнього змісту економіки - традиційні значеннєві конструкції виявилися «тісни- ми» для неї. І економіка починає проявляти себе не тільки як спосіб господарювання, а і як домінуюча система управління не тільки ок-
ремим, суспільством, а й цивілізацією в цілому. Унаслідок цього тра-диційнйні іеополітичні імперативи починають поступатися першістю реаліями геоекономічним. Смислові акценти в міжнародних відноси- ти імітуються з прагнення територіального поневолення до поне- волення волі й нав'язування постановки цілей і завдань — бачення майбутнього і нього й досягнення стратегічних горизонтів, що визначаються геоекономічною конкуренцією й масштабним (цивілізаційно-централіонаним) управлінням ризиками. Фактично йдеться про інформаційний вплив згідно із заданою програмою, що визначається
мотивами, направлений на трансформацію з метою підпорядкуван- ня або знищення довільної економічної системи. Проте будь-яка система відповідно до принципу Ле Шательє-Брауна, каталізу* процеси реакції у відповідь. Отже, у світі розгортаються віртуаль- ні — не завжди зрозумілі й помітні навіть самим учасникам світо- вого економічного процесу — геоекономічні протистояння, які закладають фундамент нової реальності, нового світового устрою.
У соціальній сфері інформаційний вплив призводить до нега- тивного впливу на духовний світ індивідів, трансформуючи інди- семіосфери, а отже, і мінісеміосфери за заданою світовим інформа- ційним лідером програмою.
Фактично йдеться про інформаційну колонізацію, яка руйнує традиційні цінності локально-регіональних підсистем цивілізації, замінюючи і (або) підміняючи їх цінностями, притаманними су- спільствам країн розвинених демократій, виправдовуючи насиль- ство на геополітичній арені, формуючи умови для створення со- ціальних інформаційних резервацій. Завдяки інформаційним технологіям одну й ту саму інформацію можна подати так, що вона може викликати як позитивну, так і негативну емоційну реакцію, унаслідок чого можливі порушення природного психічного стану людини, а отже, і соціуму в цілому. Водначас мотивація світових ін- формаційних лідерів майже не допускає цивілізаційного правового захисту від спрямованих інформаційних впливів. Проте треба ро- зуміти, що існує реальна загроза зомбування не тільки окремої людини, а й цивілізації.
Крім того, соціальна нерівність робить об'єктом і територією ін- формаційної злочинності весь міжсередовищний інформаційний простір. Нейтралізувати наслідки протиправних впливів в інфор- маційній сфері дуже складно, а іноді майже неможливо. Правова охорона й захист прав та інтересів індивіда, соціуму, держави в цих умовах мають забезпечувати захист-збереження інформації, захист усіх елементів системи від несанкціонованих інформаційних впли- вів, захист інформаційних систем.
Власне, на межі тисячоліть постало питання про цілісність дер- жави з позиції інформаційної захищеності. Інформаційна безпека держави (у свідомості системи управління державою) перетворю- ється на стратегічну категорію, складову таких комплексних уяв- лепь-понять, як «міжнародна безпека» і «національна безпека». Очевидно, що зазначені проблеми належать до проблем державно- го рівня, які потрібно виявляти, враховувати й вирішувати при розробці концепції інформатизації й законодавства, що визначає політику інформаційної безпеки держави.
У цьому контексті зазначимо таке: держави з невисоким рівнем інформатизації не можуть забезпечити об'єктивне представництво не тільки в міжсередовищному, а й у власному середовищному ін- формаційному просторі. Для таких держав основними щодо збере- ження державності стають «проблеми збереження інтелектуальної й культурно-мовної самобутіюсті-ідентичності» , тобто міпісеміо- і ферм.
Ідеться про формальне збереження державності, оскільки не тік іючаеться можливість насадження маріонеткових режимів та
Опосередкованого управління через інформаційний вплив на сис-
тему управління. Невирішеність цих завдань призводить до інфор- маційної експансії, а за певних умов - до ескалації і відповідного Інформаційного поневолення більш розвиненими країнами. V практичній площині держава як система управління мусить ма- ги й у динамічному режимі коригувати національну інформаційну «іратеїїю - доктрину інформаційної безпеки, фундаментом якої м и стати теза про забезпечення інформаційного імунітету як інди семіосфер власного соціуму, так і фундаментальної інформаційної Матриці держави - мінісеміосфери.
Для досягнення максимальної межі стійкої роботи-існування держави її імідж - квазіфенотип як внутрішній, що визначається кредитом довіри керованого соціуму, так і зовнішній, в очах світо- в і громадськості - має максимально відповідати природному ква-
зіянотипу держави.
Отже, синтезуючи філософський аспект теорії прогнозування випадкових процесів, теорії біфуркацій і теорії відкритих систем на основні застосування технології зворотного зв'язку, матричний під- хід при аналізі семіосфери та її складових (індисеміосфсри й мінісеміосфери) допомагає досить об'єктивно оцінювати стан держави як інформаційної системи. Водночас запропонована парадигма й мето- тодологія дають змогу в континуальнодинамічиому режимі контро- і юна ги й коригувати інформаційний стан, моделювати шляхом від-
повідної динамічної корекції стереотипи реакції поведінки на
інформаційні впливи й реалізовувати адекватно-адаптивні техноло- ііі функціонування-існування й розвитку-трансформації держави. Фактично йдеться про інформаційну вразливість держави, доспі- вувати яку доцільно крізь призму ноосферного подання систем.
ІІеред тим як уводити поняття «система», розглянемо певний на- бір угод, які б визначили формат поняття, що вводиться. Практична
1 Ольшакский Д. В. Основи политичсской психологии. - М., 20()1. - ( 127
неприйнятність класичного, традиційного підходу до управління н умовах неможливості створення точної алгоритмічної моделі об'єкта змушує дослідників відходити від апарату критерійно-оптимальних рішень у бік пошуку нових шляхів вироблення управлінських рі- шень. Традиційно такий пошук здійснюється за двома напрямами, які не завжди обгрунтовано вважають інтелектуальними:
— корекція процедури автоматичного ухвалення рішень вико- ристанням різних методів компенсації похибок функціональної моделі для систем автоматичного управління;
— принципова заміна для системи управління поняття «автома- тична» на поняття «автоматизована» система, тобто та, що містить онтимізаційні алгоритми прикладної математики й людини як пристрій для ухвалення рішень.
У найпростіших випадках ці напрями є цілком прийнятними для проведення відповідних досліджень. Проте для високосклад- ііих об'єктів потрібної якості управління «можна досягти тільки використанням контекстуально залежних мов їх уявлення та си- стем управління, здатних працювати з такими мовами»1.
Використовувана термінологічна база припускає розгляд по- няття «контекстуально залежної» мови як мови, розуміння будь- якої сукупності речень якої може бути залежним від попереднього вислову цією мовою. Поняття «контекст» визначається в його кла- сичному значенні як локалізована в просторі й часі сукупність ви- словів і термінів, що зумовлює поточне значення терміну, що роз- глядається, або сукупності термінів, подібно до того, як у мовознавстві контекстом називають лінгвістичне оточення мовної одиниці. Важливо дати поняття контекстуальнозалежного визна- чення, що будується на підставі знання зв'язку означуваного з по- точним контекстом, у якому він уживається. Інакше кажучи, мовне подання інформації на вході, усередині й на виході інтелектуальної системи є контекстуальним. Це означає не тільки самостійну ділянку існування теорії інтелектуальних систем управління, а й певне смислове навантаження, яке ця теорія покладає па поняття «інтелектуальність» й основні терміни, ураховуючи й новий — інформаційне, але не сигнальне поняття парадигми управління. Ос- кільки інтелект — це процес, а під інтелектуальною системою ро- зуміється довільний генератор (джерело) інформації, то терміно- логічно «властивість інтелектуальності» є синонімом факту автоматичного (власне, зсередини системи) управління собою або
1 Лачинов Н. М., Поляков А. О. Информодинамика, или Путь к Миру открьітьіх систем. — 2-е изд. — СІ 16., 1999. — С. 95.
деякою іншою системою. Крім того, «управління... це не що інше, як посилання повідомлень, які ефективно виливають на поведінку їх одержувача»1. Ефективність тут означає, що спочатку йдеться про активну систему оцінки результатів, про двобічну контекстуа- льну взаємодію, тобто досить сказати «інтелектуальна система», як стає «розуміло, що йдеться про управління. Отже, система - це до- вільна сукупність елементів, що називаються підсистемами або елементною базою і можуть бути системами.
Це визначення принципово відрізняється від класичного тим, що II ньому не вказано про необхідність взаємозв'язків елементів.
Чому ж не вказано?
У форматі Всесвіту як системи факт існування таких взає- зв'язків майже доведено2. Тому, яку б сукупність з довільного ріння або рівнів організації речовини Всесвіту не розглядати, між елементами такої довільної сукупності завжди існують, як верти- кальні, так і горизонтальні взаємозв'язки.
Системою управління в загальноприйнятому розумінні така система стає тільки після виявлення деяким спостерігачем взає- мозв'язків між виходами й входами її складових елементів, що ха- рактиризуються власними параметрами. Отже, управління, згідно з визначенням інтелектуальної системи, залежить від знань, оцінка якихх можлива тільки через індивідуальний фільтр інформації, створений суб'єктом у собі як інформаційний образ середовища.
Знання як континуальнобезнерервний процес трансформації зв’язків даних є структуроутворюючим поняттям. Проблеми по- дітий знання й роботу з ним, зважаючи на математичний підхід до постановки цього питання, традиційно зараховують до сфери ін- формаційних, або інтелектуальних, технологій. Інакше кажучи, ін- формаційна технологія є сукупністю методів, що використовують інформаційні закони, механізми й процеси. А отже, уся організація іюботи з інформацією як такою може вважатися інформаційними технологіями.
Зазначимо, що дані - це опис об'єктів, оточення об'єктів, явищ І фактів; тобто дані — це структуроскладове поняття, що означає
нескінченну безліч реалізацій записів довільними мовами, доступ- ними для сприйняття й інтерпретації як цілісні утворення. Від- повідно до цього знання є змінною в часі й контексті сукупністю
1 \Уітег N. Ехігароіаііоп, іпіегроіаііоп апсі зшооїЬіпб ої ліаііопагу Ьіте
..«•гігу Уогк, 1949. — Р. 87.
3 Стариш А. Г. Философия информации. - Симферополь: Іаврия,
ЛММ 376 с.
іменованих відносин між даними, а отже, континуальнобезперер» вним процесом зміни взаємозв'язків даних.
Складність у розумінні поняття «знання» полягає в різнома- нітті можливостей його реалізації й нерозривності з поняттям «да- ні*, у континуальнобезиерервному процесі його трансформації в сприйнятті дослідником, облік якої (трансформації) забезпечує реалізацію контекстного зв'язку даних. Традиційно в науковій літературі вказується, що основні дослідження й розробки, які ве- дуться у сфері технології інтелектуальних систем, охоплюють усі рівні роботи з даними; при цьому розглядаються особливості знан- ня, які відрізняють його відданих. Імовірно, коректнішим є підхід, коли:
- по-перше, усі рівні роботи з даними, крім першого, не є інте- лектуальним завданням;
- по-друге, дані не існують без відносин між ними (того або ін- шого варіанта впорядкування, що змінюється в той чи інший бік у міру отримання нової інформації) і не відрізняються, але невід'єм- ні від знання й поточного контексту інтерпретації.
Якщо знання перестає бути процесом, а контекст зумовлений, то інтелект зникає. Це означає, що сукупність знання-дані в зав- даннях управління є семіотичною системою, у якій зазвичай визна- чають три аспекти: синтаксичний, семантичний і прагматичний. Відповідно до перерахованих аспектів семіотичних систем можна виокремити і три типи знання як три типи відносин між даними: синтаксичні, семантичні й прагматичні.
Синтаксичне знання характеризує синтаксичну структуру ін- формаційного потоку, яка не залежить від сенсу й змісту викорис- товуваних при цьому понять, тобто інтелектуальну систему не ут- ворює.
Семантичне знання розглядається як структура, що створює поточний контекст і містить дані, безпосередньо пов'язані з поточ- ними значеннями й сенсом описуваних понять, а також зумовлює стан зв'язків даних в інформаційній базі даних.
Прагматичне знання зумовлює найбільш імовірні зв'язки, що описують дані з погляду виконуваного завдання (узагальнений контекст), наприклад, з урахуванням діючих у цьому завданні спе- цифічних критеріїв й угод. Поняття об'єктивності відповідає трак- туванню цілеспрямування, прагматичного аспекту створення інте- лектуальної системи як спрямованого обмеження свободи волі системи й обмеження непотрібних зв'язків. Усі три аспекти знання є різними зв'язками одного або групи термінів (даних) з іншими за- писами в інформаційній базі.
Віл вибору формату базових вихідних позицій загальної теорії ситем істотно залежить розуміння проблеми управління: наприк- лад. те, що допустимо при модельному замиканні (закритості) си- стем, є неприйнятним для дослідження систем реальних, тобто відкритих. Очевидно, при контекстуальнозалежиій постановці проблеми потрібна нетрадиційна теорія управління, але така, що містить інтелектуальні системи управління. Для обгрунтованого ухвалення рішень у відкритих системах має бути можливість по- рівняння й ієрархічного впорядкування систем за найважливішим д ім управління критерієм: їхнім відношенням до інформації. Вод- ночас такий підхід допомагає досліджувати системи, складність мких визначається, зокрема, рівнем складності мови, якою вони надставлені та якою ведуться спостереження.
Отже, по-перше, інформація існує як самостійний системо- і структуроутворюючий феномен, а по-друге, інформація сама є системою й управляє всіма іншими системами.
Власне, у цьому й полягає ноосферна парадигма інформації: основою існування Всесвіту, а відтак - і цивілізації є діалек- тична єдність матеріального коріння інформації й інформа- ційного коріння матерії.
Звідси: довільна система довільного рівня ієрархії організації ре- чомини Всесвіту існує тільки в контексті інформаційної взаємодії. Дім систем рівня людини й вище таку інформаційну взаємодію на- липають комунікацією.
З наведених визначень випливає, що матеріальна (енергетич- на) і нематеріальна (інформаційна) складові Всесвіту є дві його принципово нероздільні суті, так само, як нероздільні поверхні петлі Мебіуса.
Отже, адаптована з урахуванням положень ноосферної пара- дні ми інформації класифікація систем за К. Боулдінгом складаєть- СМ :і таких основних чинників.
Перший рівень - рівень статичної структури. Опис цієї структури і луїує початком-основою систематизованих теоретичних знань, адже неможливо створити точну функціональну або динамічну теорію, не маючи достовірного опису статичних взаємовідносин. Зазначимо при цьому, ЩО рівень статичних систем - це рівень систем, існування мких зумовлюється потоками матеріальної складової інформації.
Другий рівень ієрархії систем є рівнем тривіальної динамічної « т и ми із зумовленою динамікою. До цього рівня належить основ- нії частина теоретичних положень у фізиці та інших наукових дис- циплінах. Власне, це рівень динамічних систем, існування яких не нон'язане з переробкою потоків інформації.
Третім рівнем є рівень систем з керованими циклами зворотно- го зв'язку, який відрізняється від простої системи стійкої рівнова- ги переважно тим, що «передавання й аналіз інформації вже становлять істотну частину системи*1. Уважається, що це найпрос- тіший з усіх рівнів ієрархії організації речовини Всесвіту, на якому інформаційні потоки та їх оброблення можуть реально впливати на процес функціонування системи.
Четвертий рівень — відкрита структура, що самозбері гається, це рівень, на якому живе відрізняється від неживого, рівень заро- дження відношення системи до інформації. Системи цього рівня становлять своєрідний прошарок між системами пасивної й актив- ної реакції на інформаційний вплив.
П'ятий рівень можна назвати рівнем «рослини». У системах цього рівня з'являється специфічна форма реакції на інформацію середовища, властиву світу рослин і пов'язану з відомими ступеня- ми пристосовуваності й іншими реакціями на зовнішні виливи.
Шостий рівень — це рівень тварин, що характеризується наяв- ністю цілеспрямованої динамічної поведінки й обізнаності, у систе- мах розвинені спеціалізовані приймачі інформації - органи сприй- няття, природне вдосконалення яких сприяло формуванню людини.
Сьомий рівень представляє окрему людину як самостійну систе- му. На цьому рівні органи сприйняття інформації досягають найвищого природного рівня досконалості. Розрізняють індиві- дуальну (дотик, смак, інтуїція) і масову (зір, слух, нюх) тріади сприйняття інформації, які, континуальнодинамічно «опитуючи» середовище:
— вносять корективи в інформаційний образ середовища інди- віда;
— зумовлюють поведінку індивіда.
Наявність такого могутнього апарату сприяє значному збіль- шенню спектра сприйняття потоку вхідної інформації, а отже, стрімко зростає рівень інформаційної уразливості таких систем. Власне, сканування знань із середовища параметрів-фрагментів, що формують ЮС, — це континуальнобезперервний динамічний процес, що формує потік даних. При цьому кожен елемент із двох тріад сприйняття інформації реагує на інформацію, що надходить на вхід системи, упродовж різних проміжків часу, тобто зовнішні інформаційні впливи мають різну тривалість сприйняття, а отже,
1 Расторгуев С. II. Философия информационной войньї. М., 2000. — С. 369.
І чиї необхідний на вироблення реакції на зовнішній інформацій- ний вплив, є неоднаковим.
Крім того, існують розвинені нервові системи, що зумовлюють нарешті появу мозку, який з інформації, що сприймається, формує основні, повні риси явища - інформаційний образ середовища. Чим вища .організація індивіда, тим помітнішим стає те, що його поведінка не , простою відповіддю на вплив, а визначається ЮС. Труднощі в моделюванні й прогнозуванні поведінки систем сьомого рівня
виникають саме через те, що між середовищним інформаційним вплином і реакцією на нього з'являється посередник - ЮС. А от- же, системи шостого й сьомого рівнів принципово відрізняються через самосвідомість людини: людська уява має властивість само- відображення, тобто людина не тільки знає, а й усвідомлює, що знає. Ця властивість тісно пов'язана з явищами мови, з використанням
симнолів. . .
Носьмий рівень ієрархії систем становлять суспільні інститути. Саме до цього рівня належить більшість систем, які організують науково-виробничу й соціально-значущу діяльність, тобто систем, які фактично задають формат існування попередніх рівнів, без яких існування суб'єктів як інформаційно-організованого співто- вариства було б майже неможливим.
Дев'ятий рівень систем - рівень трансцендентних систем - принципово важливий тим, що вказує на потенційну можливість і. кування ще вищого рівня організації систем за умови правомір- ності твердження про можливість повного відриву інформації від фізичного носія. Звідси випливає таке:
по-перше, згідно із запропонованою ієрархією систем, можна говорити про обмежену спостережуваність системи одного рівня з ІНШОГО, зокрема в деяких випадках і практичної неспостереованості
вищого рівня з рівня системно простішого, а отже, і навпаки;
по-друге, цікавий і бар'єр між кібернетичним і надкібсрнетич- иим рівнями: якщо можливе його подолання з використанням штучної (створеної людиною) елементної бази, то ймовірно припус- тити можливість подолання й самого бар'єра трансцендентності;
по-третє, основна цінність запропонованої ієрархії систем по- лягає у вказівці К. Боулдінгом лінійного аснекта, що характеризує найважливіші етапи розвитку й рівні стану систем без побудови багатовимірної моделі їх класифікації. Тим самим дається просте
пояснення взаємозв'язку систем без складних для початкового
і прийняття подробиць, що забезпечує достатню обґрунтованість подальших побудов - фундамент, на якому можна будувати при- кладні теорії;
— по-четверте, для теорії систем класифікації Боулдіига основ ним критерієм є фактична вказівка на необхідність упорядкування систем залежно від змісту обробки вхідних інформаційних потокін, що їх характеризують, тобто за рівнями сприйняття, опрацювання й передавання інформації в середовище, а отже, і за деякою якісною оцінкою можливості оброблення інформації для кожного рівня ор- ганізації систем;
— по-п'яте, у теорії інтелектуальних систем управління не маг значення, який рівень складності систем є першим із тих, що мають інтелектуальність. Важливий сам факт поступової (усередині рів ня) і стрибкоподібної (між рівнями) якісної зміни змісту сприйнят- тя й оброблення інформації, тобто перехід від сигнального й контек- стовільного до структурного й коитекстозалежного аналізу даних;
— по-шосте, найважливішим моментом є виокремлення в ієрар- хії систем складнішого рівня, аніж «кібернетичний», для окремого розгляду за параметром неможливості знаходження для них стро- гого математичного опису — алгоритмічно нерозв'язних завдань.
Отже, класифікація Ьоулдінга вказує на процес континуально- безперервного підвищення значущості інформації в міру зростання організаційної складності систем, а отже, і складності їх поведінки, аж до трансцендентного рівня.
У реальності неможливо уявити собі систему, що одержує несу- перечливі відомості від середовища або через внутрішні збої функ- ціонування й складових її суб'єктів й об'єктів. Л проте нічого, крім цих відомостей, система одержувати не може, тобто всі вказівки про зміну правил мислення мають міститися в потоці вхідної ін- формації. Управління в системі визначається трьома процесами, що подаються як мови: внутрішнім управлінням для збереження системи; зовнішнім управлінням; взаємодією з інформаційними потоками середовища. При цьому:
1. На кожному рівні ієрархії систем, відповідно до зміни став- лення систем до інформаційного впливу, трансформується як влас- на (природна мова системи), так і мова організації механізмів і тех- нологій управління.
2. Спотворення структури даних визначається структурою ви- браної мови (наприклад, попередження українця про те, що попе- реду мінне йоле, японською мовою).
3. Мови кожного рівня живих систем, аж до рівня ЛЮДИНИ, не є вкладеними нідмножииами для представлення довільного рівня ієрархії організації речовини Всесвіту, а лише механізмами забез- печення максимуму комунікативної функції між носіями цих мов, що забезпечують тільки ті завдання, які необхідні на тому чи іншо-
рівні для їх існування й розвитку. Отже, безглуздою є навіть інстановка завдання про використання якоїсь однієї з мов для виконання всього комплексу завдань управління.
4. Для систем рівня людини Всесвіт може бути представлений Пінки в межах представницької потужності - тезауруса йот мови, яку можна оцінювати лише з рівня деякої метамови, можливість існу- вання якої цілком припустима, але виявити її можна тільки опосеред-
5. Спостережуваність будь-якої системи визначається двома чинниками: представленням її природною для неї мовою та ство- ренням для спілкування з нею деякого фізичного середовища - ко- мунікатора, ЩО забезпечує переклад на рівні узгодження п інфор- маційної структури з аналогічною структурою зовнішньої
спостсрежної системи.
6. Якщо система може працювати з контекстозалежною (і текс- іовою і знаковою, і образною) мовою рівня людини, то вона може Працювати і із системами інших рівнів складності, що не неревищу- ц і її, інформаційний вплив на рівень людини.
У цьому контексті захист одного з головних атрибутів держав- ності - державної мови - є першорядним завданням, як уважає І Каганець «По-перше, іноземні корпоративні й державні розвіду- вальні служби традиційно орієнтовані на обробку інформації росіи- ською мовою, а фахівці, які володіють українською, здебільшого є великою рідкістю. Це означає, що інформація українською мовою або буде опрацьована із запізненням (що вже є важливим), або вза- галі буде відкладена у «довгий ящик» в очікуванні кращих часів. (), же, у цьому випадку йдеться про суттєве зменшення втрат від не- контрольованого витікання інформації, а ці втрати... можуть оціню- ватися мільярдами доларів. Принаймні ми не зобов язані допомага- ти Іноземним спецслужбам виконувати їхні професійні обов язки» .
Підтвердженням такої думки є і той факт, шо після жовтневого перевороту 1917 р. більшовики цілеспрямовано винищували росій- ську мову Якщо в тлумачних словниках Російської імперії було понад 200 тис. слів (наприклад, у словнику В. Даля), то всього за /'. років - з 1917-го по 1991-й - вони знищили майже половину словникового запасу держави, адже всі тлумачні словники, видані за цей період, налічують тільки 125 тис. слів. До того ж у контексті
Каганець /. Структура інформаційних війн: Виступ на відкритті • круглого столу. «Інформаційна політика України: перспективи колек- ,ні,мої безпеки».- Режим доступу: ЬиР://^.регсІн4.кіеу.иа/оЬ5сг- улг/394.Ьіш1
науково-технічного прогресу словники країн розвинених демократій, навпаки, нарощували мовну потужність. Зважаючи на те, що одним • основних параметрів — тих, що визначають ІС> системи, є саме мова, то й система управління, яка її знищує, первісно приречена на колапс
Отже, порушення захисних бар'єрів при взаємодії елементів систе- ми один з одним зумовлює перепрограмуванпя функцій цих елемеи тів та їх можливий колапс. Для систем сьомого і вищих рівнів полем інформаційних воєн є протоколи інформаі(ійно-логічногосполучення елементів системи й технології їх функціонування. При цьому:
— протокол інформаційно-логічної взаємодії для елементів гуманітарної складової інформаційного простору втілений у при родній мові кожного народу. Використання тієї або іншої мовної підмножини мови багато в чому визначає інформаційні можливос- ті різних груп населення, коли засобами коригування протоколі» логічної взаємодії для соціального простору є ЗМК;
— протокол інформаційно-логічної взаємодії для елементів техніко-технологічної складової інформаційного простору відобра- жений у безлічі мов програмування, а також у мережевих протоко- лах. Основними засобами несанкціонованого коригування цих протоколів є програмні закладки, комп'ютерні віруси й інші засоби й технології впливу на канали комунікацій і трансльований або ретрансльований ними контент.
Залежно від того, які зміни відбуваються у внутрішньому стані системи, вони поділяються на два класи (рис. 6.1):
1) клас А - системи, внутрішній стан яких після опрацювання мідного повідомлення не змінюється; розрізняють такі їх підкласи:
підклас 1 - системи з незмінним алгоритмом обробки; підклас 2 - системи з незмінним алгоритмом обробки, алезі імітованими базами даних, які використовуються в процесі оброб- ки вхідної інформації;
підклас 3 - системи з адаптивним алгоритмом обробки, тоо- ю алгоритм настроюється на умови застосування, а настроювання здійснюється зміною керуючих коефіцієнтів або автоматичним ви- бором алгоритму з безлічі рівнозначних алгоритмів;
2) клас В - системи з континуально динамічним внутрішнім ста- ном, що змінюється від моменту народження до моменту колапсу.
А оскільки поняття «сенс* визначається як зміна стану систе- ми' через зміну її структури, виникає питання: чи може при бетлічі рівнозначних алгоритмів існувати безліч рівнозначних сенсів? Як- що може, то як визначити що множину?
Якщо «Сенс світу - це прояв усього потенційно закладеного в ньому»2, то чи не є з боку системи прояв «усього потенційно закла- деного» проявом континуально динамічної адаптації власної відпо- иідності світу, що змінюється, коли підтримувати відповідність - означає трансформуватися шляхом навчання. Для систем класу 15 цс можна трактувати і як пізнання світу, і «як виконання вічного криитоаналігичиого завдання»3. Вічного, оскільки процес пізнання чеі>ез мову не є досконалим інструментом пізнання. Адже, як ствер- джу! Ф Ні ціпе, «найбільш зрозумілим у мові буває не саме слово, але тон, наголос, модуляція, теми, з яким вимовляється ряд слів... музика, що ховається за словами, пристрасність, що ховається за музикою, особа, що ховається за пристрасністю, тобто все те, що не
може бути написане»4.
Хоча в цієї точки зору є й опоненти, зокрема, Т. Маковеи, якии уважає: «Живописець, скульптор, актор можуть зобразити не біль- мі. людської пристрасті й характеру, аніж та невелика частинка, яка шідображасться в жесті й на обличчі. Найбільш глибокі и складні
1 Смирнов И., Безпосюк Е., Журавлев А. Психотехнологии: Компьютср- и і,і (і психосемаїгтический анализ и нсихокоррскция на неосознаваемом
уїмівне. - М.: Прогресе, 1995.
2 Налимов В. В. Снонтанность сознания: Нероятностная теория смьіс-
ю.» и смисловая архитектоника личности. - М.: Прометей, 1989.
* Расторгуев С. П. Информационная война. - М.: Радио и свяаь,
1Ш. - С. 40.
4 Цит. за: Расторгуев С. II. Там само.
сторони людської природи можуть бути виражені тільки за допо- могою СЛІВ» .