5. Педагогічні погляди ю. Федьковича

Одним із редакторів видань товариства «Просвіта» (1872) був поет, співець Буковини Юрій Федькович. Осип Юрій Федькович народився 8 серпня 1834 р. у Сторонці-Путилові на Буковині в ро­дині сільського урядника-мандатора. Його батько Адальберт Гординський де Федькович походив із польського шляхетського роду, з Галичини. Освіту Юрій отримав у нижчій реальній школі в Чер­нівцях, куди був змушений переїхати його батько, помінявши впли­вове становище мандатора на роботу невисокого урядовця. На 19 році життя Ю. Федькович за порадою батька вступив до війська й прослужив там 10 років, брав участь у війні з Італією, Після звіль­нення повернувся на Буковину і віддався письменницькій праці. Як простий гуцул-селянин проживав він у Путилові, в домі своєї матері, займаючись не тільки господарськими та громадськими справами, але й віддаючись також літературній праці. В ріднім селі він добув таку довіру, що односельчани вибрали його війтом.

Офіційну педагогічну діяльність Ю. Федькович розпочав 1869 року шкільним інспектором Вижницького повіту, в якому на той час було 7 народних шкіл та ще 7 з'явилося в перший рік його інспекторської роботи. Протягом першого року роботи федьковичу вдається підготувати співаник і подати його до Крайової Шкільної Ради з проханням запровадити його в народні школи. Дозвіл було отримано, і в 1870 р. співаник вийшов у Відні під назвою «Співаник для господарських діточок». На розгляд КШР був запропонований також календар для дітей, написаний живою укра­їнською мовою. Обґрунтовуючи свій намір використати в ньому фонетичний (а не етимологічний) правопис, Федькович підкрес­лював, що саме такий правопис є найлогічнішим з усіх слов'янських, і неухильно зростаюча потреба в ньому змушує перебороти схоластичні середньовічні норми. У відповідь надійшла відмова КШР. Проте цей календар, як і багато інших педагогічних творів, було видано Ю. Федьковичем у видавництві товариства «Просві­та», коли він увійшов до її редакції.

Поглядами на народне шкільництво Ю. Федькович випере­джав своїх сучасників на Буковині на цілі десятиріччя. Про це свідчать його глибокі інспекторські звіти.

У першому звіті він передає свої погляди на стан шкіл, вчите­лів; місцевої шкільної ради Вижницького повіту. Вони дуже три­вожні: учні ходять до школи нерегулярно, селян доводиться при­мушувати посилати дітей до школи. З учителів тільки двоє відпо­відно підготовлені де навчально-виховної роботи в школі, іншим ще необхідно самим навчатися на педагогічних курсах. Місцевих шкільних рад або немає, або вони не знають своїх прав і обов'яз­ків. Інспекторами шкіл нема кого вибрати, бо придатних для цьо­го людей бракує. Про деяких місцевих інспекторів не варто й говорити, бо вони не доросли до своєї посади. Економічний стан шкіл незадовільний. Громади не дають потрібних коштів на утри­мання шкіл, вчителям платять мало й невчасно, так що вони по­неволі мусять вдаватися до інших заробітків.

У 1871 р. у Вижниці під керівництвом Ю. Федьковича відбулася перша повітова вчительська конференція. Конференція прийняла рішення, в якому пропонувала створити вчительські бібліотеки, де можна було б здійснювати самоосвіту, наполягала на необхідності переходу від так званого етимологічного правопису до фонетично­го (Федькович подав детально розроблений проект такого переходу), упорядкувала положення про запис дітей до школи, звернулася до уряду з вимогою терміново вирішити «прожиточне діло» вчителів.

У лютому 1872 р. Ю. Федькович в останній раз інспектував Школи свого повіту і пересвідчився, що кращих шкіл стало більше, вчителі сумлінніше виконують свої обов'язки, учнів удвоє більше і вони регулярніше відвідують школу, приміщення шкіл охайніші. Серце раділо з того, що його зусилля виявилися немарними. Проте, повернувшись з поїздки, він захворів і більше не повер­тався до інспекторської праці.

У червні 1872 р. Ю. Федьковича запросили до редакції видав­ництва «Просвіти», і в перших числах липня він переїхав до Льво­ва, де взявся готувати популярні книжечки для народу, в тому числі й освітні, а також драматичні твори для театру «Руської Бесіди», Проте умови роботи були кабальними, а заробіток мізерним, що й змусило його покинути «Просвіту» та повернутися до Путилова. Після смерті батька Ю. Федькович оселився в його хаті на околиці Чернівців, деякий час готував до видання свої написані раніше літературно-освітні твори. На короткий час співпрацював при часописі “Буковина”, який приділяв велику увагу висвітленню стану освіти на Буковині і давав поради щодо його покращання та при видавництві «Бібліотека для молоді”.