3. Організаційна й педагогічна діяльність м. Корфа

Корф Микола Олександрович (1834—1883) — видатний педагог і ме­тодист. Народився у Харкові. Закінчив петербурзький пансіон А.Я. Філіппова. У 1848—1854 роках навчався у Олександрійському ліцеї (Петербург), після закінчення якого служив у Міністерстві юстиції. Створив мережу навчальних земських малокомплектних шкіл.

Микола Олександрович Корф, виконуючи обов'язки голови повітової училищної ради у м. Олександрівську (нині м. Запоріж­жя), багато зробив для створення в повіті нових навчальних земсь­ких шкіл, пропагував організацію недільних повторювальних шкіл. " У створених М.О. Корфом початкових земських школах (з три­річним курсом навчання) заняття проводив один вчитель одноча­сно у трьох класах. Підготовці вчителів для цих шкіл він віддавав багато сил, розроблюючи плани занять і методики проведення уроків, а також сам проводив уроки. Крім того, М.О. Корф орга­нізував проведення вчительських з'їздів. Значне місце у його пе­дагогічній спадщині відведено ідеї загального обов'язкового на­вчання шляхом досягнення загальної письменності населення. До важливих умов здійснення загального навчання М. Корф відносив:

а) обов'язкове навчання дітей різної статі, незалежно від їх національного походження і соціального статусу;

б) така організація навчально-виховного процесу, яка б гаранту­вала набуття дітьми дійсно корисних і міцних знань, умінь і навичок;

в) спільне навчання хлопчиків та дівчаток;

г) близькість школи до місця проживання учнів. Основною метою загальноосвітньої школи М. Корф вважав під­готовку людини, і до того ж людини розвинутої фізично і духов­но. Вона повинна дати учням різнобічні гуманітарні і реальні знан­ня, розвинути здатність до самоосвіти, виховати у них такі моральні риси, як патріотизм, чесність, справедливість, любов до праці, дисциплінованість тощо. Школа повинна всіляко сприяти зміц­ненню фізичних сил і здоров'я учнів і розвивати естетичні почуття. Основними дидактичними правилами М. Корф називав такі:

1. Не вимагати від учнів заучування того, що їм не зрозуміло, але добиватися міцного запам'ятовування того, що ними добре засвоєно.

2. Доступність процесу навчання.

3. Привчати дітей до самостійної роботи.

4. У процесі навчання йти вперед, спираючись на досягнуте.

5. Наочність навчання.

З метою реалізації вищезазначених правил М. Корф написав підручник «Наш друг».

4. Просвітницько-педагогічна діяльність X. Алчевської

Алчевська Христина Данилівна (1841—1920) — український пе­дагог просвітитель, харківська вчителька. Відіграла провідну роль у розвитку недільних шкіл в Україні.

Народилася Христина Данилівна Алчевська (Журавльова) 16 квітня 1841 р. у Борзі на Чернігівщині у сім'ї вчителя. Батько через свою жорстоку обмежену натуру був проти жіночої освіти. У своїх відомих спогадах «Передумане й пережите* Христина Да­нилівна згадує, як вона самотужки навчилася читати, підслухову­ючи за дверима кімнати ті уроки, що їх давав братам найнятий за 5 карбованців студент-семінарист.

Початком педагогічної діяльності X. Алчевської прийнято вва­жати початок епохи «ходіння в народ» (60-гі роки XIX ст.). В цей час вона багато читає, пише вірші, відвідує у Курську гурток молоді, захоплюється творами Г. Чернишевського, О. Добролюбова, О. Гер-цена. З останнім вона навіть листувалася в журналі «Колоколо; у тих листах закликала жіноцтво прокинутись і розбудити Росію до нового життя. У 1862 р. X. Алчевська виходить заміж за О.К. Алчевського і засновує жіночу недільну школу, що якийсь час діяла нелегально через заборону царського уряду і була офіційно відкрита лише у 1870 р.

Недільна школа X. Алчевської являла собою унікальне, гідне подиву явище в історії вітчизняної педагогіки. «Коли б ця школа була за кордоном, вона... служила б предметом дбайливого ви­вчення, становила б предмет симпатій, турбот усього суспільст­ва». На початку 90-х років XIX століття у діяльності X. Алчевської настали дійсно зоряні години. За десять років кількість учнів збі­льшилася з 100 до 317, а ще через два десятиліття — 619. Серед тих, кому випало щастя вчитися у цій школі, були малі дівчатка й зовсім дорослі жінки, жительки міста і селянки з харківських околиць. Поділ на класи здійснювався одночасно за віком і рів­нем підготовки. Учні мали можливість отримати початкову освіту безкоштовно. Навчання з усіх предметів велося за спеціальними програмами, що передбачали посилену роботу в класі; на домаш­нє завдання відводилося читання художніх творів. У 1885 р. про­грами навчання X. Алчевської були вперше надруковані (взагалі вони витримали чотири видання) і впродовж трьох десятиліть були своєрідним орієнтиром для багатьох недільних шкіл Росії.

Серед плеяди видатних діячів освіти кінця XIX ст. харківська вчителька Христина Данилівна Алчевська у своїй діяльності на ниві освіти багато зробила для розвитку недільних шкіл в Україні. У історію педагогіки вона ввійшла як основоположник методики навчання дорослих грамоти (посібник «Книга дорослих», методико-бібліографічний порадник «Що читати народові?»), нею також була розроблена методика проведення літературних бесід з учнями, що були введені як обов'язкові до плану навчання.