Творчі завдання і реферати

1. Сковорода і Ушинський про народність виховання.

2. Ушинський про гармонійний розвиток людини.

3. Система морального виховання Ушинського.

4. Дидактика і методика початкового навчання Ушинського.

Питання для роздумів і проблемні запитання

1. Поясніть положення Ушинського: «Оскільки основи харак­теру у кожного народу різні, то існують різні системи виховання».

2. Покажіть зв'язок між розумінням початкового навчання Й. Песталоцці і К. Ушинського.

3. Виділіть головні компоненти гармонії (за Ушинським) у роз­витку людини (особистості).

4. Доведіть, що казка є найпершим вихователем дитини (після матері), за Ушинським.

Тест

1. Головною ознакою етносу, за Ушинським, є:

а) природа; б) історія; в) традиції; г) мова.

2. Генералізуючим у вихованні, за Ушинським, є принципи:

а) гуманізму; б) системності; в) народності; г) природовідповідності.

3. Ушинський був прихильником загальної освіти, її напрямку:

а) матеріальної; б) формальної; в) гуманітарної.

4. Ушинський вперше обгрунтував у вітчизняній дидактиці метод навчання грамоти:

а) буквоскладовий; б) звуковий; в) поскладовий.

5. Ушинський вперше включив у початкове навчання метод:

а) коментованого письма; б) виразного читання; в) пояснюваль­ного читання.

Тема XIII освіта та педагогічна думка в україні другої половини XIX століття

1. Стан освіти в Україні у 60-ті роки. Характеристика громадсько-педагогічних рухів.

2. Освітньо-педагогічна діяльність М. Пирогова.

3. Організаційна й педагогічна діяльність М. Корфа.

4. Просвітницько-педагогічна діяльність X. Алчевської.

5. Теорія й практика вільного виховання Л. Толстого.

6. Теорія фізичного виховання особистості П. Лесгафта.

Література

1. Єгоров С.Ф. Хрестоматія з історії школи і педагогіки Росії. — М., 1968.

2. Сухомлинська О.В. та ін. Нариси історії українського шкільництва 1905— 1933: Навчальний посібник — К.: Заповіт, 1996.

3. Кравець В.П. Історія української школи і педагогіки: Курс лекцій. — Тер­нопіль, 1994.

4. Історія педагогіки / За ред. М.В. Левківського, О.А. Дубасенюк. — Жито­мир, 1999.

5. Любар 0.0. та ін. Історія української педагогіки / За ред. М.Г. Стельмахо-вича. — К.: ІЗМН, 2000.

6. Сбруєва А.А., Рис/на М.Ю. Історія педагогіки у схемах, картах, діаграмах:

7. Навчальний посібник. — Суми: СумДПУ, 2000.

Ключові слова та терміни

Закон Божий, грамота, лічба, реальна і класична гімназія, «чиста дошка», Медико-хірургічна академія, шість типів поведін­ки дітей: лицемірний, честолюбний, добродушний, затурканий м'який, затурканий злісний та пригнічений.

1. Стан освіти в Україні у 60-ті роки. Характеристика громадсько-педагогічних рухів

60-ті роки XIX століття характеризуються новими явищами в історії школи та педагогічної думки в Україні. Скасування крі­посного права, розвиток капіталізму, загострення соціальних су­перечностей, зростання селянських зворушень, революційно-де­мократичний рух — усе це об'єктивно сприяло розвитку шкільної освіти. У 60-х роках XIX ст. передові педагоги України виступили проти станової школи з її муштрою і відривом від життя, теорії від практики. Вимогам реформи початкової, середньої і вищої школи, розвиткові жіночої освіти, боротьбі за українську національну школу, запровадженню ефективніших методів навчання приділя­лося дедалі більше уваги.

Цей період характеризується бурхливим розвитком педагогіч­ної преси, появою цілого ряду педагогічних журналів і газет. На сторінках педагогічних журналів висвітлювались питання, що сто­сувалися реформи шкільної освіти, психології, педагогіки, дидак­тики, методики викладання окремих дисциплін та ін. Суспільно-педагогічний рух 60-х років був не однорідним. Педагоги, що на­лежали до різних напрямків, трактували питання з своїх класових позицій. Педагогічна думка середини та кінця XIX століття була представлена відомими діячами громадсько-педагогічної думки М.І. Пироговим, Л.М. Толстим, М.О. Корфом та ін. (буржуазно-ліберальний напрямок), К.Д. Ушинським, В.І. Водовозовим, М.Ф. Буняковим та ін. (буржуазно-демократичний напрямок), М.Г. Чернишевським, В.Г. Бєлінським, Д.І. Писаревим (револю-ційно-демократичний напрямок), О.В. Духновичем, П.О. Кулішем, Л.Ф. Головацьким та ін. (національний напрямок).