3. Педагогіка о Духновича

Найбільш визначним представником культурно-освітнього руху на За­карпатті був Олександр Васильович Духнович. Він народився в селі Тополя на Пряшівщині в сім’ї священика. Після закінчення Ужгородської гімназії і духов­ної семінарії працював домашнім вчителем, викладав російську мову в семіна­рії.

Олександр Васильович став автором першого на Закарпатті Народного букваря — «Книжниці читальної для початківців» (1847), підручників для по­чаткової школи з географії та історії (1831), російської мови (1853), а також «Народної педагогії на користь учи­лищ та вчителів сільських» (1857), яка була першим систематизо­ваним підручником педагогіки для народних вчите­лів не лише Закарпаття, а й інших регіонів Західної України.

Виходячи з реальних умов, О. Духнович пропонує в кожному селі оби­рати «шкільного куратора», який би збирав кошти на шкі­льний будинок, оплату вчителів та створення шкільного фонду для забезпечення сиріт і дітей незаможних батьків навчальними посібниками і приладдям.

В 30—40-х роках О. Духнович розпочав на Закарпатті свою діяльність — літературну та педагогічну. Виступав за народність навчання, за навчання на рідній мові, відіграв велику роль у від­критті більше 70 шкіл. Науку і просвіту розглядав як «єдиний за­сіб і шлях до майбутнього щастя народу». О. Духнович показав, що праця — найважливіший фактор становлення особистості. Сфо­р­мулював ідею поєднання навчання з сільськогосподарською пра­цею. Діяль­ність Олександра Васильовича Духновича сприяла по­тягу українського насе­лення до освіти і знань. Незважаючи на уто­пічний характер поглядів на шляхи національно-культурного відродження закарпатських українців, Олександр Ва­сильович ви­ступив палким і послідовним поборником великого братерства українців, росіян та інших народів.

Виходячи з принципу природовідповідності, О. Духнович ви­магав вра­хування вікових та індивідуальних особливостей вихо­ванців. Ця вимога була основою його дидактичних поглядів.

На принципі природовідповідності ґрунтуються думки Олек­сандра Ва­сильовича про рівномірний розвиток фізичних та інте­лектуальних сил дитини. Цьому принципу підпорядковувався і зміст розумового, морального, фізичного та трудового виховання. Ве­лику увагу Олександр Васильович Духнович при­діляв розробці дидактичних проблем. На перше місце він поставив наочність, потреба в якій, на його думку, випливає з конкретності мислення дитини. Для того, щоб дитина не зневірилась у власних силах, щоб не гальмувався її розви­ток, слід, на його думку, дотримува­тись принципу доступності у навчанні

Щоб діти свідомо засвоювали знання, потрібно, вважав Олек­сандр Васи­льович, розвивати їхню пізнавальну активність. Цікаві думки висловлював пе­дагог щодо забезпечення ґрунтовності і міц­ності знань, питань морального ви­ховання.

Одне з провідних місць у процесі виховання О. В. Духнович відводив праці, а також заохоченню і покаранню, до яких радив вдаватися дуже обере­жно.

Вирішальну роль у формуванні людської особистості відводив вчителеві. Сімейне виховання О. Духнович розглядав як природ­ній обов'язок батьків. Ді­яльність О. Духновича була спрямована на те, щоб не тільки діти міста, а й сільські діти, незалежно від свого матеріального становища, мали змогу опану­вати науку.

О. Духнович не тільки сприйняв передові педагогічні ідеї свого часу, але й творчо розвинув їх на принципах народності, демокра­тизму та гуманізму. О. Духнович — один з перших професійних вчених-педагогів на Західній Україні. Йому належить достойне місце у вітчизняній історії педагогіки.