6. Система освіти в Японії

Система освіти, що діє сьогодні в Японії, була створена після Другої сві­тової війни за безпосередньої участі американських спе­ціалістів, тому за своєю структурою вона практично повністю копіює американську: б-річна початкова, 3-річна молодша середня, 3-річ-на старша середня школа, 2—4-річні коледжі та університети.

Для Японії характерна висока повага до освіти, навіть культ освіти. Япо­нці називають своє суспільство «суспільством дипло­мів», де має велике зна­чення не тільки рівень навчального закла­ду, що його видав, але і його престиж.

На відміну від європейського та американського, японський навчальний рік починається 1 квітня і закінчується 31 березня. Він є найдовшим серед роз­винених країн: у 1990 р. японські шко­лярі провчились 243 дні, діти у ФРН — та Росії — по 210, англій­ці — 192, французи 185, американці ж тільки 180. Ка­нікули бува­ють влітку, взимку та весною, після перехідних екзаменів.

Дошкільне виховання здійснюється в дитячих садках, які відві­дують діти, як правило, з 5 років. 63 % дитячих садків належать приватним особам. Вже на цьому етапі починається урахування престижності виховного закладу: він по­винен забезпечити най­більш успішний початок шкільного життя.

Початкова школа. Більшість шкіл в Японії державні. Програ­ма початко­вої школи включає 8 обов'язкових предметів (японська мова, соціальні пред­мети, арифметика, природознавство, музика, мистецтво та праця, домашнє гос­подарство та фізичне вихован­ня), основи морального виховання і спеціальну діяльність (шкіль­ні та класні збори, гурткова робота, різні церемонії, екскурсії, спортивні змагання, користування бібліотекою, заняття з гігієни, правил без­пеки тощо).

Молодша середня школа. В навчальний план входять як обов'я­зкові пре­дмети, так і предмети за вибором. Вибір обов'язкових предметів здійснюється не самими учнями, а місцевими керівни­ками освіти згідно з локальною необ­хідністю та нахилами школя­рів. Серед предметів за вибором: іноземна мова (в основному ан­глійська) або комбінація професійного та естетичного циклів.

Характерною рисою японських шкіл є високе наповнення кла­сів: у поча­тковій школі — до 40 учнів, у молодшій середній — від 41 до 45. Багатолюд­ність у класах, орієнтація на заучування при­мушує батьків звертатися до репе­титорів. Масовим явищем стало навчання школярів на приватних додаткових курсах «дзюку» (по­над 25 % учнів початкових шкіл та близько 60 % — мо­лодших середніх). Використання такої системи компенсуючого навчання, дія­льність якої не переривається навіть влітку, є однією з важли­вих причин ефек­тивності японської школи.

Старша середня школа. Перехід до старшої середньої школи пов'язаний із вступними екзаменами у вигляді тестів, що визнача­ють успішність навчання з окремих предметів та коефіцієнт розу­мової обдарованості. Навчання дифере­нційоване, з поділом на потоки та профілі. Як правило, існують два відділення: загально-освітнє, з поділом на академічний (гуманітарний та природничо-ма­тематичний) і загальний профілі, та професійне із сільського­сподарським, ри­боловним, промисловим, комерційним, домогосподарським профілями та цик­лами більш вузької спеціалізації.

Академічний профіль готує до вступу в університет. На загаль­ному вивчають приблизно ті ж предмети, що і на академічному, але на нижчому рі­вні. Знання тут мають більш прикладний харак­тер. Професійне відділення го­тує учнів до праці з певної спе­ціальності. Загальноосвітня програма зведена тут до мінімуму.

Навчання в старшій середній школі Японії є платним як в державних, так і в приватних школах, які відвідує близько 28 % школярів.

Професійно-технічна освіта здійснюється у професійних школах двох типів:

а) технічні коледжі для тих, хто закінчив молодшу середню школу (строк навчання 5 років);

б) молодші коледжі для випускників старших класів середніх шкіл (строк навчання 3 роки). В країні нараховується близько 800 професійних шкіл, з яких більшість (96 %) приватні.

Вища освіта надається в університетах та інститутах. Після 4 ро­ків навчання випускники отримують ступінь бакалавра і можуть продовжити навчання у магістратурах та докторантурах вузів. 75 % японських студентів навчаються в приватних вузах, але значення державних у підготовці інтелекту­ального потенціалу нації є знач­но вагомішим, оскільки саме тут навчається абсолютна більшість студентів природничого, технічного, медичного, педагогі­чного, сільськогосподарського профілів, майбутніх магістрів та докторів наук, значно кращими є умови навчання та викладацький корпус.

Після Другої світової війни з'явилась значна кількість спеціа­льних жіно­чих вузів. Але частка дівчат серед студентів продовжує залишатись незначною. Навчання у всіх вузах є платним, що ускла­днює доступ до вищої освіти.