5. Характеристика освітньої системи у Франції

Для системи освіти Франції характерний високий рівень централізації: навчальні плани та програми, розпорядок шкільно­го життя, призначення та звільнення педагогічного персоналу де­тально регламентується урядовими ци­ркулярами та інструкціями.

Всіма навчальними закладами керує міністерство національної освіти. Територія країни поділена на 19 академій (навчальних окру­гів), які включають в себе по кілька департаментів. Принцип сво­боди освіти дає право на відкриття приватних навчальних закладів, більшість з яких знаходиться під контролем церкви. В приватних школах навчається близько 20 % від загальної кількості учнів.

Система народної освіти Франції складається із закладів до­шкільного виховання, загальноосвітньої школи, професійно-тех­нічної та вищої освіти. Шкільне навчання починається у 6 років і продовжується до 18. Перші п'ять ро­ків діти навчаються у почат­ковій школі, після якої їх автоматично переводять до першого 4-річного циклу середньої школи — неповної середньої школи, що є обов'язковою. Після її закінчення учні переходять до «корот­кого» або «дов­гого» варіанту другого циклу середньої освіти. «Ко­роткий» являє собою про­фесійну підготовку без права на продов­ження навчання у вузах. «Довгий» — це три старших класи ліцею, де після успішної здачі державних екзаменів випу­скники отриму­ють диплом бакалавра, що відкриває шлях до вищої освіти.

Дошкільне виховання здійснюється у «материнських школах» (ди­тячих садках) та в «класах для малюків» (підготовчих курсах при початкових шко­лах), які відвідує до 90 % дошкільників. Завдан­ням цих установ є не тільки за­гальний розвиток дитини, а й під­готовка до школи. Їх випускники вміють ра­хувати, читати і навіть писати. Існує пряма спадкоємність між змістом, фор­мами та ме­тодами діяльності «класів для малюків» та почат­ковою школою.

Початкова школа складається із трьох курсів: підготовчого (від 6 до 7 років), елементарного (від 7 до 9 років) та середнього (від 9 до 11 років). Діти навчаються 4 дні на тиждень по 6 годин що­денно. Неділя — день відпочинку, середа та четвер — відвідування богослужіння для віруючих, екскурсії та про­гулянки. Домашні за­вдання та перевідні екзамени у початковій школі відсутні. Голов­ною метою початкової школи є розвиток особистості школяра, форму­вання у нього навичок критичного та раціонального мис­лення, самостійних суджень.

З метою зміцнення здоров'я школярів створюються «снігові», «морські» та «зелені» класи, де діти протягом 2—3 тижнів одноча­сно з розумовим розви­тком отримують інтенсивне фізичне загар­тування.

Середня школа. Обов'язковими є з 6 по 3 класи середньої шко­ли (у Фра­нції зворотна нумерація). Існують три типи середніх освіт­ніх закладів: класич­ний та сучасний ліцей, загальноосвітній ко­леж, старші класи початкової школи. Повноцінну середню освіту дає тільки ліцей.

Навчальний процес у неповній середній школі має два цикли: спостере­ження (6—5 класи), де діти навчаються за загальною програмою, і орієнтації (4—3 класи), де вводяться диференційовані за напрямами про­грами та пред­мети за вибором. У колежі це пред­мети, що носять практичну допрофесійну спрямованість. У ліцеї — давня мова, друга іноземна мова при посиленому вивченні основ­ної іноземної мови.

Для тих, хто закінчує неповну середню школу, відкриваються два шляхи: професійні навчальні заклади (2 роки навчання), старші класи ліцею (3 роки). Напрям навчання в ліцеях визначається сис­темою елективних предметів. Для першого року навчання визначе­ні три секції: А — гуманітарна (більша увага приділяється вивчен­ню іноземних мов), С — природничо-математична (мате­матика, фізика), Е — технічне навчання та практична робота у виробничій сфері. У наступні два роки диференціація навчання посилюється. Встановлюю­ться 5 секцій: А — філософія і філологія, В — соціаль­но-економічні науки, С — математика і фізика, Д — біологія, Е — техніка. Найбільш престижною вва­жається перша секція.

Професійно-технічну освіту отримують у ліцеях професійного навчання. Існують ліцеї промислового та сільськогосподарського профілів. Випускникам видається свідоцтво про професійну підготовку до однієї з 250 спеціальностей. Якщо учень досяг 16-річного віку, він може залишити ліцей і оволодівати про­фесією в центрі учнівства, де після 2 років навчання видається свідоцтво про про­фесійну придатність за профілем того чи іншого сектора економіки.

Вища освіта у Франції має дуже довгу історію. Паризький уні­верситет існує з 1150 р., Сорбонна — із 1200 р. Зараз в країні існує 250 вищих навчаль­них закладів, із них 77— університети (65 з яких — державні). Університети складають провідну ланку системи вищої освіти, в них навчається 88 % студен­тів.

Особливе місце в системі вищої освіти займають «великі шко­ли», що пе­ревищують за академічним престижем університети. Серед таких шкіл Вища нормальна школа. Політехнічна школа, Національна школа східних мов та інші.

Більшість приватних університетів належить церкві. Їх випуск­ники ма­ють, як правило, високу кваліфікацію і користуються ве­ликим попитом. Навчання в університеті поділене на кілька цик­лів. Після закінчення кожного з них присвоюється певний науковий ступінь та видається диплом. Студент, як правило, сам організо­вує свою роботу (відвідування занять не є обов'язковим), але двічі на рік необхідно здати встановлені екзамени. За їх результатами сту­дентів поділяють на розряди, що має велике значення під час розподілу вакан­сій серед випускників.