5. Ідеї виховання й навчання в педагогіці екзистенціалізму

На рубежі XIX—XX століть традиції гуманістичного виховання підтри­мали і розвинули численні представники реформаторської педагогіки і переду­сім засновники педагогічної течії педоцентризму О. Декролі, Р. Кузіне, Дж. Дьюї. Методологічною основою су­часних неогуманістичних педагогічних концепцій є персоналістичні філософські, соціологічні та психологічні ідеї, се­ред яких прові­дну роль відіграють екзистенціалізм, гуманістична психологічна школа та соціально-критична франкфуртська школа.

На думку представників соціально-критичної франкфуртської школи (Т. Адорно, Г. Маркузе та ін.), в сучасному технократичному суспільстві людина все більше відчужується, знеособлюєть­ся, втрачає своє «Я», все більше усві­домлює, що все її життя спрямовується сторонніми для неї силами, знеособле­ними соціальни­ми інститутами, як то засоби масової інформації, реклама тощо. Саме вони формують смаки людей, їх потреби, життєві цінності, сто­сунки. В уніфікованому суспільстві виникає уніфікована, або «одномірна», за Маркузе, людина.

Питання про те, як повернути людині її істинну людську сут­ність, як зробити її вільною особистістю становить центр уваги філо­софії екзистенціа­лізму. Її представники (Ж.-П. Сартр, К. Ясперс та ін.) вважають, що людина повинна творити себе сама, вірити у себе, у свої власні сили. Своєрідним гас­лом стали для прихильників цієї філософської течії слова Ж.-П.Сартра «людина є не що інше як те, якою вона творить себе». Таке «творіння себе» відбувається у життє­вих ситуаціях, коли людині доводиться робити вибір, приймати рі­шення, керуючись такими загальнолюдськими моральними катего­ріями, як доброта, довіра, терпимість, любов, вдячність, допомога.

Близькими до екзистенціалістських концепцій «олюднення» людини є і погляди представників «третьої сили» — неогуманістичної психологічної школи. Лідером цієї школи є найвидатніший американський психолог XX сто­ліття, батьки якого були вихідцями з України, А. Маслоу. У його оригінальній концепції осо­бисто­сті йде мова про те, що сутність людини є апріорно зада­ною, визначеною, за­кладеною з моменту народження у «згорнутому» вигляді. Людина залежить від своєї внутрішньо закладеної сутно­сті, тому не може мати повної свободи волі, як це стверджував Ж.-П. Сартр. Головним призначенням людини, за Маслоу, є «від­криття своєї ідентичності, свого справжнього «Я».

Структурно-логічна схема

ПРОВІДНІ ТЕЧІЇ ТА ПРЕДСТАВНИКИЕФОРМАТОРСЬКОЇ ДАГОГІКИ

Соціальну педагогіка «Індивіду­альна соціаліза­ція» особистості шляхом її приєд­нання до «колек­тив­них уявлень» (суспіль­но-мо­ральних цінностей) П, На­рорп, Е. Дюркгейм, В. Діль­тей, Б. Рассел, Р. Зейдель	Педологія Комплекс психологічних, біологічних та со­ціаль­них знань про розвиток ди­тини у їх цілісності Е. Мейман, Е. Торндайк, С. Холл, А. Біне	Експери­ментальна педа­гогіка Наукове об­ґрунтування прин­ципу природові­дпо-відності на ос­нові вив­чення ана­томії, фізіології та пси­хології дитинс­тва Е. Мей­ман, В.А. Лай, А. Біне, Е. То­рндайк
Трудова пе­дагогіка Праця як навчальний пред­мет і голов­ний прин­цип дія­льності школи, що готує до професій­ної дія­льності та вико­нання громадських обо­в'язків Г. Кершенштейнер	Теорія вільного виховання Принцип пе­доцент­ризму, який передбачає сво­бо­ду вибору дитиною діяль­ності, її ві­льну творчість як основу розвитку Е. Кей, Л. Гурлітт, М, Монтессорі	Прагма­тична педаго­гіка Навчання як на­буття особистого досвіду розв'язання життєвих проб­лем;«иавчання че­рез діяль­ність» Д. Дьюї, Е. Паркхерст, У. Кілпатрік
Педагогіка творчості Розвиток ві­льної особистості передусім засо­бами худож­ньо-есте­тичної творчо­сті Е, Зальвюрк, Л. Ліхтварк	Школа дії Практична діяльність у різно­манітних фор­мах як обов'яз­кова умова її розвитку А. Лай	Педагогіка особисто­сті Виховання вільної осо­бисто­сті шляхом Стиму­лювання її твор­чого са­морозви­тку Г. Шаррельман, Г. Гаудіг, Е. Вебер
Нова педагогіка Творче поєднання у педагогічній практиці досягнень різних напрямів ре­форматорської пе­дагогіки на основі принципів педоцентризму, вільного вибору дитиною форм діяльності, ди­ференціації навчання, -творчої рівно­правної взає­модії між учителем та учнями Е. Клапаред, А. Фер'ер, С. Френе