4. Технічні специфікації та вимоги

Застосування технічних специфікацій регулюється статтею 23 закону ЄС. Технічні специфікації становлять собою технічні правила, які встановлюються замовником при описі предмета договору. Технічні специфікації не є єдиною складовою опису предмета договору. При описі відповідної послуги, товару чи роботи слід вказувати також інші належні факти чи інформацію. Ці правила стосуються всіх технічних вимог, пов’язаних предметом договору.

Причина регулювання застосування технічних специфікацій полягає в тому, що їх невірне застосування може спричинити обмеження доступу до участі в торгах, якщо це застосування суперечить принципам законодавства та директиви.

Тому у законодавстві також зазначено, що технічні специфікації повинні забезпечувати рівний доступ для всіх учасників конкурсних торгів. Інакше кажучи, вимоги, встановлені замовником, не повинні призводити до невиправданих перешкод, які спричиняють порушення правил конкуренції. Невиправданою перешкодою може бути, наприклад, непропорційна вимога стосовно предмета договору, яка позбавляє потенційних постачальників чи підрядників можливості укласти договір.

Прикладом може послужити вимога, у результаті якої де-факто лише один чи два з десяти потенційно підходящих учасників торгів спроможні надати пропозиції, які б могли задовольнити таку вимогу. А якщо б цієї особливої вимоги не ставилося, усі ці потенційно підходящі учасники змогли б виконати усі інші вимоги. Може виникнути спокуса висунути такі вимоги, які за інформацією замовника зможе виконати лише один постачальник, якщо замовник хоче укласти договір саме з ним, але змушений провести перед укладанням договору процедуру закупівлі. Але така неправомірна практика, у разі її застосування, є порушенням закону.

При укладанні договорів про надання послуг чи постачання товарів із зовнішніми постачальниками технічні специфікації можуть включати (перелік не є вичерпним):

• потрібний рівень якості;

• екологічні вимоги;

• вимоги до конструкції;

• вимоги щодо забезпечення доступу для людей з обмеженими можливостями;

• вимоги стосовно експлуатації, використання чи розміру виробу;

• вимоги щодо використання термінології чи умовних позначень;

• правила та вимоги до випробувань та їх методів;

• вимоги щодо упакування, маркування та інструкції з експлуатації;

• вимоги щодо процесів та методів виробництва.

При укладанні договорів про виконання робіт із зовнішніми підрядниками технічні специфікації визначаються, як вимоги до матеріалів, продукції чи об’єктів, які використовуються при виконанні договору, такі як:

• вимоги щодо захисту навколишнього середовища;

• вимоги до конструкції;

• вимоги щодо забезпечення доступу для людей з обмеженими можливостями;

• функціональні вимоги;

• вимоги стосовно безпеки;

• вимоги щодо розмірів;

• вимоги щодо системи забезпечення якості;

• вимоги щодо використання термінології чи умовних позначень;

• правила та вимоги до випробувань та їх методів;

• вимоги щодо методів чи способів будівництва, а також інші технічні вимоги, які можуть стосуватися завершення робіт чи застосовуваних матеріалів.

Забороняється посилатися на конкретну торговельну марку, джерело походження або виробника. Це потрібно для забезпечення рівної конкуренції. За будь-яких обставин посилання на вимоги, які можуть надати переваги певному підприємству чи перешкодити певному підприємству у поданні пропозицій, заборонені.

Якщо описати предмет договору без посилання, наприклад, на певну торговельну марку неможливо, це дозволяється за умови, що надавач громадських послуг одночасно додасть вислів: «або еквівалент».