3. Правове регулювання діяльності адвокатури

Слід зазначити, що положення Закону України «Про адво­катуру» передбачають правове регулювання діяльності адво­катури (ст. 3), принципи та організаційні форми діяльності адвокатури (ст. 4), а також види адвокатської діяльності (ст. 5).Однак визначення поняття адвокатської діяльності у Законі відсутнє. Разом з тим проект Закону України «Про ад­вокатуру» у загальних положеннях (ст. 1) визначає основні терміни, зокрема і поняття адвокатської діяльності - неза­лежна професійна діяльність з надання правової допомоги.

Потрібно погодитися з тими авторами, які вважають адво­катську діяльність одним із видів практичної діяльності⁴. Ра­зом з тим, на нашу думку, адвокатська діяльність — це про­фесійна діяльність адвоката, спрямована на захист прав, сво­бод та охоронюваних законом інтересів фізичних (громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства) та юри­дичних осіб.

Роль адвокатської роботи досить висока у всіх сферах су­спільних відносин. Так, на сучасному етапі розвитку грома­дянського суспільства, права, рівня правової культури насе­лення, безпосереднє розширення правових знань сприяє ви­никненню множинної кількості конкретних життєвих обста­вин, де участь адвоката не буде зайвою, а в деяких випадках без спеціальних знань адвоката взагалі не обійтися. Кваліфі­кація адвоката: його спеціальні знання, практичні навички, вміння розібратися у множинній кількості правових докумен­тів та практичний досвід, - у деяких випадках дає можливість правильно визначити шлях правової поведінки особи. Наприклад, все більше виникає питань щодо захисту та реалізації права власності, відшкодування завданих збитків, питань приватизації нерухомого майна, невиконання договірних зо­бов'язань, розподіл спадщини.

Слід зазначити, що ст. 1 Закону України «Про адвокатуру» визначає лише частину завдань адвокатури, зокрема сприян­ня у захисті прав, свобод та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, а також надання їм інших видів юридичної допомоги. На нашу думку, потрібно обов'язково враховувати і те, що одним з основних завдань адвоката під час його участі у цивільному, кримінальному, господарському, нотаріальному та адміністративному процесах є не лише досягнення най­більш позитивного результату для його клієнта, а насамперед сприяння більш повному, об'єктивному, всебічному, швидко­му розгляду та вирішенню справи по суті, тобто сприяння у здійсненні правосуддя.

Як уже зазначалося, ми підтримуємо позицію вчених, що адвокатська діяльність насамперед є практичною діяльністю. Отож, характеризуючи принципи адвокатської діяльності, слід підкреслити, що в загальному розумінні принципи юри­дичної практичної діяльності - основні засади, вихідні поло­ження, ідеї, які є орієнтирами, вимогами їх здійснення, відби­вають сутнісні властивості права⁵.

4. Принципи адвокатури.

Положення, закріплені у ст. 5 Закону України «Про адво­катуру», передбачають такі основні принципи адвокатської діяльності:

1) принцип верховенства права. Ідея даного принципу по­лягає у тому, що право має найбільший соціальний регулятив­ний потенціал і значимість у системі регуляторів людської по­ведінки, в результаті чого правовими актами* регулюються найбільш важливі сфери суспільного життя. При цьому йдеться лише про принципове визнання верховенства права над іншими регуляторами, оскільки Конституція надає дуже важливого значення й усім іншим неправовим регулятивним категоріям: моралі, традиціям, визнаючи їх основою для самоідентифікації нації та особи, важливою детермінантою прав, свобод та обов'язків людини і громадянина⁶;

2) добровільність. Слід зазначити, що відповідно до поло­жень ст. 1 Закону України «Про адвокатуру», адвокатура є добровільним професійним громадським об'єднанням. Тому бути членом адвокатського об'єднання або вийти з нього, з ким із своїх колег об'єднуватись - залежить лише від волеви­явлення самого адвоката;

3) незалежність. Однією з підстав здійснення основних зав­дань адвокатської діяльності є його незалежність. Так, під час здійснення адвокатом своїх професійних прав та обов'язків недопустимі будь-які втручання (в тому числі і втручання з бо­ку державних органів). Відповідно гарантіями принципу не­залежності у адвокатській діяльності є ст. 9 (заборона розголо­шувати відомості, що становлять предмет адвокатської діяль­ності) та ст. 10 (заборона будь-якого втручання в адвокатську діяльність) Закону України «Про адвокатуру»;

4) самоврядування адвокатського об'єднання. Даний прин­цип полягає у тому, що адвокати мають право за власною іні­ціативою створювати адвокатські об'єднання з метою здійс­нення адвокатської діяльності. З цього випливає, що вони за власним волевиявленням обирають керівні органи, визнача­ють їхні права та обов'язки, структуру, порядок витрачання коштів та інші питання щодо функціонування адвокатського об'єднання. Отже, адвокатське самоврядування — це гаранто­ване державою право адвокатів самостійно вирішувати питан­ня, пов'язані з організацією та діяльністю адвокатури, яке здійснюється в порядку, визначеному законодавством Украї­ни;

5) демократизм. Демократичні засади адвокатської діяль­ності полягають у такому: право вільного вибору та свободи здійснення професійної діяльності; доступний порядок набут­тя статусу адвоката; забезпечення громадських інтересів та соціальних і професійних прав адвокатів; добровільний вибір організаційних форм здійснення адвокатської діяльності; са­моврядування адвокатських об'єднань тощо;

6) колегіальність. Цей принцип імпліцитно притаманний діяльності будь-яких адвокатських формувань в усі часи. Тео­ретично під колегіальністю розуміється такий набір правил менеджменту» який зумовлює прийняття важливих рішень групою осіб, кожна з яких носе персональну відповідальність лише за свою сферу діяльності;

7) гуманізм. Принцип гуманізму — один з основних принци* пів адвокатської діяльності» основна ідея якого полягає у домінуванні невід'ємних природних прав і свобод людини;

8) гласність. Особливість даного принципу полягає у поло­женнях статей 9,10 Закону України «Про адвокатуру». Тому, з одного боку, йдеться про відкритість діяльності адвокатського об'єднання, а з Іншого - про збереження адвокатської таємниці;

9) конфіденційність. Надання правової допомоги неможливе без абсолютно відвертих відносин» що виникають між адвокатом та клієнтом. Тому Інформація, отримана від клієнта або про клієнта, не повинна бути розголошена, крім випадків, передбачених чинним законодавством. У зв'язку із цим прин­цип конфіденційності сприяє відвертості відносин, що виникають між адвокатом та клієнтом. Саме тому конфіденційність інформації та її збереження є обов'язком адвоката. Крім того, адвокат (адвокатське об'єднання) зобов'язаний забезпечити принцип конфіденційності серед, своїх помічників та членів технічного персоналу.

У свою чергу, гарантії адвокатської діяльності чітко врегульовано законом (ст. 10 Закону України «Про адвокатуру»). Так, професійні права, честь та гідність адвоката охороняють­ся законом; забороняється будь-яке втручання у адвокатську діяльність, а також витребування відомостей, що становлять адвокатську таємницю. Слід підкреслити, що адвокати не мо­жуть бути допитані і як свідки. Забороняється прослуховування телефонних розмов адвоката без санкції органів прокурату­ри. Не допускається негативне реагування з боку органів суду» дізнання та слідства щодо правової позиції адвоката у конк­ретній справі. Крім того, потрібно вказати, що кримінальну справу проти адвоката може порушити тільки Генеральний прокурор України, Його заступники, прокурори Республіки Крим, області, міста Києва. І, нарешті, потрібно зазначите що адвоката не можна притягнути до кримінальної, матеріальної та Іншої відповідальності або погрожувати її засто­суванням (що слід вважати порушенням чинного законодавства) у зв'язку із поданням правової допомоги.