3. Класифікація туберкульозу нирок (прозірка)

Запропонована велика кількість класифікацій туберкульозу нирок. Суттєвим недоліком багатьох з них є невиправдана склад­ність і громіздкість. Найбільш зручною і популярною біль­шість урологів зважає класифікацію М.О. Лопаткіна і А.Л. Шабада, основану на ступені рентгенологічної деструкції паренхіми нирки, як основному критерії.

І ступінь - недекструктивний (інфільтративний) тубер­кульоз нирки;

ІІ ступінь - початкова деструкція - папіліт, або невелика (не більш 1 см за діаметром) одинична каверна;

ІІІ ступінь - обмежена деструкція - каверна великих роз­мірів або полікавернозний туберкульоз в одному з сегментів нирки

ІV ступінь - тотальна або субтотальна деструкція (полі­кавернозний туберкульоз двох сегментів, туберкульозний піонефроз, звапнення нирки).

4. Симптоматика і клінічний перебіг (прозірка)

Туберкульоз нирки не має патогномонічної клінічної карти­ни. Всі клінічні прояви захворювання можна поділити на наступні групи:

1. Біль в попереку.

2. Дизурія.

3. Макрогематурія.

4. Захворювання статевих органів без суб'єктивних ознак

ураження нирок і сечових шляхів.

5. Безсимптомний сечовий синдром, випадково виявлений.

За даними літератури, до встановлення діагнозу туберкульозу нирки 60% хворих виставляли діагноз гострого або хронічного пієлонефриту, 16,8% - циститу, 13,8% - сечокам'яної хвороби, 4,6% радикуліту.

Випадок з практики: (ПРОЗІРКА) (ПРОЗІРКА) (ПРОЗІРКА)

Опубліковані в медичній періодиці дані дозволяють до безконечності перераховувати діагностичні помилки, яких при­пускаються при обстеженні хворих на нефротуберкульоз:

- не дивлячись на своєчасне звертання до лікаря, правиль­ний діагноз не був виставлений, за даними І.С. Камишана 2003, протягом 3 місяців - в 31% випадків, 6 міс. - 16%, одного ро­ку - 15%, 2 років - 13%, від 2 до 5 років - 11%, від 5 до 10 років - 8%, більше 10 років - 6%. Серед хворих, які звернулись до урологів з поширеними, деструктивними формами нефротубер­кульозу, правильний діагноз був встановлений протягом 1 місяця-5,9%, 3 місяців - 15,6%, 6 міс. - 17,2%. Сумарно в 61,3% спо­стережень для виявлення захворювання знадобилось більше року.

В доантибактеріальну еру туберкульоз сечових шляхів харак­теризувався тяжким перебігом, вираженим порушенням загального стану хворих. Для сучасної клініки урогенітального туберкульозу характерна суттєва перевага місцевих симптомів над загальними.

Весь досвід розвитку фтизіоурології переконливо доводить, що суттєвих успіхів в клінічній реабілітації хворих можна досягнути лише при умові достатньо раннього розпізнавання нефротуберкульозу. Для цього необхідне цілеспрямо­ване спеціальне обстеження на туберкульоз пацієнтів, які мають урологічні симптоми (гематурію, дизурію, полакіурію, тупий біль, або ниркові кольки) при відсутності переконливих даних за неспецифічні урологічні захворювання.

5. Методи діагностики туберкульозу нирки (прозірка)

1. Дослідження сечі:

а) загальний аналіз сечі,

б) бактеріоскопія мазків сечового осаду за Ціль-Нільсеном,

в) посів сечі на спеціальні середовища (Ловенштейн-Йенсен), яєчне (15-53 дні, в середньому 32 дні),

г) біологічна проба.

2. Загальноклінічні дослідження крові, як правило, в ранніх стадіях захворювання малоінформативні.

3. Патоморфологічні дослідження - патогномонічні. (ПРОЗІРКА)

4. Туберкулінодіагностика =72 год. 0-7 мм, 7-17 мм, 17-30 мм.

5. Рентгенологічні дослідження - весь арсенал сучасних методів.

6. Радіонуклідні і ультразвукові методи дослідження.

7. Цистоскопія.

8. З нових діагностичних тестів можна назвати полімеразну лан­цюгову реакцію (ПЛР) та виявлення антитіл до мікобактерій туберкульозу (ІgG та ІgМ). В сучасній літературі повідомлено, що вони можуть мати корисне, однак обмежене значення через ще точно не встановлену чутливість на специфічність.

9. Проба Суслова.