- •1. Предмет і завдання курсу «Історія української культури».
- •2. Поняття культури, об’єкт, предмет і форми культури.
- •3. Функції культури.
- •4. Українська культурницька думка.
- •5. Історичний та науково – об’єктивний підхід до вивчення культури.
- •6. Матеріальна культура стародавнього населення України (палеоліт, мезоліт, неоліт).
- •7. Трипільська культура.
- •8. Розвиток культури залізного віку ( кіммерійці, скіфи, сармати).
- •9. Культура античних міст- держав Північного Причорномор’я.
- •10. Розвиток культури східних слов’ян.
- •11. Культура Київської Русі.
- •12. Розвиток книгодрукування та бібліотечної справи в Україні.
- •13. Розвиток освіти в Україні в х-хvііі ст.
- •14. Особливості розвитку освіти на українських землях у XIX – початку XX ст.
- •15. Система освіти за часів радянської влади. Реформування освіти в незалежній Україні.
- •16. Розвиток науки як окремої галузі духовної культури у X – XVIII ст.
- •18. Стан української науки в роки радянської влади.
- •19.Пріоритетні напрями розвитку науки в Україні
- •22.Література в період національно культурного відродження
- •23.Літературні процеси на шляху від тоталітаризму до незалежності
- •25.УКр.Кріпацький театр,становлення професійного.
- •29.Розвиток національних традицій в музиці 19-20 ст
- •37. Зародження українського живопису. Іконописні традиції, фресковий і мозаїчний живопис.
- •38. Нові жанри в українському живопису у хуі-хуііі ст. (портрет, історичний та пейзажний живопис).
- •39. Особливості розвитку українського живопису хіх - початок хх ст.
- •40. Авангардні течії в сучасному українському живопису.
- •41. Видатні представники української школи живопису
- •42.Традиційне господарство, житло, одяг українців.
- •43. Громадський побут і звичаєвість.
- •44. Українські сімейні звичаї та обряди.
- •45. Свята календарного циклу в Україні.
- •46. Проблеми масової культури в світі і в Україні.
- •47.Культура національних меншин в Україні.
- •48. Релігійний діалог в історії культури України.
- •49. Формування української діаспори. Проблема збереження національної ідентичності.
- •50. Збереження культурних традицій українською діаспорою на Американському континенті.
- •51. Культурні традиції в житті західної українською діаспорою.
- •52. Східна українська діаспора:
- •53. Національна культура в сучасній Україні: проблеми і досягнення.
- •54. Течія постмодернізму в українській культурі межі XX – XXI.
13. Розвиток освіти в Україні в х-хvііі ст.
Освіта займає важливе місце в розвитку української культури. Вона виконує функції соціалізації особистості. Початок становлення освіти на території України з часів Київської Русі. Із зародженням словянської державності виникає потреба в освіченних людях та як результат започатковується практика відкриття шкіл. Поява перших шкіл повязується із ім’ям Володимира Великого. З ураховуванням державних потреб у школах окрім письма, читання, арифметики, вивчали іноземні мови, особливо грецьку і латинську. Давали певні відомості з географії, природознавства, історії. З поширенням письма виникла потреба в перекладах та укладачах оригінальних місцевих книг і збірників. Значне місце відводилося музиці та співу.
Після приєднання українських земель до Литовського князівства, а потім Польщі відбулися зміни в розвитку освіти.Поряд із православними школами починають стрімко відкриватися католицькі.
Кафедральні школи були організовані за зразком західноєвропейських шкіл середнього рівня. Їхня програма охоплювала сім вільних наук — тривіум і квадривіум. До першого входили латинська граматика, риторика, діалектика. Другий включав арифметику, геометрію, музику та астрономіюУ православних школах освіта, як і в попередній період, залишалася традиційною. Рівень шкіл не перевищував початкового.
Важливими центрами православної освіти були братські школи. Значне місце серед яких поідає Львівська. Найхарактернішою особливістю братської школи з перших днів був її всестановий характер. Братчики підкреслювали, що школа заснована "для навчання дітям усіх станів".
Нові змінив системі освіти започаткували на території України Єзуїтські школи. Впродовж 1580 — 1590-х рр. в них поступово оформився єдиний статут єзуїтських шкіл виданий друком 1600 p., який регламентував їхню структуру та учбовий процес.
важлива роль належала колегіумам — середнім навчальним закладам, що здійснювали підготовку служителів релігійного культу. Існувало два типи колегіумів — середнього і вищого рівнів. "граматичних" класів У Чернігові 1700 р. було відкрито Малоросійський колегіум, навчання в якому тривало шість років.
14. Особливості розвитку освіти на українських землях у XIX – початку XX ст.
Освіта займає важливе місце в розвитку української культури. Початок становлення освіти на території України часів Київської Русі. Поява перших шкіл пов’язується із ім’ям Володимира Великого. Загалом перші навчальні заклади відкривалися на базі церков, монастирів. Учителями були священики і дяки, Вищу освіту добували тільки талановиті одиниці.Основою вищої освіти була грецька мова.
Продовжувачем освітніх традицій Київської Русі стало Галицько-Волинське князівство. В XI ст. там існували церковно-парафіяльні школи у Луцьку, Холмі, Овручі. у школах окрім письма, читання, арифметики, вивчали іноземні мови, особливо грецьку і латинську. Давали певні відомості з географії, природознавства, історії. Навчання велося старослов'янською мовою. Вагомою сторінкою в історії української освіти XVI ст. стала Острозька академія. Вона була заснована князем Костянтином Острозьким 1576 р. Особлива увага в її стінах приділялась європейській системі навчання ,а також мовам, насамперед старослов'янській і грецькій. Інший великий осередок був організований на базі Києво-Печерській Лаврі. у XVIII ст.Розширювалась мережа початкових шкіл, народних училищ, гімназій і середніх спеціальних навчальних закладів-колегіумів. У розвитку освіти в Україні важлива роль належала колегіумам - середнім навчальним закладам, що здійснювали підготовку служителів релігійного культу.
У ХІХ ст. розвиток промисловості, торгівлі, міст вимагали щоразу більшої освіченості, кваліфікованості працівників і зумовили збільшення кількості навчальних закладів та учнів в них. На Україні діяли чотири типи шкіл: парафіяльні, повітові,гімназії,
університети. Найбільш масовими були парафіяльні школи.
На початку XX ст. царський уряд змушений був розширити систему навчання, зберігаючи її класово-становий характер. В Україні до 1917 р. не було жодного державного навчального закладу, де навчання відбувалося б на українській мові.