22.Література в період національно культурного відродження

У кінці ХУІІІ- на початку ХІХ ст. зростає інтерес до української мови.

Інтерес до української мови виявився і в перших українознавчих лінгвістичних працях. Олексій Павловський (бл.1770 – 1822 рр.) написав «Грамматику малороссийского наречия» (1818 р.). У 1823 р. Іван Войцехович склав невеликий український словник. Проте найбільше на ідею самобутності української мови спрацювала стаття професора Ізмаїла Срезневського (1812 – 1880 рр.) «Взгляд на памятники украинской народной словесності»(1834 р.). Безумовно, переломним в становленні української літературної мови і загальному визнанні української літератури стала творчість Т.Г.Шевченко (1814-1861 рр.). «Руська трійця» залишила невелику, проте оригінальну спадщину. Її літературний альманах «Русалка Дністрова» став своєрідним маніфестом культурного і літературного відродження західноукраїнських земель.

Найзначніший внесок в українське національне відродження на Закарпатті зробив Олександр Духнович(1803-1865 рр.) Він видав для українців молитовник, буквар, підручники граматики, географії.

Формування національної еліти відбувалося в умовах жорстокого тиску цензури, заборон та утисків.

напрям критичного реалізму працювала плеяда талановитих митців. Видатна письменниця Марко Вовчок(М.Віленська) ( 1833-1907 рр., «Народні оповідання», «Інститутка», «Маруся») Великою популярністю користувалися збірки «З півночі», «Кобза» Павла Грабовського.Значний внесок у розвиток української літератури зробили письменник Борис Грінченко поети Олександр Косинський Яків Щоголів та ін.Іван Нечуй-Левицький («Микола Джеря», «Кайдашева сім'я», «Запорожці», «Маруся Богуславка» та ін.

Найяскравішим явищем української літератури стала творчість Лесі Українки (Л.Квітка-Косач) (1871-1913 рр.). Давня казка», «Самсон», «Роберт Брюс» «Лісова пісня»Розвиток художньої та публіцистичної літератури зумовлював об’єктивну потребу розвитку преси. Дійсні зміни у справі розвитку преси відчувалися після 1905 р., коли було ліквідовано заборони на вживання української мови. Особливістю літературного процесу в Україні у другій половині ХІХ- на початку ХХ ст.. була поява творів, розрахованих на широкі народні маси Саме література виступала в Україні дзеркалом широкого просвітницького руху.

23.Літературні процеси на шляху від тоталітаризму до незалежності

Блискуча плеяда українських митців ХХ ст. гідно продовжила працю своїх попередників.Український Ренесанс тривав принаймні до рубежу 20-30-х років і завершилися трагедією нації та її еліти, що опинилися під тиском тоталітаризму.У творчості І.Франка, Л.Українки,М.Коцюбинського,О.Кобилянської,М.Вороного,В.Винниченка очевидне прагнення йти в руслі провідних надбань європейського модернізму– символізму, неоромантизму, неокласики,експресивності,психологізму.

В роки революції чітко позначилася та тріщина розлому української духовної еліти, Одразу після більшовицької революції було створено цензуру.

На початку 20-х років в суспільстві та серед інтелігенції панували настрої оптимізму пов’язані з певною лібералізацією режиму на початку НЕПу Одним з найвидатніших літературних об'єднань 20-х років є ВАПЛІТЕ .

ініціатор та ідеолог цього об'єднання М.Хвильового (1893-1933 рр.), на чолі з М.Семенком.О.Слісаренко,М.Терещенко, критикВ.Коряк. в творчості Неокласиків відсутні революційні і соціальні мотиви, вони ігнорували й модерні засоби виразу.У грудні 1934 р. було заарештовано і розстріляно Г.Косинку, Д.Фальківського, О.Влизька, К.Буревія. Жертвами репресій стали М.Куліш, О.Досвітній, О.Вишня, В.Підмогильний,

Перший з’їзд радянських письменників, Москва серпень 1934 р., проголосив головним методом художньої творчості соціалістичний реалізм.

В роки Великої Вітчизняної війни з'являються патріотичні вірші, статті українських письменників.

в умовах "відлиги", відбулися зміни і в літературі. В прозі затверджується проблемність звернення до почуттів, співвідношення морального і духовного. Кінець 50-60-ті роки – час розквіту ліричної творчості М.Рильського, М.Бажана, В.Сосюри, А.Малишка.

До найпомітніших постатей шістдесятників відносять І.Дзюбу, І.Светлічного, Є.Сверстюка, І.Драча, З середини 60-х років починається відкритий тиск влади та органів КДБ на шістдесятників. У 1965 р. партійе керівництво заарештувало і згодом засудило 25 найактивніших учасників культурного руху.

З середини 80-х рр. в умовах підойма національної самосвідомості, українські літератори приймають активну участь у суспільно-політичному житті

Новий етап у розвитку української літератури пов'язаний зі створення у 1991 р. незалежної держави Україна. У розвитку національної літератури намітилися нові тенденції, відкрилися якісно нові перспективи.

24.Український театр(шкільна драма,інтермедія вертеп) Театр – це вид мистецтва, що відображає дійсність у художніх сценічних образах.

Починаючи з XVI ст. на Україні отримують широке розповсюдження народні ігри з театральними елементами.

З появою шкіл (Острозської, Львівської та ін.) виникає і шкільний театр: вчителі писали п’єси на церковні і світські теми, а учні — виконували їх. В народ театральне дійство несли "мандрівні студенти", або як їх ще називали, "мандрівні дяки". Вони самі готували інтермедії, розучували пісні. Інтермедії - це маленькі комедійні сценки з українського побуту. Вони мали жартівливий характер, були пересипані дотепами, анекдотами і виконувались сучасною українською мовою.

Цікавим явищем в історії українського театру був вертеп (від назви пристосування) - двоповерхова скриня, де водночас відбувалося дві дії: нагорі - біблійна, релігійна, а внизу - побутова, українська з її жартами; паперові ляльки приводились в рух за допомогою ниток. Цей своєрідний ляльковий театр влаштовував вистави на торгових площах, в домах козацької старшини.

Найбільшого розвитку цей театр набув у XVII ст.