9. Культура античних міст- держав Північного Причорномор’я.

Грецькі поліси, виникнувши на теренах Північного Причорномор'я, становили завершальний етап "Великої грецької колонізації", яка відбувалась в VІІ-VI ст. до н.е. на теренах узбережжя Середземного, Мармурового, Чорного морів.

Найбільшими містами були: Пантікапей (Керч), Германосса (ст.Таманська), Німфей (Героїв-ка), Мирмекій (біля Керчі), Феодосія (м.Феодосія), Керкінітіда (м.Євпаторія), Фанагорія, Порфимій, Патрей, Тирамба та ін. Майже усі вони будувалися за єдиним стандартом. Міста за етнічним характером відрізнялись одне від одного. Найвиразнішим вважалась Ольвія, найменш грецьким — Пантікапей і міста Боспорського царства.

Загалом скульптуру античних причорноморських міст можна поділити на два види: твори високопрофесійної пластики; твори самодіяльних скульпторів чи ремісників.

Окремий вид пластики полісів Причорномор'я становить народна скульптура, що набула особливого розвитку в містах Боспору.

Із IV ст. до н.е. походить шедевральна, але фрагментально збережена двофігурна мармурова композиція із двох жіночих постатей (одна сидить у кріслі, друга стоїть за її спиною). Тут також відчувається пластична досконалість фігур, віртуозне вирішення фрагментів драперій і величавість композиції загалом.

Близькою до скульптури була різьба. Як засвідчують описи Геродота, велике поширення в Північному Причорномор'ї, загалом на теренах сучасної України мала дерев'яна різьба.

Перлиною майстерності греків було ювелірне мистецтво. З моменту заснування міст-полісів значного розвитку в Північному Причорномор'ї набуло виробництво предметів із бронзи, срібла, золота.

Виняткову цінність ваз становить їх розпис. Особлива технологія, коли блискучі фарби гармонійно поєднуються з матовими, дає в підсумку прекрасний ефект та змогу уявити, як виглядала колись антична поліхромована скульптура.

10. Розвиток культури східних слов’ян.

Найбільшими культурами того періоду ( ІV-VІІ ст.) були зарубинецька та черняхівська. Стосовно походження населення зарубинецької культури, то, як засвідчують дослідження, у ньому брало участь місцеве населення Середнього Подніпров'я і Полісся.

Зарубинецькі поселення, розташовані по краях берегових терас, групувалися в кількості 10—15. Житла були трохи заглиблені, квадратної форми, з каркасноглинобитними стінами, вогнищем у центральній частині. На Прип'яті відомі напівземлянки з дерев'яною обшивкою стін. Біля жител споруджувались і ями-погреби.

В етнічній інтерпретації черняхівської культури існують кардинальні розбіжності між прихильниками слов'янської та германської концепцій.Більшість знахідок, які становлять матеріальний комплекс черняхівської культури, — вироби ремісників.Провідною галуззю виробництва стало залізоробне ремесло.Характерною ознакою столової кераміки є сірий колір і лискована поверхня. Головною галуззю економіки було сільське господарство.злаки —пшениця різних видів, ячмінь, просо, овес, жито; бобові — горох, чечевиця; технічні культури — коноплі, чина. Світосприймання слов'ян було своєрідним. Воно формувалося під впливом власної релігійної системи, соціального розвитку суспільства, зовнішніх зв'язків, військових походів. Ігумен Данило, сучасник Володимира Мономаха, уклав періодизацію слов'янського язичництва та зробив спробу дати її системний виклад:

1. Культ "упирів" та "берегинь" — дуалістичний аналіз злих і добрих духів.

2. Культ землеробських богів "Рода" і "Рожаниць". У них уособлюється поєднання первинної форми матерії, "небесної" (Сварога) та "земної" (Рожаниць, матері-землі).

3. Культ Перуна, бога грому і блискавок, бога війни, покровителя воїнів та князів.

Язичництво як світоглядна система широко подана в усній народній творчості та декоративно-ужитковому мистецтві: символи Сонця, фантастичні звірі, стилізовані хвилі тощо. Слов'яни вірили не лише у матеріалізовані уособлення божої суті, а й у присутність особливої сутності — душі, яка, в їх розумінні, продовжувала існування після смерті .