7. Трипільська культура.

Найбільшого розвитку досягла Трипільська культура. Її відкрив на початку 90-х років XIX ст. відомий археолог В.Хвойка поблизу с.Трипілля Ці племена досягли великих успіхів у багатьох сферах діяльності, найбільшим із яких була архітектура.

Традиційно історія культури і будівництва трипільських племен розподіляється на три етапи: ранній, середній, пізній.

На ранніх поселеннях Трипілля (4000-3600 pp. до н.е.) простежуються два види жител: землянки і напівземлянки та наземні, глинобитні будинки.

На середньому етапі розвитку трипільської культури трипільські племена значно розширили територію побутування, зокрема у Верхньому Подністров'ї та Буго-Дніпровському межиріччі, а наприкінці IV тис. вийшли на праві притоки Дніпра та його берег. Спостерігалося кількісне зростання поселень.

Пізній етап розвитку культури і будівництва Трипілля характерний консолідацією племен з матеріальними культурами, становлення яких відбувалося внаслідок вторгнення ямної культури Сходу і потім — культури кулевидних амфор із Заходу на північний захід.

Окремий феномен культури Трипілля становлять згадувані керамічні моделі споруд трипільського житла.

Розписна трипільська кераміка — єдиний добре збережений вид трипільського живопису, котрий становить водночас органічний елемент стінопису інтер'єрів.

Трипілля вирізняє тонкий рельєфний орнаментальний декор; тут домінують елементи трипільських спіралей, іноді при моделюванні рельєфів застосовується сіра та біла глина. Дуже поширювалось виготовлення керамічних виробів побутового призначення: мисок, горщиків, макітр, глечиків, декоративної кераміки та моделей жител. Характерна їх ознака — яскравий декоративний розпис, що вигідно вирізняв ці вироби з-поміж інших виробів сусідніх народів.

У III тис. до н.е. в степах Східної Європи з'являються племена ямної культури. Серед них набуває широкого розповсюдження обряд курганних поховань. На ранньому етапі кургани були невеликі за розмірами, але пізніше дедалі більше стають вищими й іноді сягають 10 м. Курганні насипи звичайно споруджувались у декілька прийомів, що було зумовлено періодами між окремими похованнями, яких в деяких курганах налічувалось близько 20.

8. Розвиток культури залізного віку ( кіммерійці, скіфи, сармати).

З відкриттям та поширенням заліза в історії стародавнього населення України розпочалася нова епоха, позначена докорінним зламом старих соціально-економічних структур. Залізний вік в Україні розпочинається із XI ст. до н.е. та пов’язується із приходом Кіммерійців.

Виділено два підвиду культури Кіммерійців: чорногорівський та новочеркаський. На першому ступені ховали в простих прямокутних та овальних ямах, іноді з дерев'яним перекриттям у скорченому на боці положенні. Чоловіків супроводжували зброя, збруя, а жінок — золоті та бронзові пронизки, намисто, глиняний посуд. На новочеркаському ступені істотно змінився поховальний обряд: з'явилися глибокі ями, відомі прямокутні ями з дерев'яним дахом, поставленим на дерев'яні стовпи.

У VII ст. Кіммерійців змінюють північно іранські племена скіфів. Оскільки Скіфи становили союз племен то спектр різноманітності їхньої культури був надзвичайно широким. Головними видами занять було: металургія, скотарство, війна. Усе це визначало характер їхньої архітектури, традицій, побуту.

З кінця III ст. до н.е. до IV ст. н.е. центром Скіфії був Крим, де скіфи заснували своє царство, відоме в літературі як Мала Скіфія, із столицею в Неаполі Скіфському.

Продовження культурного розвитку України відбувалося при Сарматах. У легендах залишилися згадки про войовничий дух сарматів та їх мужню рішучість у бою.

Майже єдиним видом сарматських пам'яток в Україні є кургани, поширені насамперед у Степу — Лісостепу, але розсіяні практично по всій території нашої країни. Сарматська поховальна споруда мала вигляд вузької прямокутної або овальної в плані ями, перекритої деревом, іноді — кам'яним закладом.

Сарматські поховання вирізняються особливими предметами матеріальної культури: ножами з вузьким держаком, біконічними та яйцеподібними пряслами, а також притаманною лише їм зброєю. Сарматська культура зникла на тлі загальної кризи суспільств раннього залізного віку, коли загинув античний світ. На цьому епоха раннього заліза закінчилася.