39. Особливості розвитку українського живопису хіх - початок хх ст.

У І пол. 19 ст. розвивається становий живопис, передусім жанри: портретний, історико-батальний, пейзажний, побутовий. Поширюється автопортрет, зростає інтерес камерного портрету – мініатюри.

Реалістичні тенденції в українському портретному мистецтві І половини 19 ст. розвивали Т.Шевченко, І.Сошенко. Творчість Шевченка належить до здобутків українського образотворчого мистецтва. У США виявлено малюнок Шевченка "Мойсей добуває воду зі скелі". У картині "Притча про блудного сина" Т.Шевченко відображає психологічну глибину і індивідуальні особливості характеру людини. Цей твір ознаменував початок нової доби в українському і російському мистецтві.

Одним із зачинателів нової української школи пейзажного і побутового живопису був В.Штернберг (1818 – 1845 рр.), у творах якого вперше в українському живопису зображено людину на фоні реальної природи ("Вулиця на селі", "Пастух", "Вітряки в степу").

Видатним майстром побутового жанру був М.Пимоненко (1862 – 1912 рр.), В.Орловський (1842 – 1914 рр.), відомий як один із основоположників нового українського реалістичного пейзажу.

На початку ХХ ст. український історичний жанр досяг значного розвитку і став характерним явищем національної культури. На історичну тему творили картини Ф.Красицький ("Гість із Запоріжжя"), М. Самокиш ("Запорожці обідають"). Плідно працював в історичному жанрі М.Івасюк (1865 – 1937 рр.), "Битва під Хотином", "В'їзд Богдана Хмельницького в Київ", "Іван Богун під Берестечком".

Символізм та модерн, що склалися на зламі 19 – 20 ст. ст. внесли істотні зміни у розуміння проблем художньої творчості. Для національного модерну властиве звернення до глибоких традицій народного мистецтва.

40. Авангардні течії в сучасному українському живопису.

На сучасному етапі українське мистецтво переживає велике піднесення. Для нього характерний розвиток всіх стилів і жанрів. Картини художників широко популяризуються серед населення шляхом організації всеукраїнських, обласних, групових і персональних виставок. Місце українських художників регламентується ринком і їх рейтингом у ринковій ієрархії. Визначальним напрямком сучасного українського живопису є утвердження національної самобутності у поєднанні зі світовим мистецьким досвідом.

У розвиток світового авангарду помітний внесок зробили О.Богомазов (1880 - 1930 рр.), М.Бойчук (1882 – 1939 рр.), К.Малевич (1878 – 1935 рр.).

О.Богомазов – художник - кубофутурист ("В'язниця", автор трактату "Живопис та елементи", у якому викликав засади авангардного мистецтва).

М.Бойчук започаткував новий напрям монументального мистецтва ХХ ст., ак званий неовізантизм, в основі якого лежали конструктивні особливості візантійського та давньоруського живопису.

Плідно діяли у ХХ ст. Т.Яблонська, В.Зарецький, О.Заливаха, М.Бойчук. Зараз заслуженою славою в Україні користуються художники: О.Дубовик, М.Медвідь, І.Марчук, Я.Король, В.Попов, Ю.Горбачов, С.Поярков, Р.Масаутов, Т.Сільваші, Я.Мотика та інші.