29.Розвиток національних традицій в музиці 19-20 ст

Музика – це вид мистецтва, що відображає дійсність у художньо-звукових образах.

Музика відіграє велику роль у житті суспільства. Вона виражає радість, горе, завітні сподівання, мрії про щастя.

У часи розбудови самостійної держави, в музичному житті України відбуваються інноваційні тенденції. Проходять концерти класичної, симфонічної і камерної музики. Проводяться міжнародні музичні фестивалі. Зокрема, «Київ музик-фест» привертає увагу діячів культури США, Канади, Нідерландів, Франції, Німеччини та інших країн. Зразки нової національної музики продемонстрував всеукраїнський фестиваль «Червона рута». Національну музику поширюють ансамблі «Гуцули», «Брати блюзу», «Рокнація» та інші. Відбуваються міжнародні конкурси молодих виконавців української естрадної пісні. Художні смаки молоді формуються головним чином під впливом масових музичних жанрів і шоу-програм.

Розвивається співробітництво українських музичних колективів з зарубіжними. Капела «Думка» відвідала Францію та Італію. У Парижі з успіхом виступив оркестр Держтелерадіомовної компанії України під керівництвом В. Сіренка.

Національна опера ставила оперні та балетні вистави у Німеччині, Швейцарії та Данії. У Будапешті артистична група Національної опери України на фестивалі «Будафест» (1997 р.) показала постановку опери «Ріголетто», а на Зальцбурзькому музичному фестивалі в Австрії – «Жізель» А. Адана і Кармен-сюїту» Р. Щедріна. Солісти опери та балету Р. Майборода, В. Лупалов, С. Ярошенко, Т. Штонде, Т. Боровик, Д. Матвієнко справили на гадачів велике враження.

18 концертів дав у Англії Національний симфонічний оркестр. Італія аплодувала українському театру класичного балету та симфонічно-естрадному оркестру. В Іспанії та Франції грав органіст В. Кошуба, а в Сицілії – відомий гітарист В. Петренко.

Українську музику, пісні, танці пропагують у світі Державний заслужений академічний народний хор імені Г. Верьовки під керівництвом А. Авдієвського, ансамбль танцю імені Вірського та інші.

На сучасному етапі українська музика привертає увагу своєю традиційністю і національною особливістю.

30.Здобутки Укр.композиторської школиМузика – це вид мистецтва, що відображає дійсність у художньо-звукових образах.

Важливою подією в музичному житті України стало відкриття Глухівської співацької школи, де вивчали вокальний спів, гру на скрипці, басах, гуслях, флейтах. З неї вийшли видатні композитори, творці української музики М. Березовський, Д. Бортнянський, А. Ведель.

Музично-хорова школа діяла у Києво-Могилянській академії. Хори існували при Переяславській, Чернігівській, Харківській колегіях.

Першою українською національною оперою була опера "Запорожець за Дунаєм" (1863 р.) С. С. Гулака-Артемовського.

Перлиною української класики стала виразна музична картина з народного життя "Вечорниці" П. Г. Нішинського (1832 – 1896 рр.).

Українська музична культура поширювалася завдяки концертно-виконавській діяльності М. Лисенка (1842 - 1912 рр.), та створених ним хорових колективів.

Лисенко був не тільки композитором, але й блискучим піаністом-віртуозом, талановитим диригеном, педагом, музикознавцем і активним громадським діячем.

До найвищого рівня вокального мистецтва піднялися С.Крушельницька, О.Мишуга, М.Менцинський, відігравши велику роль у пропаганді української музики.

Міжвоєнний період позначився злетом української музичної культури. В Україні прискорився розвиток художньої творчості. Виникли самодіяльні і професійні музичні колективи, відкрилися концертні установи

Музиканти-ентузіасти на чолі з В. М. Яблонським утворили перший на Україні Київський симфонічний ансамбль у 1926 р. Неперевершеними майстрами оперного і камерного співу були П. Білинник, З. Гайдай, Б. Гмиря, М. Гришко, І. Козловський, Світ почув чудові милозвучні голоси українських оперних та естрадних співаків: Л. Руденко, Ю. Гуляєва, Д. Гнатюка, У часи розбудови самостійної держави, в музичному житті України відбуваються інноваційні тенденції.Проводяться міжнародні музичні фестивалі. Зокрема, «Київ музик-фест».Художні смаки молоді формуються головним чином під впливом масових музичних жанрів і шоу-програм.

Українську музику, пісні, танці пропагують у світі Державний заслужений академічний народний хор імені Г. Верьовки під керівництвом А. Авдієвського, ансамбль танцю імені Вірського та інші.

31Кіно і телебачення.Значне місце в історії світової і української культури займає кіно і телебачення.

Вперше винайшли кіно брати Луі та Огюст Люм'єри. Вони досконало вивчили принцип роботи апарата для спостереження за швидкозмінюваними фотографіями, що створював ефект руху об'єктів і в 1895 р. запатентували кіноматографію.

28 грудня 1895 р. у підвалі "Гран кафе" у Парижі відбувся перший публічний платний сеанс кіно.

Перші кроки кінематографа в Україні пов'язані з іменами механіка-конструктора І. А. Тимченка та фізика М. А. Любімова.

З 1907 р. на Україні розпочалося регулярне виробництво кінофільмів (Київ, Одеса, Харків, Катеринослав).

Протягом 1929 - 1937 рр. в Україні було знято близько 180 фільмів.

Значним надбанням стали фільми "Тіні забутих предків" С. Параджанова (за повістю М. Коцюбинського), "Сон" В. Денисенка та інші.

У 60-ті роки ХХ століття злет українського кіно продовжувався.

Початок 90-х років ХХ століття позначився новими аспектами у розвитку кіноматографії.

У 1990 р. вперше в •історії українського кіно фільм "Зона" одержав нагороди найпрестижнішого в світі Канського кінофестивалю.

Талановиту й правдиву картину "Голод - 33" створив молодий режисер О. Янчук за сценарієм С. Дяченка і Л. Танюка.

У 1995в Москві «Нове українське кіно».

На сучасному етапі в кінотеатрах, на екранах телевізорів демонструються вітчизняні та зарубіжні фільми. Відроджується українське кіно.

Телебачення-наука про передачу зображення на відстань.

У 1911 р. Б. Родінг провів першу у світі телевізійну передачу в лабораторних умовах.

У 1930 р. у Радянському була зроблена механічна система розкладу зображень на елементи, а вже 1 жовтня 1931 р. розпочалися регулярні телепередачі нерухомих зображень Через рік було проведено передачу рухомого об'єкта, а в 1934 р. з'явився і звуковий супровід.

Перші телепередачі мали пропагандистський характер.

Але, війна перервала процес створення нових і більш досконалих систем телебачення.

Перша післявоєнна телепередача відбулася у 1945 р. З кінця 60-х рр. XX ст. телебачення практично набуває рис окремого виду мистецтва.

З 1991 р. українське телебачення стає незалежним від Москви. Активно йдуть пошуки його вдосконалення і розвитку.

На сучасному етапі у розвитку телебачення є труднощі й недоліки, позитивні і негативні моменти. 32.Архітектура 10-15 ст. Архітектура посідає у художній культурі особливе місце як основа синтезу всіх інших видів мистецтва, зокрема живопису, скульптури, декоративно-прикладної творчості.

За призначенням архітектура поділяється на основні типи:

1) житлову;

2)суспільно-громадську

3)промислову

Складовою архітектури є садово-паркове мистецтво

В Україні архітектура як вид будівельного мистецтва виникає період становлення Київської русі.

Перший кам'яний храм Русі – церква Богородиці Десятинної (989 - 996 рр.), зведений візантійськими майстрами, на замовлення Володимира Великого,

Поряд з храмовою забудовою чільне місце посідала оборонна. Київ був оточений валами і дерев'яними стінами, кам'яними воротами. Зараз відбудовані Золоті ворота.

Значного розвитку архітектура досягає за часів Ярослава Мудрого. Унікальним явищем у тогочасній світовій архітектурі став собор св. Софії у Києві (1017 – 1057 рр.).

Софія Новгородська (1045 – 1050 рр.) характеризується чітким силуетом, стриманістю, суворістю форм, порівняно з Софією Київською.

Стиль Спасо-Преображенського собору у Чернігові відповідає принципам забудови святої Софії у Києві.

В кінці ХІІ ст на всіх руських землях утверджується єдиний архітектурний стиль, якому властива чіткість ліній, гармонія форм, багатство декору на фасадах.

На початку ХІІІ ст., коли Київ втрачає значення центра держави, велике будівництво розгортається на західноукраїнських землях. В цей період провідною стає оборонна забудова.

Однією з найважливіших замкових споруд свого часу був Кременецький замок. Ним не змогли оволодіти татари в 1240 р. В історію архітектури увійшли також Хотинська фортеця висотою 40 м - забудова часів Д.Галицького, Білгород-Дністровська-одна з найбільших замкових споруд, замки в Острозі, Перемишлі, Старому Селі, Бережанах.

Готичний стиль характерний переважно для культових споруд Західної, Центральної і частково Східної Європи середини ХІІ -– кінця ХУІ ст.

Однак, готичний стиль мало характерний для української архітектури, оскільки у період інтенсивної забудови міст (ХУ ст.) готика в європейських країнах вже стала історією.

33.Риси національного архітектурного стилю 16-18 ст. Архітектура посідає у художній культурі особливе місце як основа синтезу всіх інших видів мистецтва, зокрема живопису, скульптури, декоративно-прикладної творчості.

Ренесанс (фр. – відродження) – архітектурний стиль, для якого характерні урівноваженість композицій, міжповерхові членування, розвинений каркас, наріжні пілястри Вплив ренесансного стилю відчутний у багатьох спорудах України. Це, зокрема, кафедральний собор у Жовклі, замкові споруди у Бережанах (1544 р.), Старому селі (сер. 17 ст.), Збаражі (1631 р.).

Ренесансний стиль був дуже поширений у Львові. В основу плану забудови міста покладена прямокутна мережа вулиць з квадратною площею у центрі та будинком міської управи (ратушею) на ній. До визначних пам'яток архітектури ренесансу стародавнього Львова належить Успенська церква. Складовою частиною ансамблю Успенської церкви є каплиця

Споруди стилю бароко (чудернацький, дивний) відзначаються динамічністю композицій, декоративною пишністю, контрастами масштабів і ритмів, світла й тіні. До зразків розвинутого бароко належить Львівський домініканський костьол (1749 – 1764 рр., арх. М.Урбаник),

Найцінніше досягнення львівського бароко - ансамбль св. Юра (укр. арх. Б.Меретин).

Архітектурним шедевром світового значення у стилі бароко справедливо вважається Андріївська церква у Києві (1746 – 1753 рр.) – проект В.Растреллі, забудова І.Мічуріна.

Розвитку козацького бароко сприяла культурна діяльність гетьмана І.Мазепи. На його кошти збудовано кам'яну Богоявленську церкву (1690 – 1693 рр.), соборну церкву св. Миколи (1690 – 1696 рр.) Справжнім шедевром барокового стилю стала так звана Ковнірова дзвіниця на Далеких печерах. Значна кількість храмів на території України зведена на честь козацьких перемог, зокрема Миколаївський собор у Ніжині (1668 р.), Вознесенський собор у Переяславі (1696 - 1700 рр.), Катеринівська церква у Чернігові (1715 р.).

34.міське будівництво житлового та громадського призначення. Архітектура посідає у художній культурі особливе місце як основа синтезу всіх інших видів мистецтва, зокрема живопису, скульптури, декоративно-прикладної творчості.

У стилі класицизму зводяться житлові будинки, адміністративні установи, освітні заклади. На 30 – 40 р. 19 ст. припадає будівництво в Києві театрів у Києві, Одесі, Полтаві.

У середині 19 ст. архітектуру Львова доповнюють громадські споруди стилю класицизм, зокрема Український драматичний театр Політехнічний інститут (1872 – 1877 рр., арх. Ю.Захаревич), Наукова бібліотека.

Наприкінці ХІХ ст. – поч. ХХ ст. у світовій та українській архітектурі відбувається становлення нового напряму, що дістав назву стиль модерн.

Модерн– архітектурний стиль, в основу якого покладена динамічність форми, іноді геометрично чіткі ритми будівлі, відмова від ордеру еклектичних запозичень елементів інших стилів. Для споруд раннього модерну характерна надмірність декору на фасадах, відсутність чіткості силуету.

В українській архітектурі яскравим прикладом раннього модерну є власний будинок архітектора В.Городецького

ею України був Харків, на центральній площі міста у стилі конструктивізм зводиться ансамбль адміністративних і громадських будівель. Конструктивізм у архітектурі близький до функціоналізму й раціоналізму.

У повоєнний відбудовчий період зберігається принцип регулярного планування міст. За таким принципом створено новий архітектурний ансамбль Хрещатика у Києві, збудований у стилі модерну з активним використанням декору та національних мотивів.

У радянський час в Україні забудова та реконструкція міст і селищ здійснюється переважно за типовими проектами, що негативно позначилося на художній виразності архітектурних споруд.

Серед громадських споруд 70-х років художньо вирізняються Палац культури "Україна" (1970 р., арх. Є.Маринченко

У 70-х роках створено міста-заповідники: Львів, Луцьк, Кам’янець-Подільський, Новгород-Сіверський, Переяслав-Хмельницький. Розбудувався музей народної архітектури і побуту. Величною спорудою сучасності є Донбас-Арена, Донецьк-Сіті, Планетарій в Донецьку.

На сучасному етапі в українській архітектурі органічно поєднується художні стильові особливості з народним розумінням краси й доцільності житлових, громадських, культових та інших споруд. Це відображає об'єктивний процес демократизації й гуманізації духовної культури українського суспільства.

35.унікальні скульптурні пам’ятки стародавнього населення. Скульптура (від лат. Sculpture – різьблення, ліплення, пластика) – вид образотворчого мистецтва, сутність якого становить фізично об'ємне, тривимірне зображення.

Основні види скульптури: кругла (статуї, скульптурні групи, статуетки, торси, погруддя, півфігури та ін.), яка вільно розташовується у просторі і звичайно вимагає кругового огляду, та рельєф (плоскісно - скорочене зображення, переважно на площині, яка творить для нього тіло).

За своїм призначенням і змістом скульптура поділяється на :

монументальну

монументально-декоративну

станкову

Добу неоліту репрезентує в Україні трипільська культура. Скульптура Трипілля невеликих розмірів. Це переважно керамічні жіночі статуетки.

Відомий художній стиль становить скіфська кам'яна скульптура. Найдавнішим зразком статуї є скіфські статуї с. Ольховик Донецької області, с. Калинівка Миколаївської області.

Цінною знахідкою ХХ ст. вважається Золота пектораль на Дніпропетровщині.

Унікальною пам'яткою скульптури вважається саркофаг Ярослава Мудрого (Х – ХІ ст. ст.) з білого мармуру, вкритий чудовим рослинним орнаментом з християнською символікою.

У 16 – 17 ст. ст. в Україні зароджується ренесансний скульптурний портрет. У Львові із прикрашеного цивільного будівництва слід назвати цілий ряд ренесансних фасадів житлових споруд на площі Ринок у Львові.

Окрему групу скульптурних творів періоду ренесансу становлять пам'ятки епітафійного і надгробного характеру. Найвідоміший з цього типу надгробків – надгробок гетьмана Великого князівства Литовського князя К.І. Острозького (1460 – 1530 рр.

Ознаками барокової скульптури є експресивне ліплення, витончене моделювання форм. Прикладом її є статуї гетьманів та алегоричні фігури Муз були на фронтоні Малоросійської колегії у Глухові, статуя Феміди на Київській Ратуші, кам'яні статуї на фасаді собору св. Юра у Львові.

До цікавих скульптур цього періоду належать іконостаси Спаської церкви у м. Лохвиці і іконостас Успенської церкви.

Класицизм в українській скульптурі мав кілька різновидів: типовий центральноєвропейський класицизм, романтизм , академізм, паралельно з яким розвивалась реалістична пластика.

Типовим представником класицизму був І.Мартос (1754 – 1835 рр.)- український скульптор, автор пам'ятників Мініну і Пожарському (1804 – 1818 рр.) у Москві, А.Рішельє (1823 – 1828 рр.) у Одесі, І.Потьомкіну (1829 – 1835 рр.) у Херсоні.

36

Скульптура (від лат. Sculpture – різьблення, ліплення, пластика) – вид образотворчого мистецтва, сутність якого становить фізично об'ємне, тривимірне зображення.

За своїм призначенням і змістом скульптура поділяється на :

монументальну

монументально-декоративну;

станкову.

Класицизм в українській скульптурі мав кілька різновидів: типовий центральноєвропейський класицизм, романтизм , академізм, паралельно з яким розвивалась реалістична пластика.

Типовим представником класицизму був І.Мартос (1754 – 1835 рр.)- український скульптор, автор пам'ятників Мініну і Пожарському (1804 – 1818 рр.) у Москві

Серед відомих пам'ятникових споруд І пол. 19 ст. – монумент Слави у Полтаві (1805 – 1811 рр.) арх. Тома де Томон ;

Видатними представниками львівського класицизму були А.Шімзер, П.Філіппі, Л.Марконі, П.Отель, Гаврило Красуцький.

У ІІ пол. 19 ст. в українській скульптурі, зокрема, монументальній, відбуваються певні зміни.

У Києві у 1853 році на Володимирській горі встановлено пам'ятник князю Володимиру Святославовичу. Розпочав роботу над монументом російський скульптор В.Демут-Малиновський. Бронзову постать князя Володимира.Розвиток реалізму в монументальній скульптурі пов'язаний з творчістю М.Микешина.

У Західній Україні у ІІ половині 19 ст. у традиційному академічному стилі працює Л.Марконі. Одним із провідних Львівських скульпторів у галузі монументально-декоративної пластики був П.Війтович.

На початку ХХ ст. монументально-декоративне пластичне оздоблення використовується в архітектурі модерну та неокласицизму.

Цікавим пам'ятником є монумент княгині Ольги, відкритий у Києві в 1911 р. Автор проекту – відомий скульптор-монументаліст І.Кавалерідзе.

Українській скульптурі 10 – 20 –х років ХХ ст. властиві авангардні тенденції. Паралельно розвивається реалістична пластика.

Скульптура радянського часу у зв'язку з планом так званої "монументальної пропаганди" набуває виразно політично-агітаційного характеру, що негативно позначилося на художньому рівні творів.

Вагомий внесок у розвиток мистецтва скульптури зробили українські митці діаспори – Богдан Мухін, Григорій Крук, Михайло Чернишевський, Леонід Молодожанин.