25.УКр.Кріпацький театр,становлення професійного.

Театр – це вид мистецтва, що відображає дійсність у художніх сценічних образах.

В процесі формування української нації театральній творчості належить важливе місце. В різні часи театральне мистецтво в Україні втілювало її духовність і красу.

Наприкінці XVIII ст. на Україні в поміщицьких садибах уже існували домашні аматорськи театри.На сценах кріпацьких театрів, крім п'єс російських та іноземних драматургів, ставились п'єси українських авторів. Першою українською постановою була "Наталка Полтавка" у 1819 р. Згодом був поставлений "Москаль- чарівник" І. Котляревського у Полтавському театрі.

У 1828 році офіційно було заборонено купувати в театр кріпаків, але кріпацькі актори та їх нащадки продовжували входить до складу деяких театральних труп.

Театр активізувався у 30 - 40 роках XIX ст. Важливу роль у зміцненні його реалістичних і демократичних принципів відігравав Т. Г. Шевченко. Його драма "Назар Стодоля»- одна з перших в українській драматургії, сюжет якої базується не на побутово-любовному, а на соціально-класовому конфлікті.

Перші професійні трупи почали виникати в кінці XVIII ст. У 1718 р. у Львові з'явилося перше постійне театральне приміщення, а в 1783 - 1784 рр.

Головними центрами у театральному житті в першій половині XIX ст. стали Харків і Полтава. У Харкові діяла театральна трупа, яку у 1814 р. створив І. Ф. Штейн. Полтавський театр (1813-1821 рр.), завдяки І. Котляревському та М. Щепкіну, започаткував історію професійного українського театру. З ініціативи І. Котляревського, були зібрані гроші, на які Щепкіна викупили з кріпацтва.

У 1876 р. Емським указом, підписаним імператором Олександром II, українські професійні і аматорські театри були заборонені.

У 1881 р. цар дозволив ставити п'єси українською мовою, якщо вони пропущені цензурою. Ця заборона діяла десять років.

У 1864 у Львові почала діяти перша в Галичині українська професійна трупа - Руський народний театр на чолі з О. Бачинським.

У 1882 р. М. Кропивницький створив українську професійну трупу. Він об'єднав акторів-професіоналів і аматорів: псевдоніми: Івана - Карпенко-Карий, Миколи - Садовський, Панаса - Саксаганський, І. Бурлака, та інші.

26.театральна культура 20-21 ст.Театр – це вид мистецтва, що відображає дійсність у художніх сценічних образах.

На початку ХХ ст. театр залишався важливим чинником культурного розвитку України. У Львові продовжував діяти театр «Руської бесіди.

У 1907 р. М.Садовський заснував у Києві перший в Україні український стаціонарний театр.

Широке визнання здобули Гуцульський театр, заснований Г.Хоткевичем та Буковинський народний театр.

У 1932 р. в Сталіно (Донецьк) був створений державний академічний театр, а в 1933 р. – музично-драматичний театр. Наприкінці 30-х років ХХ ст. в Україні працювало понад 80 театрів.

У післявоєнні роки, незважаючи на тяжкі умови, популярність театру в народі зростала.У 60-80-ті роки ХХ ст.. республіці діяли 87 професійних театрів, 25 філармоній, 286 народних самодіяльних театрів, об’єднання «Укрконцерт».

Великий успіх у глядачів завоювали п’єси «Фауст і смерть» О. Левади, «Планета дій» О. Коломійця, «Хто за? Хто проти?» М. Стельмаха.

Лауреатами Державної премії стали актори О. Голобородько, В. Івченко, Б. Ступка, а лауреатами Державної премії імені Т. Шевченка – М. Задніпровський, В. Заклунна, Ю. Мажуга, А. Роговцева, М. Рушківський.

На сучасному етапі український театр впевнено завойовує позиції на вітчизняному і європейському культурному просторі. Театри опери та балету Донецька, Дніпропетровська, Львова, Харкова гастролюють в Італії, Іспанії, Португалії, Франції, а Національний академічний драматичний театр імені М.Заньковецької – у Великій Британії. Донецьк став місцем проведення Міжнародного конкурсу артистів балету. Набув популярності та визнання Міжнародний конкурс артистів імені С.Лихваря.

В умовах розбудови незалежної України театральне мистецтво продовжує розвиватись, воно удосконалюється і модернізується.

27.Видатні представники українського театру Театр – це вид мистецтва, що відображає дійсність у художніх сценічних образах.

Видатними представниками українського театру є Іван Петрович Котляревський - видатний український письменник, драматург, перший класик нової української літератури, перший автор творів на сучасній українській мові.

Народився 29 серпня (9 вересня) 1769 р. у Полтаві. в 1793-1796 р. р. - домашнім учителем у сільських поміщицьких родинах.

У 1816-1821 р. р. - директор Полтавського театру. На сценах театру ставились його п’єси “Наталка-Полтавка»,«Москаль-чарівник»,«Енеїда».

У 1818 році входив до складу Полтавської масонської ложі "Любов до істини".

Сприяв викупу М. С. Щепкіна із кріпацтва.У 1827-1835 - піклувальник "благодійницьких" закладів.

Помер І.П.Котляревський 29 жовтня (10 листопада) 1838 р.у Полтаві.

Михайло Семенович Щепкін - великий російський актор, один з основоположників російської акторської школи.

Народився 6 листопада 1788 року в селі Курської губернії в родині кріпаків графа Г. С. Волькенштейна.

З 1799 по 1801 рік навчався в Судженському народному училищі. У 1801-1802 р. р. грав у домашньому театрі графа Волькенштейна. У 1805 році вперше виходить на професійну У 1816 році Щепкін входить в трупу І. Ф. Штейна У 1818 році стає актором Полтавського театру,спеціально для нього Котляревський пише ролі у своїх п'єсах «Наталка-Полтавка» і "Москаль-чарівник". Крім того, Котляревський разом із С. М. Волконським організує збір грошей, щоб викупити Щепкіна у пана - і в 1822 р. актор звільняється з кріпацтва.

У 1823 році Шепкіна запросили до трупи московського театру у якому він залишився до кінця свого життя. Дебют у московському театрі відбувся 20 вересня 1822 року в ролі Богатонова Естетичні принципи роботи над роллю, глибоке проникнення в характер, осмислення персонажа, закладені Щепкіним, надалі зміцнювалися в Малому театрі й стали основою системи Станіславського. Помер М. С. Щепкін 11 (23) серпня 1863

Видатним діячем українського драматичного театру є Олександр (Лесь) Степанович Курбас (1887-1937 рр.)

. У 1986 р. він повернувся й очолив молодіжний театр у Києві. Творча сміливість і компетентність стали причиною усунення його з посади.

На сучасному етапі всесвітньо відомим є Вадим Писарєв, актор Донецького театру опери і балету,

28.становлення музичої культури 17-18 ст.Музика – це вид мистецтва, що відображає дійсність у художньо-звукових образах.У ХVІІ-ХVІІІ ст.ст. українська музична культура досягла помітних успіхів. Музика і спів набули в Україні широкого розповсюдження. Виникають значні музичні центри - у Львові, Кам'янці, Стародубі, Ніжині, Чернігові, Харкові тощо.

Важливою подією в музичному житті України стало відкриття Глухівської співацької школи, де вивчали вокальний спів, гру на скрипці, басах, гуслях, флейтах. З неї вийшли видатні композитори, творці української музики М. Березовський, Д. Бортнянський, А. Ведель.

Музично-хорова школа діяла у Києво-Могилянській академії. Хори існували при Переяславській, Чернігівській, Харківській колегіях.

При кафедральному соборі святого Юра у Львові існували хор і оркестр, які брали участь у церковних відправах.

Осередком музики був і Перемишль, в якому єпіскоп І. Снігурський заснував перший постійний церковний хор.

Значний вплив на розвиток української хорової культури мала творчість композитора Д. Бортнянського, який написав 35 концертів на 4 голоси, 10 концертів на 2 хори, співи до служби Божої, які й зараз виконуються церковними хорами.

Першою українською національною оперою була опера "Запорожець за Дунаєм" (1863 р.) С. С. Гулака-Артемовського.