1. Предмет і завдання курсу «Історія української культури».

Вивчаючи перше питання необхідно виходити з того, що курс “Історія української культури” вирішує декілька взаємозв’язаних завдань:

отримати необхідний мінімум теоретичних знань про сутність, структуру, функції, закономірності та основні історичні типи культури;

допомагати гармонійному поєднанню фахових і гуманітарних знань, сприяти виробленню професійної етики і моральності;

виробити здатність до творчого, критично осмисленого сприйняття різних національно-культурних, етноконфесійних та інших платформ;

допомагати зорієнтуватись у світі культурних символів, напрямків у мистецтві, літературі, музиці тощо;

виробити усвідомлення сприйняття соціально-перетворюючих функцій культури.

Цей курс дає розуміння того, що будь-яка матеріально-практична, наукова та інша діяльність людини поза культурою неможлива, як саме життя.

Слово “культура” – лексиконі практично кожної людини, але в це поняття вкладають різноманітний смисл. Одні під культурою розуміють лише цінності духовного життя, інші – ще більше звужують це поняття, відносять до нього лише явища мистецтва, літератури. Треті під “культурою” взагалі розуміють певну ідеологію, покликану обслуговувати, забезпечувати “трудові звершення”, тобто господарські завдання.

Проблеми культури вивчають багато конкретних наук – археологія, етнографія, історія, соціологія, а також науки, що вивчають різні форми свідомості, - філософія, мистецтво, естетика, мораль, релігія тощо.

2. Поняття культури, об’єкт, предмет і форми культури.

Культура – це багатогранна проблема історичного розвитку. Термін “культура” походить від латинського “culture”, який означив обробіток землі, її культування, тобто зміна у природному об’єкті під впливом людини, її діяльності, на відміну від тих змін, що викликані природними причинами. Уже в цьому змісті терміна мова виразила важливу особистість – єдність культури, людини, її діяльності.

об’єктом української культури є прогресивно-перетворююча діяльність народу з удосконалення матеріальної і духовної сфер життя від найдавніших часів до наших днів.

Предметом української культури є ті процеси, події, факти, які становлять закономірності культурного розвитку.

Виділяють дві форми культури: матеріальну і духовну, а в рамках духовної культури – політичну, наукову, естетичну, професійну та інші форми.

Духовна культура — складна, багатогалузева система, яка включає мову, мистецтво, науку, політику, ідеологію, право, етику, релігію, традиції, звичаї, вірування.

За змістом і впливом культури на людину дослідники пропонують ділити її на прогресивну й реакційну. Культура як явище, що формує людину може виховувати особистість не тільки моральну, але і аморальну.

Можна виділити такі основні типи культурної взаємодії:

культурна інтеграція, коли те, що було спільним для інших культур, стає спільним і для даної культури:

акультурація, сутність якої в тому, що вирішальна частина чужої культури стає для даної культури своєю.