5. Специфіка та основні школи філософії стародавньої індії

Періоди розвитку індійської філософії
Ведичний період (1500-600 роки до н. е.)	Епічний (600-200 роки до н. е.)	Бхаш'ї до XIX ст	реформування класичної філософії Індії (XIX ст.)
виникнення Вед, Брахманів і Упанішад	створення філософських систем, названих «даршан»	створення сутр, канонічних творів, що викладали суть того чи іншого філософського вчення (починається з осмислення текстів Упанішад)	теоретичні передумови сучасної індійської філософії.

• Веди (веди буквально - знання) складені мудрецями приблизно в середині І тисячоліття до н. е. Чотири збірники вед (Самхіти) містять гімни (мантри або сукти) і звертання до богів, давні міфи і перекази, правила молитов і жертвопринесень. У ведах відображені і перші філософські елементи пізнання природи і місця людини в навколишньому світі і природі. Найдавніша з ведичної літератури «Рігведа» - веда гімнів - має найбільший філософський інтерес. Збірники «Самаведа» (веда мелодій), «Яджурведа» (веда жертвопринесень) і «Атхорваведа» (веда заклинань) містять в основному гімни Рігведи, розташовані у той чи інший спосіб, зручний для їх виконання під час жертвопринесень.

• Брахмани - це коментарі до вед, складені жерцями-брахманами. У кожної з вед свої брахмани, що містять керівництво та опис ведійських обрядів, жертвопринесень, перекази про богів, епічних героїв, царів та ін. Найвідоміші брахмани - Шатападха, Гопадха, Айтарея. Останнім літературним твором ведійського періоду є Упанішади - завершення вед (веданта).

Для вивільнення від земних пристрастей і оволодіння істинним знанням людина мала пройти чотири сходинки життя: період релігійного учнівства (брахмачар'я), життя домогосподаря (гархаст'я), самітництво (ванпрастха) і аскетизм (санн'яспі).

системи думки, які визнавали авторитет вед	які їх відкидали
ортодоксальні, брахманічні	огонастикою (неортодоксальні)

Чарвака-локаята

Буддизм

безпосередньо

Веданта

продовжують традиції

Джайнізм

вед

Санкх'я

Н'яя

Вайшешика

5. Буддизм

Будди́зм — одна зі світових релігій, яка зародилася в Індії і поширена переважно в Азії. Найбільше послідовників має в країнах Південно-Східної Азії, Східній Азії та Тибеті. Предмет науки буддології. Оригінальна назва: Дгарма (Закон, Вчення) або Буддга-дгарма (вчення Будди). Слово «буддизм» створене європейцями у XIX столітті.

Основні положення буддизму викладені в Чотирьох істинах шляхетних:

• життя неминуче пов'язане зі стражданнями;

• причиною страждання є жадоба чуттєвих насолод;

• щоб уникнути страждань, треба звільнитися від цієї жадоби

• і досягти повного заспокоєння — Нірвани

Хоча існує багато напрямів і шкіл буддизму, існують його головні філософські засади, що поділяють всі буддисти, Трилакшана (Три ознаки Буддійського вчення):

• Анітья, визнання непостійного, мінливого характеру всесвіту. Нема нічого постійного.

• Анатман, відсутність віри в індивідуальну «душу».

• Дукха, страждання як універсальний принцип непробудженого буття.

Буддизм вчить робити добрі та вмілі вчинки, уникати злих та невмілих вчинків, а також очищувати та розвивати розум. Мета цих практик — покласти край стражданням та досягти вгасання (Нірвана) жадоби, злості та омани, і тим самим досягти Пробудження (Бодхі).

Буддизм заперечує існування абсолютного трансцендентного Бога-творця. Натомість буддисти допускають існування багатьох божеств або богів, які є частиною світу і залежні від його законів. Ці божества так само як люди, прагнуть стати буддами — істотами, що вийшли з кола перероджень і смертей, досягнувши пробудження.

Спільним для всіх буддистських деномінацій є заперечення існування індивідуальної душі людини.

Благородний шлях до спасіння включає 8 кроків:

• Правильне розуміння сутності вчення.

• Правильне прагнення до спасіння.

• Правильна думка.

• Правильна мова, позбавлена образи.

• Правильна дія.

• Правильний спосіб життя.

• Правильне зусилля.

• Правильна концентрація.

В буддистській етиці існує 10 невмілих вчинків, які приводять до страждань, як самого буддиста так і оточуючих його осіб. Їх розділено на три категорії: тілесні, словесні та духовні невмілі вчинки. До тілесних відносяться: вбивство, крадіжка та помилкові сексуальні відносини (подружня зрада, педофілія та інше). Словесні невмілі дії: брехня, сіяння розбрату (розмови, які ведуть до сварок), образливі слова та безглузда розмова. Духовними невмілими діями є: користолюбство, недоброзичливе ставлення до інших та невірні погляди.