1.4 Причини та джерела змін

Початковою причиною всіх змін в організаціях є зміни у зовнішньому та внутрішньому середовищі підприємства.

В попередні десятиліття джерела змін переважно знаходилися всередині організації: її працівники самі знаходили можливості для вдосконалення роботи і пропонували необхідні для цього дії. В інших випадках підприємство повинно було відкликатися на зростання попиту на його продукцію чи на виникнення потреб у нових видах продукції. Результат виявлявся той самий – розвиток підприємства, що приводився у рух перспективами покращення його добробуту. У керівництва зберігалася впевненість у тому, що вони контролюють ситуацію. Тобто, ті зміни, під впливом яких працювали західні підприємства в період між 1950 та 1985 рр. характеризувалися двома властивостями: наступністю в практиці роботи підприємств і покращенням умов праці. Насправді ці зміни зводилися просто до кращого виконання вже відомої роботи, а отже, основною задачею змін було збагачення або розширення того, що існує.

Посилення нестабільності зовнішніх умов функціонування підприємств, проблеми, з якими вони зіштовхнулись в 90-ті рр., виявилися для підприємств принципово новими. Тиск, що підштовхував їх до змін поступово змістився у бік зовнішніх факторів, внаслідок чого члени організацій почали втрачати контроль над змінами, що відбувалися. Принципово важливе питання полягає у тому, як підприємство може протистояти змінам зовнішнього середовища, що виникають часто, але нерегулярно і практично непередбачувано, а також за допомогою попередніх заходів або відповідної реакції зберігати свою життєздатність і досягати намічених цілей. Підприємство повинно постійно слідкувати за основними компонентами зовнішнього середовища. Зазвичай серед цих компонентів виділяють:

• економічні (наприклад, глобалізація ринку або його регіональна диференціація);

• технологічні (швидке розповсюдження нових технологій);

• політико-правові (зміни у законодавстві);

• соціально-культурні (демографічні зрушення, зміни в системі цінностей);

• фізико-екологічні (кліматичні умови, навантаження на екосистему).

В економічній літературі сьогодні для пояснення причин організаційних змін існує три підходи:

1. Ектерналістська теорія, що пояснює причини змін явищами, які знаходяться за межами підприємства. Прибічники цієї теорії вважають, що підприємство само по собі позбавлене здатності до спонтанних змін і без впливу зовнішнього середовища залишається незмінним. Різновидами цієї теорії є:

   1. Біхевіористська теорія (поведінкова): в її основі лежить парадигма „стимул-реакція”. Без стимулу, а це завжди зовнішній вплив по відношенню як до людини, так і до підприємства, вони не здатні на жодну реакцію (активність, трансформацію).

   2. Теорія інвайроменталізма: пояснює будь-яку зміну факторами, що діють поза підприємством. Згідно цієї теорії, саме інвайроментальні сили формують, контролюють і руйнують підприємство.

2. Теорія іманентних змін, згідно якої будь-яка структура перетворюється в силу невід’ємно належних їй властивостей змінності та виходячи з власних можливостей та ресурсів. Причому зовнішні фактори не заперечуються, а розглядаються як додаткові. Вони можуть прискорити, уповільнити, зупинити перетворення, і навіть зруйнувати об’єкт, що модифікується.

3. Інтегральна теорія, чиї представники пояснюють природу змін у підприємстві як результат взаємодії зовнішніх та внутрішніх сил.

На відміну від причин змін, що визначають, чому підприємствам слід змінюватися, джерела змін визначають їх основу.

Вважається доцільним виділити три базові джерела змін, що знаходяться в їх основі та визначають їх специфіку:

1. _____________________

2. _____________________

3. _____________________

1) В основі змін знаходяться протиріччя. Протиріччя як основа змін можуть проявлятися на різних рівнях: між підприємствами, всередині підприємства, між людьми (рис. 1.3).

2) Поштовхом до змін, як правило, є кризові ситуації, а отже, кризи виступають джерелом змін. З економічної точки зору кризи слід розрізняти в залежності від того, в яких сферах вони являють загрозу для досягнення цілей підприємства:

• ________________________ означає реальну втрату неплатоспроможності, тому необхідні термінові заходи, інакше підприємство змушене буде піти з ринку;

• _______________________ характеризується негативним відхиленням фактичного стану від запланованого, причинами виникнення цієї кризи можуть бути помилки у дослідженні ринку, виробництві, капіталовкладеннях, кадровій політиці;

• ________________________ є менш помітною: хоча положення підприємства на даний момент часу (ситуація успіху) може здаватися цілком задовільним, її настання слід діагностувати, якщо відбуваються збої в розвитку підприємства, знижується потенціал успіху, послаблюються можливості у конкурентній боротьбі. Розрив, що прогнозується між імовірним і бажаним результатом може бути ліквідований лише шляхом зміни попередньої чи прийняття нової стратегії.

Рис. 1.3 – Види протиріч

3) Потреба у розвитку також є джерелом змін. Підприємство, що не розвивається, приречене на вмирання. А для розвитку воно повинно постійно вносити зміни у свою діяльність у відповідності з актуальними умовами середовища свого функціонування. Існуючі на сьогоднішній день концепції управління змінами спираються на концепцію розвитку, що передбачає:

• ________________________________;

• ________________________________;

• ________________________________;

• ________________________________.