47. Активизація національного руху в Україні на рубежі 80х-90х років.

Передумови національного відродження:

• демократизація суспільства, зумовлена здійсненням перебудовчих процесів;

• політика гласності;

• зростання значення національного питання та національної самосвідомості українського народу.

1. У всіх республіках активізувалися національно-демократичні сили, які ставили питання про вирішення національних проблем, про досягнення справжнього суверенітету, звучить критика наявного ладу.

2. У червні 1987 р. Спілка письменників України висловила стурбованість зникненням української мови з повсякденного вжитку. За дорученням письменників Ю. Мушкетик, Б. Олійник, Д.Павличко підготували лист, адресований Верховній Раді УРСР.

3. Зростає суспільно-політична активність населення у 1988 р. Спілка письменників України порушує проблеми стану української мови та культури тощо.

4. Почався випуск перших неформальних газет та журналів, на сторінках яких порушують актуальні проблеми української історії, мови, культури, розвитку українських звичаїв та традицій («Вибір», «Літературна газета», «Український вісник», «Вільна Україна» тощо).

5. Відбувається активізація руху національних меншин (виникають національно-культурні товариства, депортовані татари почали повертатися до Криму, надання Криму автономії

у складі УРСР за рішенням референдуму 1991 р. тощо).

8. У лютому 1989 р. відбулася установча конференція Товариства української мови ім. Т. Шевченка, яка розробила рекомендації щодо статусу української мови.

9. За безпосередньої участі цієї громадської організації Верховна Рада УРСР прийняла Закон «Про мови в Українській PCP» (28 жовтня 1989 p.):

• юридично закріплювався державний статус української мови;

• гарантувалася рівноправність мов усіх народів республіки;

• поряд з російською українська мова ставала мовою міжнаціонального спілкування в Україні;

• протягом п’яти років вона повинна була замінити російську мову в діяльності державних установ.

У Законі не враховувалося:

• можливості опору реальному перетворенню української мови на мову міжнаціонального спілкування;

• не передбачався механізм контролю за виконанням Закону.

48. Проголошення незалежності україни.

Поразка ГКЧП в Москві створила якісно нову ситуацію в Україні. Верховна Рада України вирішила про скликання позачергової сесії, призначеної на 24 серпня. У цей момент союзні республіки були фактично надані самі собі, і дістали можливість узяти всю повноту влади в свої руки. 24 серпня 1991 р. Верховна Рада України переважною більшістю голосів (346 з 450) прийняла Акт про проголошення незалежності України. Комуністична більшість в парламенті, деморалізована провалом путчу, не чинила відкритого опору цьому рішенню. З метою всенародної підтримки цього історичного акту, було вирішено провести 1 грудня республіканський референдум. Поразка ГКЧП було, перш за все, поразкою комуністів. Партія почала нестримно розпадатися, її ряди покидали десятки тисяч комуністів. 31 серпня Верховна Рада прийняла Указ "Про тимчасове припинення діяльності компартії України", як організації, що підтримала спробу державного перевороту. Майно КПРС і КПУ на території України передавалося у власність держави.

Незабаром почалося висунення кандидатів в Президенти незалежної України. Всього свої кандидатури на цей пост висунули 95 чоловік, проте, тільки 7 з них удалося зібрати необхідні 100 тис. підписів для офіційної реєстрації у виборчій комісії. В цей час зявився проект нового союзного договору, на підписанні якого наполягав Президент СРСР М. Горбачов, при цьому він неодноразово заявляв, що "не уявляє собі новий Союз без України".

1 грудня 1991 р. на виборчі ділянки зявилися близько 32 млн жителів України. За підтвердження Акту про незалежність України виступили 90,3 % опитаних.