45. Освіта, наука та культура України в 70-80х рр. Чорнобильська катастрофа та її наслідки

Попри бурхливий розвиток культури криза радянської моделі розвитку у 1970-ті — середині 1980-х рр. мала свої прояви і у цій сфері. Її проявами були: стрімка русифікація, ідеологізація, бюрократизація, формалізм і догматизм. Реформа загальноосвітньої школи (1984 р.) зумовила посилення ідеологізації та русифікації навчання в Україні. Продумане й комплексне витіснення рідної мови з процесу викладання призвело до того, що у великих містах південних та східних регіонів України не залишилося українських шкіл. Разом з тим загальний рівень навчання залишався високим. Вища школа була майже цілком русифікована.

Великого значення у Радянському Союзі, і зокрема в УРСР, приділялося розвиткові наукових досліджень. Проте, основне фінансування отримували ті дослідження, які торкалися воєнної тематики. Так, в Україні активно велися наукові дослідження для потреб ракето-, авіа-, танко-, судно-, приборобуду- вання. Гуманітарні дослідження в Україні були вкрай обмежені і підконтрольні. Тим часом починається активний розвиток української літератури. Письменники й пости протистояли процесу русифікації. Стали відомими імена нових поетів, зокрема В. Стуса, твори якого не видавалися в Україні за його життя.

Однак майже всі діячі культури підкорилися партійним вимогам і одержували за це великі гонорари, лауреатські звання, державні премії тощо.

Висновок. Процеси 1970—1980-х рр. Культурного, духовного життя України відзначалися неоднозначністю. Так, з одного боку, декларується гасло «мистецтво належить народу», поширюються кращі зразки світового класичного мистецтва, а з іншого боку, зростає ідеологізація та русифікація освіти, відбувається майже повний занепад суспільних дисциплін, панує відірваність від світового мистецького процесу.

46. Загострення екологічних проблем в Україні 70-80х рр. Чорнобильська катастрофа та її наслідки.

У 70-80-тї роки економіка СРСР розвивалась в основному екстенсивним шляхом. У ці роки за рішенням центру споруджували гіганти індустрії,що були зорієнтовані на випуск продукції для Союзу. У цьому плані розвивалися підприємства ВПК, яких в Україні було багато, а також металургійні, верстато- та машинобудівні гіганти. Чимало їх, в тому числі гіганти металургії, гірничі та хімічні комбінати, споруджували з орієнтацією на старі технології й проекти. Експлуатація їх надзвичайно погіршувала екологію довкілля, а за забрудненістю повітря, зокрема в Донбасі, середньому Подніпров’я тощо, Україна була однією з найбільш забруднених регіонів колишнього Союзу.

Та особливо страшною виявилася аварія на Чорнобильській АЕС, що сталася в ніч з 25 на 26 квітня 1986 р. За наслідками забруднення вона була справді світовою катастрофою, особливо для країн Європи. Довкола ЧАЕС утворено спеціальну З0-кілометрову зону, з якої було відселено все населення. Спорожніло м. Прип’ять, в якому свого часу налічувалося близько 35 тис. населення, бовваніючи пусткою нестерпного докору колишній тоталітарній системі. В Україні, за офіційними, применшеними, даними, вважають забрудненими території 16 областей, а фактично — всі області республіки, в тому числі її столицю м. Київ. На ліквідацію наслідків катастрофи тільки в 1988—1990 pp. витрачено в тодішньому масштабі цін понад 20 млрд. крб. — сума для тих часів буквально феноменальна. Уже в умовах незалежності держава виявила "піклування" про долю населення України і переклала всі матеріальні клопоти на плечі трудівників шляхом введення спеціального так званого чорнобильського податку, який становить 12%.

Радіаційне забруднення після катастрофи з збудником ракових захворювань серед населення, зокрема малечі, дітей дошкільного та шкільного віку. Воно дуже шкідливо позначається на загальному стані здоров’я населення, внаслідок чого багато людей пішло з життя.