3.Стан освіти, науки і культури на українських землях на початку хх ст.

Якщо у XIX ст. відбулося становлення української національної культури та її входження у світовий культурний процес, то на поч. XX ст. українська культура утверджується як культура світового рівня. Культурний процес в українських землях в цей період стимулювався соціально-економічною модернізацією, активізацією суспільно-політичного життя і національно-визвольного руху, все глибшим проникненням національних ідей в народні маси і утвердженням національної самосвідомості українців. Великі соціальні потрясіння, якими ознаменувався початок XX ст, позначилися на культурному житті, обумовивши його особливості, збагативши духовне життя чималим досвідом.

Освіта У зв'язку з подальшим зростанням потреби в письменних людях і спеціалістах, під впливом революційного руху в Наддніпрянщині мережа початкових шкіл та середніх навчальних закладів, а також учнів у них збільшувалися. Так, протягом 1897-1911 рр. було побудовано майже 5000 молодших шкіл . У 1914-1915 рр. в Україні було 26 тис. загальноосвітніх шкіл і понад 60 професійно-технічних училищ, у яких навчалося відповідно 12,5 тис. та 5 тис. осіб. Однак все це далеко не задовольняло потреб населення в освіті: близько 70% його не вміло читати і писати, обсяг і рівень знань набагато відставали від вимог часу, царизм так і не дав дозволу на запровадження навчання у школах рідною мовою. Кількість студентів в університетах на початку XX ст. зросла в середньому більш як у два рази. Усього в 1908-1910 рр. в університетах України навчалося близько 12,7 тис. чоловік. Однак уряд обмежив доступ в університети для вихідців з "нижчих" станів, для робітників і селян він залишався практично закритим, на всій території України не було жодного вузу з українською мовою викладання

Наука Початок XX ст. позначений подальшим розвитком науки в Україні. Багатогранну діяльність проводили наукові товариства. Розгортає свою діяльність Наукове товариство імені Т.Шевченка у Львові (НТШ), яке фактично перетворилося в академію наук. Очолюване М.Грушевським, НТШ згуртувало навколо себе найбільш відомих науковців України - А.Кримського, Б.Грінченка, В.Гнатюка, І.Франка та інших. їхні праці друкувалися у трьох виданнях товариства. У 1907 р. за ініціативою М.Грушевського на зразок НТШ створено Українське наукове товариство у Києві, яке видавало свої наукові записки та збірники, популярні видання.

Не тільки вітчизняну, а й світову науку збагатили талановиті вчені, які працювали в Україні. Активізація суспільно-політичного життя обумовила піднесення суспільних наук. Вченим зі світовим ім'ям на поч. XX ст. став М.Грушевський.

4.Початок Першої світової війни. Воєнні дії на українських землях в роки війни

28 червня 1914 р. у м. Сараєво сербський студент Гаврило Принцип убив спадкоємця австро-угорського престолу, ерцгерцога Франца Фердинанда. Сараєвське вбивство спричинило низку наступних подій у міжнародній політиці, внаслідок яких виникла повномасштабна війна. 28 липня 1914 р. Австро-Угорщина оголосила війну Сербії. У відповідь Росія розпочала загальну мобілізацію. 1 серпня 1914 р. Німеччина оголосила війну Росії та розпочала вторгнення в Бельгію, Британію і Люксембург. 3 серпня Берлін оголосив війну Парижу. 4 серпня у війну вступила Велика Британія, оголосивши війну Німеччині. Нарешті, 6 серпня Австро-Угорщина заявила, що перебуває у стані війни з Росією. Країни Четвертного союзу (Австро-Угорщина, Німеччина, Болгарія та Османська імперія) вступили у воєнне протистояння із країнам Антанти (Велика Британія, Франція, Росія, Італія, США) за розподіл сфер впливу у світі. На відміну від попередніх воєн, Перша світова війна мала тотальний характер – до кінця війни 38 держав з населенням в 1,5 млрд осіб (3/4 усього населення тогочасного світу) перебували у стані війни. За 4 роки, 3 місяці і 10 днів (1 серпня 1914 – 11 листопада 1918), які тривала війна, було мобілізовано 73,5 млн осіб. За цей час загинуло 10 млн людей (стільки ж померло в усіх європейських війнах за тисячу років до початку війни) і поранено бл. 20 млн. Безпосередні воєнні витрати держав, що брали участь у війні, оцінюють у $208 млрд. Для народів, розділених політичними кордонами імперій, досвід Великої війни став одним із найбільш драматичних. На Сході Європи найтяжче випробування спіткало український народ, що був не суб’єктом, а об’єктом війни між великими потугами, воюючи на стороні обох протиборчих блоків (Антанти і Четвертного союзу, у складі Російської імперії та Австро-Угорщини відповідно). Українські землі зазнали значних руйнувань внаслідок війни. Від початку боїв влітку 1914 р. на території Галичини, Волині й меншою мірою Центральної України відбулися одні з найзапекліших бойових дій на Східному фронті. За роки війни в російську царську армію було мобілізовано 3,5 млн українців, до складу австро-угорської армії – бл. 300 тис. (9 % від складу австро-угорського війська). На українських землях здебільшого велися бойові дії між Австро-Угорщиною та Німеччиною, з одного боку, та Російською імперією, з іншого. Саме тут проходив Південно-Західний фронт російської армії завдовжки бл. 400 км. Внаслідок війни на українських землях було зруйноване господарство, зупинився соціально-економічний розвиток. Зокрема, за роки воєнного лихоліття в Галичині було зруйновано понад 40 % господарств і житлових будинків, понад 1,5 млн промислових споруд. Стратегічно важлива нафтова промисловість регіону зменшила виробництво на 1/3. Не набагато кращою була ситуація і в Наддніпрянській Україні. Внаслідок було зруйновано більш як 1200 підприємств. Станом на 1917 р. із 4 млн селянських господарств 1,8 млн дворів залишилося без коней. В цей час у селах залишилося лише 39% працездатного населення.

Втім, внаслідок Першої світової війни розвалилися дві потужні імперії – Російська та Австро-Угорська, до складу яких входили українські землі. Звільнившись від імперських кайданів, українці вступили в новий етап революцій, державного будівництва та національно-визвольної війни 1917–1921. Перший мирний договір у Першій світовій війні підписала саме Україна (хоча вона не була суб’єктом війни від її початку) – 9 лютого 1918 р. був укладений Брестський договір між УНР та країнами Четвертного Союзу. Проте боротьба за незалежність, розпочата на завершальному етапі Першої світової війни, закінчилася поразкою українського державного проекту

та нового розподілу українських земель між країнами-сусідами.