Практичне заняття № 10

Обмін білків

Хід роботи:

1. Познайомитися з процесами переварювання та всмоктування білків.

Джерелом білків для людини є харчові білки. Білки, до складу яких входять усі необхідні для організму амінокислоти, називають повноцінними. Найбільш повноцінними за амінокислотним складом є білки тваринного походження (яйця, м'ясо, молоко). Біологічно менш повноцінними є білки рослинного походження. Саме тому в харчовому раціоні людини повинно бути не менше 30% білків тваринного походження. При недостатньому надходженні білків затримується ріст та розумовий розвиток, зменшується опірність організму до інфекцій, знижується працездатність. Нормою споживання для здорової людини вважається 100 г білка на добу, а для людини, що займається важкою працею, – 130-140 г на добу.

Переварювання білків починається в шлунку. Соляна (хлорид на) кислота шлункового соку сприяє денатурації білків і полегшує розщеплення їх ферментами. Основний протеолітичний фермент шлункового соку – пепсин. Він розщеплює білки на короткі поліпептиди.

Подальше розщеплення білків продовжується в тонкому кишечнику під дією ферментів трипсину та хімотрипсину, які виробляються підшлунковою залозою. Білки розщеплюються на амінокислоти, які всмоктуються в кров і попадають у печінку, а потім у інші органи та тканини.

Білки, що не розщепилися, поступають до товстого кишечнику, де під дією мікроорганізмів піддаються гниттю, при якому утворюються різні речовини, в тому числі й отруйні. До них відносяться аміни – путресцин та кадаверин, феноли – фенол та крезол, гетероцикли – скатол та індол. Продукти гниття білків через ворітну віну поступають у печінку, де знешкоджуються, а потім виділяються з сечею.

білки

ш лунок соляна кислота, пепсин

тонкий кишечник трипсин, хімотрипсин

амінокислоти

всмоктуються в кров

органи і тканини

2. Познайомитися з процесами проміжного обміну білків.

В клітинах організму амінокислоти або вступають у біосинтез різних специфічних для організму білків, або піддаються розкладу (дезамінування, декарбоксилування, трансамінування).

В результаті цих основних шляхів розпаду амінокислот в організмі утворюються кінцеві продукти – амоніак, вуглекислий газ та вода. Амоніак вступає в реакцію з α-кетокислотами (піровиноградна, α-кетоглутарова та ін.), в результаті чого знов утворюються амінокислоти. Частина амоніаку зв’язується з вуглекислим газом з утворенням сечовини:

СО₂ + 2NH₃ → СО(NH₂)₂ + Н₂О

Цей процес відбувається у печінці. Сечовина виводяться з сечею. Визначення рівня сечовини в крові є важливим діагностичним тестом, що характеризує не тільки стан білкового обміну, але й функціональний стан нирок та печінки.

Незначна кількість амоніаку виводиться з сечею у вигляді амонійних солей органічних кислот.

Органи і тканини:

амінокислоти ↔ білки

СО₂ + Н₂О + NH₃ → нирки (амонійні солі) → сеча

Печінка: СО₂ + NH₃ → сечовина → нирки → сеча

Про кількість білка, що розпався в організмі, можна зробити висновок за кількістю виведеного з організму азоту, оскільки він є складовою частиною білка. У білку знаходиться 16% азоту, тобто 1 г азоту – в 6,25 г білка. Це білковий коефіцієнт.

Для характеристики білкового обміну використовують визначення азотистого балансу. Для цього треба знати кількість білка, що надійшов з їжею, та кількість білка, що розщепився в організмі. Кількість білка, що розщепився в організмі, визначають за вмістом азоту в сечі. Перемножуючи кількість азоту в сечі на 6,25, визначають затрати білка.

Розрізняють три види азотистого балансу: азотиста рівновага, позитивний азотистий баланс та негативний азотистий баланс.

Азотиста рівновага – це стан, при якому кількість виведеного азоту дорівнює кількості азоту, що надійшов. Азотиста рівновага спостерігається у дорослої здорової людини.

Позитивний азотистий баланс – це стан, при якому кількість азоту, що надходить, переважає над кількістю виведеного азоту. Позитивний азотистий баланс – це нормальний стан для організму, що росте. Діти потребують більшої кількості білка для процесів росту, нормального фізичного та розумового розвитку. Позитивний азотистий баланс також спостерігається у вагітних жінок та у людей в період одужання після важких захворювань або після тривалого голодування.

Негативний азотистий баланс – це стан, при якому кількість виведеного азоту переважає над кількістю азоту, що надходить до організму. Він розвивається при білковому голодуванні, коли кількість білка на добу становить нижче 30 г. До цього може призвести надходження в організм неповноцінних, в основному рослинних білків, а також розпад власних тканин, який спостерігається у виснажених людей.