5. Познайомитися з патологією обміну вуглеводів.
Гіперглікемія – підвищення рівня глюкози в крові. Гіперглікемії можуть бути панкреатичного і позапанкреатичного походження.
Панкреатичні гіперглікемії зустрічаються при цукровому діабеті, гострих і хронічних ураженнях підшлункової залози. В основі цукрового діабету лежить інсулінова недостатність, Це й призводить до накопичення глюкози в крові, а при перевищенні ниркового порогу – й до глюкозурії.
Позапанкреатичні гіперглікемії бувають аліментарними, нервовими, печінковими, гормональними.
Аліментарну гіперглікемію розглядають як фізіологічну. Вона спостерігається при надмірному надходженні вуглеводів з їжею. Гіперглікемія цього типу швидко минає.
Нервові гіперглікемії (емоційні) є наслідком підвищення рівня гормону адреналіну, який прискорює розпад глікогену в печінці та м’язах до глюкози.
Глюкозурія – поява глюкози в сечі при підвищенні її рівня в крові вище ниркового порогу (7,77 ммоль/л).
Гіпоглікемія – зниження рівня глюкози в крові. Вона може бути наслідком голодування, важких фізичних навантажень, передозування інсуліну хворим на цукровий діабет.
Перевірка оволодіння практичними навичками
І. Тестовий контроль.
ІІ. Контрольні питання:
Вуглеводи: визначення, біологічна роль, основні процеси обміну вуглеводів в рослинних та тваринних організмах.
Класифікація вуглеводів.
Медико-біологічне значення моносахаридів та їх похідних: глюкоза, фруктоза, галактоза, сорбіт, глюконова кислота (кальцій глюконат), нейрамінова кислота (сіалові кислоти).
Дисахариди: мальтоза, лактоза, крохмаль.
Крохмаль.
Глікоген.
Целюлоза (клітковина).
Гетерополісахариди: гіалуронова кислота, муцини, гепарин.
Загальна характеристика обміну речовин: метаболізм, анаболізм, катаболізм, збалансоване харчування, проміжний обмін, регуляція обмінних процесів.
Переварювання вуглеводів.
Проміжний обмін вуглеводів.
Нервова та гормональна регуляція обміну вуглеводів.
Роль вітамінів в обміні вуглеводів, органна регуляція.
Патологія обміну вуглеводів: гіперглікемія, гіпоглікемія, глюкозурія.
Практичне заняття № 9
Обмін ліпідів
Хід роботи:
1. Познайомитися з процесами переварювання та всмоктування ліпідів.
З їжею в організм людини надходять жири, фосфоліпіди, холестерин та інші жиророзчинні речовини. Переварювання ліпідів відбувається в тонкому кишечнику. Спочатку ліпіди емульгуються під дією жовчі, що містить поверхнево-активні речовини – жовчні кислоти. Молекули жовчних кислот мають дифільну будову: полярну групу (залишок амінокислоти) та неполярну стероїдну частину. Стероїдна частина молекул жовчних кислот має гідрофобні властивості, а полярна група – гідрофільні. Гідрофобна частина жовчної кислоти легко змішується з ліпідами. Утворюються міцели – маленькі крапельки, зовнішня частина яких утворена гідрофільними групами жовчних кислот і забезпечує контакт з водною фазою у кишковому соку. Всередині містяться нерозчинні ліпіди. В такому емульгованому вигляді ліпіди розпадаються на складові частини під дією ферментів ліпаз: жири (тригліцериди) – на гліцерин та жирні кислоти; фосфоліпіди – на гліцерин, жирні кислоти, фосфатну кислоту та азотисту основу (коламін, холін або амінокислоту – серин); холестерин – на вільний холестерин та жирні кислоти. Жироподібні складові частини ліпідів теж потрапляють всередину міцел, і в такому вигляду проникають у стінки кишечнику, де міцели розпадаються. Таким чином, в результаті всмоктування в стінках кишечнику накопичуються продукти розпаду ліпідів. І тут же відбувається ресинтез специфічних для даного організму ліпідів.
Більша частина ліпідів з стінок кишечнику потрапляє в лімфатичні судини і через грудний лімфатичний проток переходять у венозну кров, а звідти у печінку, жирову тканину та інші органи, де відкладаються як запасний енергетичний матеріал. Менша частина ліпідів потрапляє безпосередньо в кров та печінку.
жири фосфоліпіди холестерин
ліпаза фосфоліпаза холестераза
гліцерин гліцерин вільний холестерин
жирні кислоти жирні кислоти жирні кислоти
фосфатна
кислота
азотиста основа
в смоктуються у лімфу та кров
органи і тканини