3. Познайомитися з медико-біологічною характеристикою жиророзчинних вітамінів. Жиророзчинні вітаміни

Всі жиророзчинні вітаміни характеризуються рядом загальних рис механізму дії та метаболізму.

1. Всмоктування жиророзчинних вітамінів безпосередньо пов'язане із перетравлюванням і всмоктуванням жирів, тому їх засвоєння залежить від наявності жовчі та ліпази.

2. Перенесення більшості вітамінів цієї групи кров'ю відбувається в комплексі з білками-переносниками.

3. Ліповітаміни здатні депонуватися в різних внутрішніх органах у великих кількостях, тому їхня відсутність у їжі може не проявлятися протягом багатьох місяців.

4. Завдяки високій ліпофільності вітаміни вбудовуються до складу ліпідної фракції клітинних мембран, забезпечуючи її функціонування, тобто вони є мембрано-активними речовинами.

5. Важливою ланкою регуляторної дії жиророзчинних вітамінів вважають їх вплив на обмін специфічних білків. Ліповітаміни виявляють анаболічну дію, стимулюючи біосинтез білків.

6. Однією із загальних закономірностей біологічної дії жиророзчинних вітамінів є їхня участь в окисно-відновних процесах, що обумовлює їхню роль в енергетичному обміні.

Вітамін А

Вітамін А (ретинол, каротиноїди) забезпечує процес зору. Зорове сприймання пов'язане зі складним білком родопсином (зоровим пурпуром) у сітчатці ока. Під впливом світла родопсин руйнується. Продукти розкладу родопсину збуджують фоторецептори сітчатки ока, нервові імпульси передаються в зоровий центр, що знаходиться в корі головного мозку. Там відбувається переробка інформації, в результаті виникають зорові відчуття – форми та розміри предмету, його кольору, знаходження у просторі.

У темряві відбувається відновлення родопсину. Для цього необхідний вітамін А. При його недостатності розвивається “куряча сліпота”.

Вітамін А також впливає на проникність мембран, попереджає ороговіння епітеліальної тканини.

Авітаміноз А проявляється ороговінням епітеліальної тканини з розвитком симптомів, характерних для кожного ураженого органа (нирки – нефрит, легені – бронхіт тощо).

Гіпервітаміноз А супроводжується схудненням, блювотою, ламкістю кісток, крововиливами.

Застосування – при захворюванні очей.

Розповсюдженість у природі та добова потреба. Вітамін А міститься у продуктах тваринного походження – вершкове масло, цільне молоко, вершки, сметана, яєчний жовток, печінка морських тварин та риб (палтус, окунь, тріска). Джерелами вітаміну А для людини також є червоні овочі (морква, томати, перець), які багаті на каротини – провітаміни А. Добова потреба складає 1-2 мг.

Вітамін D

Вітамін D (кальциферол) регулює обмін кальцію та фосфору в організмі.

Авітаміноз D в раціоні дітей призводить до виникнення рахіту, пов'язаного з порушенням нормального процесу кісткоутворення. Кістки становляться м'якими й під вагою тіла приймають потворні О- або Х-подібні форми. У дітей при рахіті відносно велика голова та збільшений живіт. Для D-авітамінозу дорослих характерною особливістю є розвиток остеопорозу внаслідок вимивання вже відкладених солей. Кістки стають ламкими, що призводить до переломів.

В основі розвитку гіпервітамінозу D лежить токсична дія пероксидних сполук, що утворюються при перетворенні ненасичених жирних кислот під впливом надлишку вітаміну D. При цьому підвищується всмоктування кальцію та фосфору з кишечнику та їх відкладання в ділянках росту кісток та м'яких тканин: м'яз серця, стінка аорти, нирки. Часто спостерігається блювота, головний біль, пригнічений стан хворого.

Застосування – для профілактики та лікування рахіту та при кісткових захворюваннях.

Розповсюдженість у природі та добова потреба. Найбільша кількість вітаміну D міститься в продуктах тваринного походження: вершковому маслі, жовтку яєць, печінці та жирах, особливо в риб'ячому жирі, який широко використовується як для профілактики, так і для лікування рахіту. Багато вітаміну D у рослинних оліях. Для профілактики рахіту в дитячому віці, крім повноцінного харчування, рекомендується регулярне перебування дітей на повітрі, сонячні ванни, тому що підшкірна клітковина містить провітамін D, який під дією ультрафіолетових променів перетворюється на вітамін. Добова потреба для дітей складає 12-25 мкг. Для дорослої людини достатньо мінімальної кількості вітаміну D.

Вітамін Е

Вітамін Е (токоферол) запобігає окисненню ненасичених жирних кислот в ліпідах, впливає на біосинтез ферментів, необхідний для запобігання безпліддя та нормального протікання процесів розмноження.

Авітаміноз Е призводить до безпліддя: у самців припиняється спермоутворення, вироблення статевих гормонів; самки при збереженні здатності до запліднення втрачають здатність нормального виношування плоду.

Застосування – при нервових захворюваннях, м'язових дистрофія, склерозі, для поліпшення зору, при променевій хворобі.

Розповсюдженість у природі та добова потреба. Важливим джерелом вітаміну Е для людини є рослинні олії, салат, капуста, зерна злаків. Трішки менше його у вершковому маслі та яєчних жовтках. Добова потреба складає 10-15 мг.

Вітамін F

Вітамін F (ненасичені вищі жирні кислоти) необхідні для нормального жирового обміну.

Авітаміноз F у дітей проявляється відставанням росту, лущенням шкіри; у дорослих – дерматитами.

Розповсюдженість у природі та добова потреба. Джерелом вітаміну F є рослинні олії. Добова потреба у дорослих складає 1 г ненасичених жирних кислот, які містяться в 20-25 мл рослинної олії.

Вітамін К

Вітамін К (нафтохінон) є антигеморагічним фактором, який пов'язаний з зсіданням крові. Він необхідний як стимулятор біосинтезу в печінці мінімум чотирьох білків-ферментів, що приймають участь в процесі зсідання крові (фактори ІІ, IV, IX, X).

Авітаміноз К проявляється зниженням зсідання крові, виникають самодовільні паренхіматозні та капілярні кровотечі (носові кровотечі, внутрішні крововиливи). Крім того, будь-які ураження судин (включаючи хірургічні операції) при авітамінозі К можуть призвести до сильних кровотеч.

Застосування – синтетичний аналог вітаміну К вікасол використовують для підвищення зсідання крові при різноманітних кровотечах.

Розповсюдженість у природі та добова потреба. Вітаміном К багаті зелені листя кропиви, люцерни, капуста, шпинат, гарбуз, зелені томати, ягоди горобини. Добова потреба складає 1-1,5 мг.