Гормони підшлункової залози

Підшлункова залоза – це непарний ендокринний орган, який знаходиться у черевній порожнині під шлунком. Вона відноситься до залоз зі змішаною функцією: зовнішня функція – виділення у кишечник підшлункового соку, що містить ферменти, необхідні для переварювання білків, жирів та вуглеводів; як ендокринна залоза, вона виробляє гормони інсулін та глюкагон.

Інсулін – стимулює синтез глікогену в м'язах та печінці та сприяє окисненню глюкози в тканинах, що призводить до гіпоглікемії.

Глюкагон – стимулює розщеплення глікогену у м'язах та печінці, що призводить до гіперглікемії.

Таким чином, глюкагон та інсулін є антагоністами.

Гіпофункція підшлункової залози, що супроводжується зменшенням секреції інсуліну призводить до цукрового діабету, основними проявами якого є гіперглікемія (вище 8 ммоль/л), глюкозурія (поява цукру в сечі), поліурія (до 10 л сечі на добу), поліфагія (підвищений апетит), полідипсія (підвищена спрага внаслідок втрати води).

Надниркові залози

Надниркові залози розташовані на верхніх полюсах нирок. Вони складаються з двох шарів: коркового та мозкового, які виробляють різні гормони.

Гормони мозкового шару

Мозкова частина надниркових залоз продукує гормони адреналін (80%) та норадреналін (20%). Адреналін та норадреналін відносяться до катехоламінів, надають потужну судинозвужуючу дію, викликаючи підвищення кров'яного тиску, посилюють серцебиття, розширюють бронхи. Це гормони короткої дії, вони швидко руйнуються та виводяться з організму з сечею.

Крім того, вони впливають на обмін вуглеводів в організмі. Так, введення адреналіну викликає різке підвищення рівня цукру в крові, що обумовлено прискоренням розпаду глікогену в печінці та м'язах. Гіперглікемічний ефект норадреналіну значно нижче, приблизно 5% від дії адреналіну.

Підвищене утворення адреналіну спостерігається при гострому зниженні артеріального тиску, гіпоглікемії, охолодженні організму, емоціях – біль, страх, розлюченість. Тому його ще називають гормоном страху.

Гормони коркового шару

Корковий шар надниркових залоз виробляє велику групу гормонів,що мають стероїдну структуру. Тому ці гормони називають кортикостероїдами. Їх хімічним попередником є холестерин. За своєю дією кортикостероїди розділені на дві групи: мінералокортикоїди та глюкокортикоїди – з урахуванням того, що перші з них впливають на обмін мінеральних речовин, а другі – на обмін вуглеводів. Однак різниця між ними виражена недостатньо різко, бо мінералокортикоїди також впливають на перетворення вуглеводів, а глюкокортикоїди можуть діяти на обмін мінеральних речовин.

Глюкокортикоїди (кортизон, кортикостерон та гідрокортизон) – посилюють процес утворення глюкози з амінокислот, підвищують відкладання глікогену в печінці, посилюють розпад білків та жирів, пригнічують розвиток запальних процесів, знижуючи проникність мембран судин.

Мінералокортикоїди (альдостерон) посилюють зворотне всмоктування натрію в нирках, що призводить до підвищення осмотичного тиску в тканинах і до затримки води в організмі; посилюють виведення калію з сечею; пригнічують розвиток запальних процесів, знижуючи проникність мембран судин.

Гіпофункція кори надниркових залоз проявляється як захворювання,яке називається Адисоновою, або бронзовою хворобою. Воно обумовлене дефіцитом як глюкокортикоїдів, так і мінералокортикоїдів. За недостатності глюкокортикоїдів знижується стійкість організму до емоційного стресу, дії ушкоджуючих факторів (інфекційних, хімічних); спостерігається гіпоглікемія, висока чутливість до інсуліну, втрата маси тіла. Недостатність альдостерону призводить до порушень водно-електролітного обміну. Організм втрачає натрій і воду, але утримує калій, внаслідок чого розвивається гіпотонія, різка м'язова слабість, прогресуюча стомлюваність. У хворих часто посилена пігментація шкіри та слизових оболонок (звідки і назва бронзова хвороба).

Гіперфункція кори надниркових залоз, що пов'язана з надлишком глюкокортикоїдів – хвороба Іценко-Кушинга. При цьому захворюванні спостерігається гіперглікемія, різке посилення катаболізму білків спричиняє стоншування шкіри, зменшення м'язової маси і в цілому негативний азотистий баланс. Характерним проявом захворювання є остеопороз – зміна мінерального складу кісткової тканини, внаслідок чого різко знижується міцність кісток.