Практичне заняття № 6 Будова, властивості та медико-біологічна роль гормонів

Хід роботи:

1. Познайомитися з загальною характеристикою гормонів та механізмом їх дії.

Однією з систем, що регулює обмін речовин і підтримує сталість внутрішнього середовища організму (гомеостаз), є гормональна система. Вона об'єднує роботу всіх ендокринних залоз – залоз внутрішньої секреції, які не мають вивідних протоків і свій секрет виділяють безпосередньо в кров. До таких залоз відносяться підшлункова, щитоподібна залоза, паращитоподібні, статеві, надниркові залози, гіпофіз, гіпоталамус та ін.

Секрети, що виділяються ендокринними залозами, називаються гормонами. Це біологічно активні, життєво необхідні органічні речовини, які виробляються у незначних кількостях, але надають значний фізіологічний ефект на організм. Хімічна природа гормонів різна. Одні з них є білками (гормони гіпофізу, підшлункової та паращитоподібних залоз), інші – є похідними амінокислот (адреналін та тироксин). Гормони коркового шару надниркових залоз та статеві гормони мають стероїдну структуру.

Крім різниці в структурі, гормони відрізняються вибірковою дією на організм. Якщо гормони паращитоподібних залоз впливають переважно на кісткову тканину та нирки, то гормони щитоподібної залози мають універсальну дію на кожну клітину організму, а гормони передньої долі гіпофізу виконують регуляторну функцію по відношенню до інших ендокринних залоз.

Виділяють різні напрямки сумісної дії гормонів.

Синергізм – дія в одному напрямку. Наприклад, гормон мозкового шару надниркових залоз адреналін і гормон підшлункової залози глюкагон активізують розпад глікогену в печінці і викликають підвищення рівня глюкози в крові. Цей процес дублювання забезпечує високу надійність у підтримуванні гомеостазу.

Антагонізм – це дія в протилежних напрямках. Так, гормон інсулін знижує рівень глюкози в крові, а адреналін – підвищує. Але в кінцевому результаті ці гормони покращують обмін вуглеводів в організмі.

Суть пермисивної дії полягає в тому, що гормон, не викликаючи фізіологічного ефекту, створює умови для дії іншого гормону. Наприклад, глюкокортикоїди не впливають на тонус судин, але створюють умови, при яких високі концентрації адреналіну підвищують тонус.

Діяльність ендокринних залоз регулюється нервовою системою. Зміни зовнішнього середовища або якісь порушення обміну речовин в самому організмі стимулюють вироблення в гіпоталамусі специфічних речовин (ліберини та статини), які діють на гіпофіз та сприяють синтезу тропних гормонів (ліберини прискорюють синтез, а статини – гальмують). Тропні гормони надходять у кров і вже безпосередньо впливають на клітини залоз внутрішньої секреції, викликаючи їх активацію, що призводить до посилення синтезу гормонів, викиду їх у кров та надходження до певних органів та тканин організму. Таким чином, гормонам гіпоталамусу належить ключова роль у системі гормональної регуляції всього організму.

Наступним рівнем, на якому проявляється дія гормонів, є клітина. Вплив гормонів направлений на процеси синтезу та активації ферментів та на підвищення проникності клітинних мембран для різних речовин.

Регуляція функції ендокринних залоз має принцип саморегулювання, який відбувається на основі зворотного зв’язку. Наприклад, збільшення рівня глюкози в крові призводить до підвищення секреції інсуліну. Це забезпечує стабілізацію активності залоз внутрішньої секреції.

Захворювання, що виникають при порушенні функцій тієї чи іншої ендокринної залози, є наслідком гіпофункції (зниженої секреції гормонів) або гіперфункції (надлишкового виділення гормонів).